Це ж велика дурість — хотіти говорити, а не хотіти бути зрозумілим.
Феофан (Єлеазар) Прокопович, український богослов, письменник, поет, математик, філософ

Що буде у Стокгольмі?

Про процедуру розгляду газового спору між «Нафтогазом України» та «Газпромом»
3 червня, 2014 - 10:57
ФОТО З АРХІВУ "ДНЯ"
Станіслав БАТРИН
Станіслав БАТРИН

Нафтогаз може cплатити «Газпрому» заборгованість за газ за ціною $268,5 та закріпити вигідну ціну до 2019 року. Сьогодні складається унікальна ситуація, щo дозволяє говорити про можливість НАК «Нафтогаз України» вчинити активні дії щодо ВАТ «Газпром» з метою досягти довгострокових переваг.

Йдеться про можливість проведення оплати за перший квартал 2014 року за ціною $268,5 за тисячу кубометрів газу. При цьому, неможливість своєчасної оплати варто пояснити саме нападом Росії (як акціонера ВАТ «Газпром») на суверенну територію України, економічним тиском та відверто злочинними діями щодо підприємств, зокрема і тих, які формують дохідну частину НАК «Нафтогаз України».

У той же час потрібно скористатися тим, що «Газпром» уклав з «Нафтогазом» угоду про зміну ціни на газ (на рівні $268,5), намагаючись догодити президенту Януковичу. Стокгольмський арбітраж не хвилює політична складова домовленостей Путіна — Януковича, тому ми маємо виходити з тих зобов’язань, які взяла на себе російська сторона офіційно.

Сплата боргу, виходячи з розрахунку $268,5, означатиме, що Україна має вигляд добросовісного контрагента. Це також дає можливість перевести предмет боротьби у Стокгольмі в активну фазу — встановлення ціни на газ у розмірі 268,5 дол. США до 2019 року.

Найбільш обговорюваною тематикою останніх днів є перспектива газової суперечки між Україною та Росією. Ще місяць тому НАК «Нафтогаз України» спрямував до ВАТ «Газпром» вимогу про передарбітражне врегулювання спору. Строк на таке врегулювання сплив 28 травня 2014 року.

Пунктом 8.2. Контракту на поставку газу від 2009 р. № КП імперативно передбачається, що «у разі, якщо Сторони впродовж 30 днів з моменту виникнення будь-якого спору чи розбіжностей не зможуть дійти до узгодженого рішення, то будь-який спір, розбіжність чи претензія в зв’язку з даним Контрактом або його порушенням, розірванням чи недійсністю будуть остаточно вирішені шляхом арбітражу у відповідності до регламенту Арбітражного інституту Торгової палати Стокгольма».

Якщо не станеться «дива», розгляд спору в Стокгольмі — перспектива найближчих днів. Із перших джерел відомо, що українська сторона підготувала запит про арбітраж відповідно до регламенту Арбітражного інституту (Request for arbitration).

У той час як ЗМІ приділяють значну увагу саме перемовному процесу між сторонами, ми хотіли б вдатися до деталей арбітражного розгляду.

По-перше, сторони вже передбачили, що спір розглядатиметься у Арбітражному інституті Торгової палати Стокгольма. Це означає, що якщо між сторонами не буде досягнуто інших домовленостей, спір розглядатиметься виключно за процедурою даного арбітражу.

Арбітражний інститут Торгової палати м.Стокгольм у міжнародній практиці іменується Стокгольмським арбітражем та є самостійним підрозділом Торгової палати Стокгольма (ТПС), створеної ще 1917 року.

НАК «Нафтогаз України» має певну історію відносин з даним арбітражем. Так, 2009 року добре відома швейцарська компанія RosUkrEnergo AG подала проти НАК позов щодо забезпечення останнім безперебійного транзиту газу до країн Європи та стягнення 614 мільйонів доларів. Тоді у особі «Нафтогазу» віднайшли «крайнього» з посиланням на положення Енергетичної хартії, які передбачали, що транзитній стороні, навіть у разі виникнення спору, пов’язаного з транзитом, заборонено переривати або скорочувати транзит до завершення процедури вирішення спорів. Серед інших згадаємо і позов компанії Remington Worldwide Limited (Великобританія) проти держави Україна із сумою позовних вимог понад $33 млн (дата подачі запиту про арбітраж — 25  вересня 2008 року), а також позов ТОВ «АМТО» до держави Україна, який завершився тим, що 26 березня 2008 року Арбітражним інститутом Торгової палати Стокгольма винесено рішення на користь держави Україна, яким відхилено позовні вимоги на суму 20 млн євро.

Сьогодні вже Україна готується до статусу позивача. А предмет спору, ймовірно, буде безпрецедентним для арбітражу за всю його історію, — з точки зору об’ємності та впливу на енергетичну безпеку у регіоні. Ми хотіли б звернути увагу на скрупульозні особливості розгляду справи у Стокгольмі.

ПОЧАТОК АРБІТРАЖУ

Відповідно до чинного Арбітражного регламенту ТПС, провадження порушується шляхом подачі позивачем прохання (запиту) про арбітраж у ТПС. Запит про арбітраж має включати: найменування, поштові адреси, номери телефонів, факсів та адресу електронної пошти сторін та їх представників; короткий опис спору; попереднє викладення вимог позивача; копію або викладення арбітражної угоди або застереження, у відповідності до якої спір підлягає вирішенню арбітражем; коментарі, якщо такі наявні, щодо кількості арбітрів і місця арбітражу; вказівку на арбітра, призначеного позивачем, включаючи поштову адресу, адресу електронної пошти, номер телефону та факсу такого арбітра.

За наслідком отримання запиту позивача, відповідач має надати пояснення, які мають включати правову позицію відповідача щодо вимог позивача, попереднє обгрунтування вірогідного зустрічного позову або вимоги про взаємне зарахування, інформацію про вибір арбітра, а також інші заперечення щодо існування, дійсності або застосовності арбітражної угоди. Якщо позивач висловив побажання щодо застосованих правил, мови провадження, числа арбітрів, місця арбітражу або інших елементів, які мають відношення до процесу, — відповідач має дати коментарі за цими питаннями.

Запит про арбітраж має бути спрямований на електронну адресу arbitration@chamber.se. Якщо запит є занадто об’ємним, він направляється у документарному вигляді на адресу: Arbitration Institute of the Stockholm Chamber of Commerce, P.O. Box 16050, SE-103 21 Stockholm, Sweden. Документи спрямовуються в такій кількості копій, яка необхідна для надання документів відповідачу, ТПС, а також кожному члену складу арбітражу.

Одночасно з поданням запиту, позивач повинен сплатити реєстраційний збір у розмірі 1500 євро, який перераховується на рахунок ТПС No. (IBAN):  E8612000000013423600950, Danske Bank, Stockholm, BIC: DABASESX.

ЦІНА АРБІТРАЖУ

Сьогодні можна передбачити, що спір у Стокгольмі буде вирішуватися у складі трьох суддів, що має вплив на формування ціни розгляду справи. При цьому Стокгольмський арбітраж застосовує власні правила для вирахування ціни арбітражу. Якщо сума спору становить до 100 000 000,00 (сто мільйонів) євро — ми можемо її прогнозувати більш-менш конкретно: в середньому йдеться про ціну арбітражу в розмірі 403 (чотириста три тисячі) 995,00 євро + ПДВ. Така ціна включає в себе оплату послуг головуючому арбітру (139 500,00 євро) та кожному з арбітрів (по 83 700,00 євро), адміністративний збір ТПС (44 400 євро + ПДВ + ПДВ), витрати ТПС (52 695,00 Євро + ПДВ).Окремо слід звернути увагу на те, що стандартний гонорар головуючого арбітра може бути збільшений до суми 231 000,00 євро, що підвищить загальну вартість арбітражу ще на 91 500,00 євро (до 495 495,00 євро).

З огляду на складність та вагу суперечки між Україною та Росією, слід готуватися до збільшення ціни арбітражного розгляду. За загальним правилом Стокгольмського арбітражу, якщо сума спору між сторонами становить більш ніж 100 000 000,00 (сто мільйонів) євро, гонорари арбітрів встановлюються Правлінням ТПС з урахуванням особливостей кожного спору.

При цьому оцінка суми спору відбувається шляхом складання суми позову, зустрічного позову і вимог про взаємне зарахування.

Посилаючись на прецеденти Стокгольмського арбітражу, які мали місце у 2010 — 2012 роках, Правління ТПС приймало рішення про загальну ціну арбітражу в розмірі 575 000,00 євро, 612 000,00 євро або ж 828 000,00 євро.

За рішенням ТПС, сторони можуть зобов’язати авансувати витрати. Ще до моменту передання справи складу арбітрів, ТПС встановлює аванс у сумі, приблизно рівній кінцевій сумі витрат у справі. Після внесення авансових платежів, справа передається складу арбітрів.

Відповідно до Керівництва для арбітрів, затвердженого ТПС, гонорари арбітрам, а також компенсація їх витрат виплачується після винесення рішення (за винятками, які можуть бути встановлені в окремих справах).

СТРОКИ

Відповідно до Регламенту ТПС, спір розглядається у шестимісячний термін. Водночас, передбачається, що строки винесення рішення можуть бути продовжені Правлінням ТПС за запитом складу арбітрів. Такий запит має бути мотивованим. Якщо ж запит на продовження строку розгляду відсутній, і згоди не досягнуто, — рішення, яке прийняте за межами встановлених строків може бути анульоване.

Із практики розгляду спорів Стокгольмським арбітражем, продовження строків винесення рішення відбувається за умови складності суперечки. В ситуації з суперечкою «Нафтогазу» з «Газпромом» очевично, що розгляд спору затягнеться не менш як на кілька років.

АРБІТРИ

Сторона вправі призначити арбітром будь-яку особу, за умови, що дана особа є незацікавленою та незалежною. ТПС не має фіксованого списку арбітрів, але може надати свої рекомендації щодо кандидатів. Призначаючи головуючого або одноособового арбітра, ТПС приймає до уваги такі обставини: досвід арбітра, його спеціалізація, застосовне право, місце арбітражу, мову провадження, а також національність сторін, представників сторін та інших арбітрів. Як правило, складні спори розглядаються у складі трьох суддів. Кожна зі сторін вільна призначити по одному арбітру. Третього арбітра призначає ТПС з метою уникнення конфлікту інтересів.

Останні зміни до Арбітражного регламенту торкаються термінів та умов для призначення арбітрів: його скорочено із 30 до 10 днів. Також внесено доповнення про те, що заява про незацікавленість та незалежність арбітра має бути направлена не тільки сторонам, а й іншим арбітрам.

ЮРИДИЧНА СИЛА ТА ВИКОНАННЯ АРБІТРАЖНОГО РІШЕННЯ

Розгляд спору вважається завершеним винесенням арбітражного рішення, яке має бути невідкладно надіслане сторонам спору. Це рішення є обов’язковим до виконання з огляду на те, що Україна та Росія є підписантами Нью-Йоркської конвенції про визнання та приведення у виконання іноземних арбітражних рішень 1958 року. Відповідно до ст.3 цієї Конвенції, кожна держава визнає арбітражні рішення як обов’язкові і приводить їх у виконання. Якщо Росія (ВАТ «Газпром») відмовиться від виконання арбітражного рішення, — таке рішення можна реалізувати на території інших країн — підписантів, — якщо в цих країнах є активи ВАТ «Газпром».

Станіслав БАТРИН
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ