«Укроборонпрому» шукають начальника

У зв’язку з відставкою Романа Романова, який очолював держконцерн «Укроборонпром» з липня 2014 року, наглядова рада цієї структури готує для глави держави кадрові пропозиції, повідомила у вівторок прес-служба відомства. Заяву від Романова про звільнення було подано ще в кінці минулого року, і в понеділок Президент України підписав відповідний указ. НР вже завершує добір кандидатур, вказується у повідомленні.

Цікаво, що голова НС «Укроборонпрому» Михайло Згуровський подякував Романову за внесок у позитивні трансформації оборонної промисловості України в тяжкі воєнні роки, у виконання держоборонзамовлення, просування галузевої програми імпортозаміщення та цільових оборонних програм зі створення нових видів озброєнь. «Без сумніву, Романов отримає запрошення на роботу від ряду вітчизняних і зарубіжних компаній», — впевнений Згуровський. Він уточнює, що продовження реформи галузі та забезпечення подальшого зростання концерну... залишається спільним завданням команди «Укроборонпрому». Словом, як завжди у нас: справа керівника, що йде, житиме в наших серцях.

Джерело Інтерфаксу України вважає некоректним називати можливого наступника Романова і  нагадує, що оборонний сектор, і ОПК зокрема, перебувають в підпорядкуванні президентської вертикалі, і кадрове рішення є компетенцією глави держави. Проте джерело усе ж припустило, що новим гендиректором буде «виходець з корпоративного оборонного середовища».

Нагадаємо, що Романову довелося піти зі своєї посади через конфлікт з прем’єр-міністром Володимиром Гройсманом, який ще в грудні минулого року ініціював його звільнення за невиконання доручення уряду про погашення заборгованості із зарплати на держпідприємстві «Миколаївський суднобудівний завод».

Формально прем’єр, безумовно, має рацію: заборгованості із зарплати перед корабелами не повинно бути. А, по суті, правий Романов, який відмовився за рахунок інших підприємств концерну ліквідовувати заборгованість, що виникла через те, що уряд перестав фінансувати утримання на заводі недобудованого крейсера «Україна». В даному випадку Романов показав себе принциповою людиною. Але таких у нас, як відомо, не люблять...

Сьогодні до складу НС «Укроборонпром» входять згадуваний вище ректор НТУУ «Київський політехнічний інститут ім. Ігоря Сікорського» Михайло Згуровський, екс-головнокомандувач ВПС ЗСУ Ярослав Скалько, голова Держслужби фінансового моніторингу України Ігор Черкаський, а також закордонний радник держконцерну, екс-голова Агентства передових оборонних дослідницьких проектів США (DARPA, 2001—2009) Ентоні Тетер.

За оцінками Згуровського, посилення взаємодії між оборонним виробництвом і наукою з орієнтиром на DARPA буде одним з ключових напрямів реформи оборонної промисловості України і держконцерну «Укроборонпром».

Тим часом стосовно «Укроборонпрому» є й інша думка. Народний депутат, засновник полку особливого призначення Нацгвардії «Азов» Андрій Білецький у коментарі «Дню» не став прогнозувати, як позначиться на ситуації в «Укроборонпромі» призначення нового керівника. За його словами, все залежатиме від того, який вибір зробить Президент Порошенко, під контролем якого перебуває ця посада.

Разом з тим, народний депутат стверджує, що держконцерн є сьогодні абсолютно не потрібною надбудовою, що заважає оборонним підприємствам розробляти і випускати озброєння. Він нагадує, що свого часу «Укроборонпром» створювався Януковичем під приводом посилення контролю за експортом озброєнь. Тепер же у нього зовсім інші функції, які багато в чому гальмують розвиток української оборонної промисловості і генерують корупцію. Білецький вважає, що «Укроборонпром» варто було б взагалі ліквідувати, створивши замість нього нову структуру, єдиною функцією якої буде управління державними частками в статутних фондах оборонних підприємств.

КОМЕНТАР

«ЗІ ЗВІЛЬНЕННЯМ РОМАНОВА МАЛА Б ПОЧАТИСЯ РЕФОРМА ОБОРОННО-ПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ»

Валентин БАДРАК, військовий експерт:

— Вся оборонна промисловість України, не лише «Укроборонпром», потребує модернізації. Зокрема у сфері управління та координації. Від початку війни оборонна промисловість управлялась в ручному режимі. Спочатку, можливо, це було виправдано гострою необхідністю мобілізувати сили. Але, як ми бачимо по негативних результатах 2014 року, ця доцільність є перебільшеною. Зокрема, держоборонзамовлення було затверджено лише влітку 2014 року, попри те, що то був рік війни. Активізація ракетних програм — це наше досягнення, але ж насправді перший вдалий пуск відбувся у 2013 році, хоча самі ракетні програми пішли у 2016 році. І такі стратегічно важливі документи, як держпрограма розвитку ВПК, приймались, на наш погляд, з суттєвим запізненням. Вони могли бути прийняті ще в 2015 році.

Відставка керівника «Укроборонпрому» є вирваним з контексту епізодом порушених взаємовідносин між керівником «Укроборонпрому» і главою уряду. Я б не перебільшував ролі Романова. Він, як і будь-хто на його місці, був просто елементом в загальній формулі існування оборонного комплексу в умовах ручного управління. Наш Центр і багато інших експертів наполягали на тому, щоб був виконаний пункт, внесений в коаліційну угоду 2014 року, — створення урядвого органу, який в першу чергу виробляв воєнно-технічну політику держави і координував усю воєнну промисловість, а не лише її частину. Тому що зараз є багато державних підприємств, які працюють не у складі «Укроборонпрому». Є 12 замовників озброєнь в наші державі. Крім того, є експортні зобовязання.

«Укроборонпром» є господарською структурою. Але вона при цьому намагається створювати воєно-технічну політику. Близько 30 законопроектів було зроблено «Укроборонпромом». Це подавалось як позитив. Але я бачу в цьому розбалансованість системи. Має бути урядовий орган і «Укроборонпром» як суто господарська стурктура. А то в нас виходить, що в «Укроборонпромі» працюють бізнесмени-чиновники.

Зі звільненням Романова мала б початися реформа оборонно-промислового комплексу і створення воєнно-технічної політики держави: створення кластерів, вивидення з-під управління уряду спецекспортерів озброєння, це має бути зона відповідальності Президента...

Хоча є ризик того, що просто одну людину замінять на іншу — більш комфортну для премєр-міністра.