ПОЛЕМІЧНІ НОТАТКИ
Україна на роздоріжжі
Шлях на Захід важкий, на Сході ми вже були. Проте тільки там нас ще пам'ятають.
Юрій САПЕЛКІН, Центр соціальних експертиз і прогнозів
Керівництво України бачить стратегічну мету зовнішньоекономічної політики в інтеграції до Європейського Союзу. На думку президентських структур, дуже тісна інтеграція до Економічного Союзу СНД може перешкодити вступу в ЄС. Однак головні ринки збуту для українських товарів, як і раніше, знаходяться в СНД, а Росія є головним постачальником в Україну нафти й газу. Щоб урівноважити торгівельний баланс, нашій країні треба шукати шляхи для збільшення експорту своєї продукції саме в близьке зарубіжжя.
Україна віддає перевагу двостороннім відносинам із країнами СНД і вважає статус асоційованого члена преважаючим за членство в Економічному Союзі СНД. Визнається, що такий статус, з одного боку, дозволяє користуватися вигодами від інтеграції з країнами СНД, а з іншого - уникнути тісного військового й політичного союзу в рамках співдружності.
Відповідно до такого підходу, а він характерний і для інших країн, скажімо, для Азербайджану, Туркменії, співпраця в рамках СНД розглядається як засіб для розв'язання найтермінованіших економічних задач. У той же час передбачається, що розв'язавши тактичні задачі, Україна зможе вийти на ринки Західної й Східної Європи з подальшим вступом до європейських економічних структур. Цікаво, що ті політики в Україні, які зображають Економічний Союз як втрату незалежності й одночасно виступають за вступ до ЄС, ймовірно, не дуже ясно уявляють собі, що членство в Евросоюзі передбачає уніфікацію законодавства, загальну економічну політику стосовно третіх країн, єдину грошову одиницю, наднаціональні органи - тобто набагато більшу втрату суверенітету. Та й потім - треба чесно визнати, що вступ до ЄС протягом найближчих 5-10 років Україні явно не світить. Навіть у НАТО, мабуть, вступити легше.
Головний аргумент тих, хто виступає проти тісної інтеграції України в економічний простір СНД, полягає в тому, що це обмежить можливості України в торгівлі з провідними країнами Заходу, а орієнтація на убогі ринки СНД призведе до консервації економічної й технічної відсталості. Відповідно до цієї тези нині Україна робить спроби переорієнтації зовнішньоекономічних зв'язків на західні ринки.
На жаль, такі спроби своєї мети найчастіше не досягають. І не тому, що наші товари низької якості. Навіть першосортній продукції важко зайняти будь-яку нішу на ринках Заходу, там існують різного роду квоти, обмеження, що захищають свого виробника. Крім того, антидемпінгові заходи, вжиті в США й Європі проти українських товарів, ще раз вказують на труднощі з виходом на західні ринки. Можна також зазначити, що економіка України, та й усіх країн СНД, їх експорт і імпорт набувають риси економіки колоніального типу, в якій сировина експортується в обмін на продовольство й предмети широкого вжитку. Крім того, нинішня зовнішня відкритість економік країн СНД, допущення іноземних твердих валют до внутрішнього товарного й грошового обігу також були причинами спаду в торгівлі й науково-технічній кооперації між країнами СНД.
Вважають, що для України в найближчому майбутньому ринки збуту залишаться в Росії й інших країнах СНД. Це не означає, що не треба докладати зусиль для виходу на світові ринки. Проте не хотілося, щоб це відбувалося за рахунок розвалу торгівлі всередині СНД. Більш того, розвиток торгівлі всередині СНД може в перспективі збільшити й експортний потенціал членів Співдружності щодо далекого зарубіжжя.
Сьогодні склалася така ситуація, коли у відносинах з Росією й іншими країнами СНД українська сторона, не вступаючи до Митного союзу, сподівається домогтися створення режиму вільної торгівлі без всіляких обмежень. Однак світовий досвід свідчить, що в угодах про вільну торгівлю завжди містяться різного роду виключення. Такі угоди за статусом набагато нижче від митних союзів і у випадку, якщо Митний союз СНД буде розвиватися й зміцнюватися, його члени будуть виступати єдиним блоком. Через це двосторонні угоди про створення зон вільної торгівлі між Україною й іншими країнами СНД, що діють на сьогоднішній день, просто не зможуть бути реалізованими. У цьому випадку Україні має укласти угоди про вільну торгівлю вже з Митним союзом СНД. Враховуючи, що величезна частка товарообігу України припадає на країни СНД, вступ України до Митного союзу виглядає логічним, якщо при цьому її економічні інтереси будуть повністю дотримані. Якщо ж ми підемо іншим шляхом, на нас чекатиме втрата основних ринків збуту внаслідок неконкурентоспроможності товарів власного виробництва, оскільки вони будуть дорожчими внаслідок митних зборів.
