Хто не береже честі своєї рідної мови, той підкопує основи своєї нації.
Іван Огієнко, український вчений, єпископ, митрополит УАПЦ, предстоятель УГПЦК, політичний, громадський і церковний діяч, мовознавець, лексикограф, історик церкви, педагог

Прицільний постріл

24 березня, 1998 - 00:00

Як наш танк виграв битву з конкурентами


Михайло БІДЕНКО, "День"

ЗРОБЛЕНО В УКРАЇНІ

Державне підприємство "Завод ім. Малишева" засноване понад сто років тому. Перший радянський трактор виготовили саме тут, артилерійський тягач, дизельний двигун, вуглевидобувний комбайн, перший тепловоз - усе це родом звідси. І, звичайно, танки - від легендарних Т-34 до найсучасніших Т-82 - виплід заводу імені Малишева. Підприємство вивело незалежну Україну на світовий ринок зброї. Залишитися на ньому або піти - тема бесіди нашого кореспондента з головним інженером заводу Михайлом БУДЬОННИМ.

- Михайле Михайловичу, хтось підрахував, що з долею заводу імені Малишева так чи інакше пов'язане життя кожної третьої харківської родини. Та був час, коли підприємство зупинилося. І раптом велике замовлення з Пакистану. Соціологи відзначили, що в населення міста навіть настрій покращився. Як ви добивалися цього контракту?

- Ми йшли до нього три роки. На початку дев'яностих керівництво Пакистану усвідомило необхідність переозброєння своїх танкових частин. Фахівці, звичайно, вивчили тактико-технічні характеристики всіх танків світу. Серед них і радянських. Але те, що їх випускають в Україні, природно, не знали. Для них все це була "Раша", Росія, а отже, Москва. Напередодні тендеру колишній віце-прем'єр Валерій Шмаров відбув до Ісламабада й узяв участь у переговорах. Це був, безперечо, ризик, тому що на той момент дипломатичні відносини України й Пакистану були нульовими.

Загалом, нас запросили брати участь в тендері. Замовлення передбачалося велике. За нього боролися також США, Китай, Польща. Наш Т-80УД видався замовнику і кращим, і дешевшим. Для практичного показу до Пакистану було відправлено дві машини. Вони наїздили по сотні кілометрів, відстрілялися, подолали різноманітні перешкоди - і все це за температури 55 градусів за Цельсієм. Коли людина випадково торкалася броні, на шкірі з'являвся пухир. Але танки витримали, а ми виграли тендер.

Потім почався тривалий та болісний етап формування контракту, його було підписано в червні 1996 року. Але зволікання як за кордоном, так і в нас, тривали. Це тривало до кінця року. Ситуація була огидною. Перспективи, здається, є, контракт підписаний, а продукцію не випускаємо, зарплату не платимо... Якби ми, зрештою, не отримали кредит для реанімації виробництва, то не вписалися б у графік постачання. Але нам пішов назустріч Промінвестбанк. Ми відновили комунікації, котрі стали непридатними, енергогосподарство, обладнання. І в 1997 році почали виготовляти танки для армії Пакистану.

- Як прореагували конкуренти?

- Коли відомості про цей контракт з'явилися в пресі, у різних країнах їх сприйняли по-різному. Була й ворожа реакція. Ще б пак, з'явився новий конкурент на ринку зброї, нас там так нетерпляче чекали! Ці відомості стали обростати небилицями, твердженнями, що Україна обов'язково "завалить" контракт, тому що майже всі вузли постачаються з Росії. Називалися кількість танків і сума контракту, хоча завод таких даних не розголошував - це комерційна таємниця. Щоб попередити ваші питання, скажу, що обсяг постачання й плата за них настільки значні, що вони вигідні не лише заводу, але й усій Україні.

- Т-80УД - точно такий, яким озброєна наша армія?

- Не зовсім. Щоб виробляти танк для Пакистану, довелося зробити багато конструкторських змін. Нове очищення повітря, поліпшення охолоджування двигуна, навіть нова башта. Раніше їх привозили з Омська, тепер самі виготовляємо. І продовжуємо вносити зміни. Днями були проведені випробування нової артилерійської системи, яку освоїли завод ім. Малишева й Сумське науково-виробниче об'єднання ім. Фрунзе. До цього часу їх постачали з Пермі, а тепер Т-80УД буде повністю українським танком.

- Як іде виконання умов контракту?

- Нормально. Вже відправили три партії продукції. Замовник розплачується своєчасно. Інша річ, що внутрішня фінансова ситуація нас не радує. Дуже підтримує Промінвестбанк, кредитує обіговими коштами до надходження валюти з Пакистану. Але раніше ми отримували кредити під 18 відсотків річних, а нині - під 49 відсотків. Курс гривні падає. Значить, менше коштів залишається на власне технічне переоснащення.

- Тоді виникає запитання: чи вистоїть Ваше підприємство й надалі на ринку зброї? Адже необхідно постійно оновлювати продукцію, а отже, треба закуповувати нове обладнання. Між іншим за останній час завод не придбав жодного верстата...

- Зате за минулі роки було накопичено чималий запас. А спеціальне обладнання взагалі купується під конкретну продукцію. Найголовніше, що навіть і у важкий для нас час люди не сиділи склавши рук. Працювали конструктори ХКБМ ім. Морозова, Харківського конструкторського бюро моторобудування, конструкторського бюро тепловозних двигунів. Завод продовжував освоювати виробництво нової техніки. Сьогодні ми можемо запропонувати на ринок абсолютно новий вид озброєння для частин протиповітряної оборони - зенітний комплекс. Крім того, є багато "мирних" пропозицій. Освоєні дизельні двигуни 1Д-80 і 4Д-80 для маневрових тепловозів. Ті, що працюють на залізниці, чеського й російського виробництва, давно підлягають заміні, а нові купувати - грошей не вистачає. Наші кращі й дешевші. Розроблено й готове до виробництва нове сімейство уніфікованих дизелів. Вони відповідають світовим вимогам. Навіть сільськогосподарські комбайни освоїли - польські зернозбиральні "Бізони". Утім, ваша газета про цей досвід писала.

 

Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ