Гідність держави залежить, у кінцевому рахунку, від гідності особистостей, які її створюють.
Джон Стюарт Мілль, англійський філософ, економіст, політик, ідеолог лібералізму

«Потрібен міжнародний аудит»

Михайло ГОНЧАР — чому ситуацію з «брудною нафтою» у трубопроводі «Дружба» не можна пробачати Росії
7 травня, 2019 - 18:37
ФОТО АРТЕМА СЛІПАЧУКА / «День»

Неякісну нафтосировину із РФ уже прокачують до Європи. Утім, для виробництва пального ні Україна, ні Білорусь її не використовують

Білорусь тимчасово припинила експорт світлих нафтопродуктів до України, Польщі та країн Балтії. Причина — обмеження нафтопереробки через надходження неякісної сировини із Росії. разом з тим експорт із Білорусі темних нафтопродуктів (мазути, бітуми, гудрони) збережено у повному обсязі. Проблемна ситуація, нагадаємо, виникла наприкінці минулого тижня, коли на Мозирському нафтопереробному заводі виявили серйозні відхилення якості нафти марки Urals, що надходить трубопроводом «Дружба» із Росії. Аналіз деяких проб виявив перевищення норми вмісту в сировині хлорорганічних сполук майже у 100 разів. З огляду на це одразу ж після перших тривожних повідомлень із Білорусі вітчизняна державна компанія «Укртранснафта» посилила контроль російської вуглеводневої сировини. На підприємстві заявили про припинення переробки і накопичення російської нафти, запевнивши, що обладнанню вітчизняних НПЗ наразі ніщо не загрожує. Водночас попередили: неякісний російський ресурс може пошкодити нафтопроводи, якими він постачається до Європи. До речі, зіпсована нафта вже досягла європейських НПЗ. Зокрема, в понеділок — німецького нафтопереробного підприємства, розташованого на північній гілці трубопроводу «Дружба», у вівторок — угорського НПЗ групи MOL (південна гілка нафтогону, який пролягає через Україну). Чим же спричинені проблеми з якістю сировини і як вони можуть позначитися на вітчизняному ринку нафтопродуктів?.. Тим паче, ця ситуація фактично збіглася в часі з анонсованим Москвою впровадженням (із 1 червня) обмежень постачань сирої нафти і нафтопродуктів до нашої країни... Про все це ми мали розмову з президентом Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Михайлом ГОНЧАРОМ.

— Пане Михайле, в Кремлі вже оголосили винного за «диверсію» з забрудненою нафтою. Чи погоджуєтесь ви з цим? І що, на вашу думку, сталося насправді?

— Раніше чи пізніше надзвичайна ситуація мала статися. Ось вона і сталася. Але те, що нам показують, є лише вершиною айсберга. У Москві давно знають про проблему погіршення якості російської експортної суміші. Навіть були комплекси пропозицій, суть яких зводилася лише до того, щоб спрямувати більш якісну нафту Західного Сибіру в окремий потік, а високосірчану нафту із виснажених родовищ Урало-Поволжя транспортувати на експорт і продавати з великими знижками. Але такий підхід означатиме катастрофу для нафтозалежних економік Татарстану, Башкортостану та Удмуртії, оскільки тоді потенційні доходи, а точніше — те, що від них залишиться після вилучення своєї частки прибутку нафтовими компаніями та виведення їх в офшори, а також сплати федеральних податків, не будуть покривати на місцевому рівні витрати з видобутку та підтримки екологічних стандартів.

Вони схильні до таких версій внаслідок своєї приналежності до КДБ-ФСБ. Але постає запитання: «Хто диверсант?». Хто вчинив цю диверсію, яку вже оцінюють у п’ять мільйонів тонн нафти? Хоча спочатку говорили про кількасот тонн. Проте сьогодні в РФ уже визнають, що обсяги були колосальні.

Якщо продовжувати лінію диверсії, то такого масштабу її могли вчинити лише два суб’єкти в Росії — це компанія «Роснефть», вона — найбільший експортер нафти в Росії (їй належить майже 40% експорту), або сама «Транснефть», що виглядає доволі комічно.

Можливо, «Роснефть» просто спробувала позбутися неліквідної нафти, якої в неї накопичилося з різних поставок цілої низки нафтовидобувних компаній. План був такий: «Авось пройдет». Не пройшло.

Диверсантом же оголосили компанію, яка мала свій вузол зливу в систему «Транснефти», хоча зрозуміло, що через цей вузол не могло пройти п’ять мільйонів тонн. Та й будувався цей вузол для того, щоб брати нафту із системи «Роснефти» для свого нафтопереробного заводу, розташованого неподалік. Ситуація виглядає доволі абсурдно. Оголосили цапа відбувала. І всілякими способами приховують, хто ж насправді був відправником забрудненої нафти.

— А ви як думаєте, що сталося насправді?

— Я думаю, що в основному це була нафта «Роснефти».

— Чому?

— По-перше, лише «Роснефть» могла це зробити, не боячись наслідків. Щодо впливу вони давно перевершили «Газпром». У «Роснефти» сьогодні великі проблеми. Вони серйозно влипли в Венесуелі, «влетіли» там на багато мільярдів доларів. Виконували директиву Кремля. Допомагали братньому венесуельському режиму, і ми пам’ятаємо, що 2014-го було рекордне падіння цін на нафту і запровадження антикремлівських санкцій на Заході, «Роснефть» перебувала тоді в критичному стані, і довелося робити багатомільярдну ін’єкцію із «Фонда благосостояния».

Сьогодні у РФ значно скромніші можливості допомогти «Роснефти», аніж були 2014 року.

Це дає змогу припускати, що «Роснефть» вирішила поліпшити свою фінансову ситуацію, збагривши велику партію неякісної нафти. І вони прекрасно розуміли, що відповідальність за це буде нести «Роснефть». Бо саме вона приймає нафту і доставляє її.

Це такі суто російські справи ви описуєте. Ситуація масштабна і зачепила й нас, Білорусь, Польщу, країни Балтії... Які висновки потрібно, на вашу думку, зробити нам з цієї історії?

— В Європі досі багато споживачів російської нафти — і це правда. Ясно, що вони мають право знати, що насправді трапилося. По-друге, ця ситуація показала, що система контролю якості нафти не спрацювала. І «Транснефть» виправдовується, що вони цю якість не дуже й контролюють, мовляв є постачальник, є «ГОСТИ»... Відповідно, ми не маємо гарантій, що ситуація з закачкою нафти не відповідної якості не повториться в майбутньому.

Як їх можна отримати?

— Постає питання необхідності проведення міжнародного аудиту і системи «Транснефти», і «Роснефти». Неякісна нафта потрапила не лише в трубопровід «Дружба», а й у балтійську трубопровідну систему.

Цікаво, що розробник препарату «Новичок», який живе в США — Віл Мирвзоянов, вказав на те, що там, де є хлорорганічні сполуки, обов’язково є діоксин — надзвичайно високотоксична сполука. Звісно, при контролі якості нафти ніхто не перевіряє вміст діоксину, бо його там не може бути в принципі. Це ще один доказ того, що має відбутися серйозний міжнародний аудит. Якби і відправником, і споживачем були російські компанії — так справа внутрішньодержавна. Але ж росіяни продають цю нафту закордон, транспортуючи її за системами магістральних трубопроводів низки країн, відповідно це вже далеко не внутрішня проблема.

— Були заяви, що ця брудна нафта може навіть нашкодити трубопроводу — мовляв, ці токсичні сполуки, які вона містить «роз’їдають» труби. Це  — правда?

— Найбільша загроза для нафтопереробних заводів. І Білорусь на собі це відчула. Для трубопроводів рівень ризику значно нижчий, але звичайно, якщо ганяти весь час такі обсяги «брудної» нафти — це впливатиме. Можливо не стільки на стан трубопроводів, як на стан насосів, які перекачають нафту на станціях.

До речі, Укртранснафта якось надто швидко випустило повідомлення, що забруднена нафта не шкідлива нафтотранспортній системі. Дуже мало часу минуло для таких категоричних висновків.  Мали би бути проведено дослідження. Як можна говорити про те, що немає підстав клопотати про відшкодування збитків, бо не було пошкоджень, якщо навіть не мати уявлення, в якій концентрації в транспортованій нафті був дихлоритан?

Польська компанія зайняла більш помірковану позицію. І це розумно.

— Як будуть утилізовувати забруднену нафту?  5 мільйонів тон — це ж колосальний об’єм.

— Так. І частина його потрапила до нас в Україну. Те, що відомо сьогодні — росіяни братимуть свою нафту з території Білорусі, залізницею транспортувати в Новоросійськ,  де є нафтовий термінал, змішувати її з якісною нафтою і поступово відправляти на експорт.

Що буде робитися в нашому випадку— невідомо. Хто компенсуватиме Укртранснафті ї сервіс для Транснєфті — невідомо. До речі, цікаво, що ми теж якість нафти не контролюємо, як виявилося, довіряємо інформації, яка надходить з білоруської сторони.

ДО ТЕМИ

Прокачування російської нафти Urals європейським споживачам трубопроводом «Дружба» не відновлено, а вміст органічного хлору в нафті з Росії, яку перевантажують на танкери в балтійському порту Усть-Луга, досі не відповідає нормам. Про це повідомило агентство Reuters із посиланням на джерела серед учасників ринку.

Співрозмовник у білоруському «Белнефтехиме» розповів, що концерн не має даних про терміни відновлення прокачування нафти до Європи трубопроводом «Дружба». Він додав, що Мозирський нафтопереробний завод поки не почав переробляння Urals і промиває обладнання.

Міненерго РФ повідомило, що очікує початку постачання якісної нафти в Усть-Лузі 7 травня.

Алла ДУБРОВИК-РОХОВА, «День»
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments