Не можуть вести когось за собою ті, що не мають ніяких внутрішніх даних на те, щоб самих себе повести.
В’ячеслав Липинський, український політичний діяч, історик, історіософ, соціолог, публіцист

Пільги для бізнесу – ціною здоров’я споживачів!

Експерти: Законопроект про захист малих виробників харчових продуктів може позначитися на біобезпеці
29 жовтня, 2019 - 18:37

Днями в парламенті було зареєстровано законопроект № 2230 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав операторів ринку харчових продуктів, в управлінні яких перебувають малі потужності» від 4 жовтня 2019 р. Автори законопроекту — народні депутати від партії «Слуга народу».

У ньому запропоновано, щоб вимоги до застосування постійно діючих процедур, які ґрунтуються на принципах системи аналізу небезпечних факторів та контролю в критичних точках (НАССР), не поширювалися на малі потужності. Відповідно до Закону України «Про основні принципи і вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» — це потужності, які постачають харчові продукти кінцевому споживачу, мають не більше ніж десять осіб робочого персоналу, займають площу не більше ніж 400 кв. м або потужності, які не постачають харчових продуктів кінцевому споживачу і мають не більше ніж п’ять осіб робочого персоналу.

Простіше кажучи, дрібні виробники продуктів харчування не повинні будуть дбати, щоб їхня продукція відповідала вимогам НАССР щодо безпеки та якості (винятки лише для тимчасових МАФів: кіосків, павільйонів, торговельних яток).

«З одного боку, така ініціатива покликана на те, щоби зменшити фінансове навантаження на малий бізнес. Але при цьому про продовольчу безпеку для населення абсолютно ніхто не думає! — акцентує голова Асоціації тваринників України Ірина ПАЛАМАР. — Хоча доречно було б, навпаки, підтримати бізнес, передусім малий, і допомогти з боку держави у впровадженні на своїх потужностях вимог НАССР».

Наступні п’ять років малі виробники харчових продуктів не відповідатимуть за їхню якість.

Зазначеним законопроектом також пропонують протягом наступних п’яти років дозволити малим потужностям взагалі не виконувати обов’язків щодо дотримання вимог законодавства про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів.

Зокрема, це пункт 2 частини другої статті 20 Закону України «Про основні принципи і вимоги до безпечності та якості харчових продуктів», який покладає цілу низку обов’язків на операторів ринку, в тому числі й малі потужності, а саме:

1. забезпечувати дотримання вимог цього Закону щодо гігієнічних вимог до харчових продуктів на всіх стадіях їхнього виробництва та обігу;

2. розробляти, впроваджувати і застосовувати постійно діючі процедури, які ґрунтуються на принципах системи аналізу небезпечних факторів та контролю в критичних точках, а також забезпечувати належну підготовку з питань застосування постійно діючих процедур, які базуються на принципах системи аналізу небезпечних факторів та контролю в критичних точках, осіб, які є відповідальними за ці процедури, під час виробництва та обігу харчових продуктів;

3. надсилати компетентному органу повідомлення у випадках, передбачених частинами 3—5 цієї статті, й отримувати експлуатаційний дозвіл у випадках, передбачених цим Законом;

4. реєструвати потужності у випадках, передбачених цим Законом;

5. забезпечувати виконання вимог законодавства про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів щодо окремих показників якості;

6. забезпечувати простежуваність і надавати інформацію, передбачену статтею 22 цього Закону;

7. вилучати та/або відкликати у встановлених законом випадках харчові продукти, які перебувають в обігу, якщо встановлено, що ці продукти можуть спричинити шкідливий вплив для здоров’я людини;

8. забезпечувати безперешкодний доступ державних інспекторів, які здійснюють державний контроль, до потужностей під час роботи цих потужностей і дозволяти відбір зразків об’єктів санітарних заходів на зазначених потужностях, а також надавати на вимогу державного інспектора документи, необхідні для здійснення державного контролю;

9. компенсувати відповідно до закону шкоду, заподіяну споживачам внаслідок споживання харчового продукту, якщо судом буде доведено причинно-наслідковий зв’язок між цією шкодою та діяльністю і/або бездіяльністю оператора ринку, крім випадків, установлених законом.

«Тобто, як бачимо, малі виробники харчових продуктів наступні п’ять років будуть абсолютно позбавлені будь-якої відповідальності за їхню якість: вони мають право не надавати споживачеві інформацію про походження продукції (простежуваність), не знімати з продажу неякісний товар, можуть не допускати санітарні служби до перевірок, і не надавати їм зразків своєї продукції для аналізу, і навіть не відшкодовувати лікування людині, якщо вона отруїться її продуктом. Це абсолютно безвідповідальне рішення.

Безумовно, потрібно полегшувати умови діяльності для малого бізнесу, але не ціною здоров’я українців!» — переконана Паламар.

Як відомо, 2014 року Верховною Радою України було ухвалено нову редакцію Закону України «Про основні принципи і вимоги до безпечності та якості харчових продуктів», якою передбачено перехідний п’ятирічний період набрання чинності окремими положеннями зазначеного Закону, які стосуються запровадження так званих вимог щодо застосування постійно діючих процедур, які ґрунтуються на принципах системи аналізу небезпечних факторів та контролю в критичних точках (НАССР) для різного виду потужностей, якими управляють оператори ринку харчових послуг.

Система НАССР — це система аналізу небезпечних факторів та контролю в критичних точках. Ця система ідентифікує, оцінює і контролює небезпечні фактори, які є визначальними для безпечності харчових продуктів, тобто спрямована передусім на захист прав споживачів.

20 вересня 2019 року вимоги щодо запровадження НАССР набрали чинності й щодо так званих малих потужностей, тобто потужностей, які постачають харчові продукти кінцевому споживачу, мають не більше ніж десять осіб робочого персоналу, займають площу не більше ніж 400 кв. м, або потужності, які не постачають харчових продуктів кінцевому споживачу і мають не більше ніж п’ять осіб робочого персоналу.

Тобто це стосується передусім представників мікропідприємництва, фізичних осіб-підприємців з незначним обсягом доходів та невеликою кількістю найманих працівників.

За оцінками експертів, станом на сьогодні майже 200 тисяч суб’єктів господарювання, які підпадають під дію критеріїв малих потужностей, зобов’язані запровадити в себе на виробництві систему НАССР.

Однак, на думку авторів законопроекту № 2230, «для суб’єктів мікропідприємництва розробка та впровадження цієї системи є клопітким, тривалим та фінансово затратним процесом, до розробки якого необхідно залучати або власних працівників, або найманих експертів, що в умовах і так збільшення різного роду фінансового навантаження та податкових платежів може призвести до припинення здійснення ними господарської діяльності і, як наслідок, звільнення найманих працівників, зменшення бюджетних надходжень, чого не можна допустити». Тож у пояснювальній записці до проекту Закону вказано: «Не піддаючи сумніву необхідність усунення негативних факторів, які впливають на безпечність харчових продуктів, слід також не забувати, що в сучасний перехідний період держава, водночас, має створювати якнайсприятливіші умови для головної рушійної сили економіки держави — підприємців».

Слід зазначити, що 20 вересня 2019 року Верховною Радою України було внесено зміни до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», мотивом прийняття яких є виведення із тіні сфери роздрібної торгівлі й надання послуг.

Зазначеними змінами передбачено зобов’язання насамперед фізичних осіб-підприємців, які здійснюють діяльність у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, проводити всі операції через реєстратори розрахункових операцій.

Тож, на думку народних депутатів, ці нововведення у разі набрання ними чинності накладають додаткові зобов’язання на суб’єктів господарювання, представників малого бізнесу, фізичних осіб-підприємців, що в умовах необхідності запровадження також системи НАССР та суворих санкцій за її відсутність на виробництві може призвести до припинення їхньої господарської діяльності й не сприятиме покращенню інвестиційного клімату в Україні.

Алла ДУБРОВИК-РОХОВА, «День»
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ