Вільної економічної зони "Південний Берег Криму"
Віталій КНЯЖАНСЬКИЙ, "День"
Вдало вписаний у пагорбкуватий рельєф комплекс будинків Першого інвестиційного банку, який чимось нагадує знамениті кримські палаци, без особливої натяжки можна було б іменувати сьогодні ще й представництвом Криму в Києві.
Тут народився, вдосконалюється й лобіюється на всіх рівнях проект закону України "Про Вільну Економічну Зону "Велика Ялта". Проект підтримує Рада Міністрів РК, але неоднозначно сприймає міськрада Ялти. Не виключено, що саме ця обставина послужила першопричиною для широко відомого ялтинського указу Президента України. Утім, це вже політика. А кореспондент "Дня" і двоє його співрозмовників - народний депутат Ігор Франчук (син голови Радміну автономії) й голова правління Першого інвестиційного банку Борис Соболєв (колишній заступник міністра фінансів) домовилися, що наша розмова - суто економічна.
Б.С.: - На сьогодні в Україну надійшло близько двох мільярдів доларів прямих іноземних інвестицій. На душу населення це менше, ніж у будь-яку іншу країну Європи. Тим часом почався певний відплив інвестицій з Південно-східної Азії, й наше завдання скористатися цим сприятливим чинником. Кримська автономія традиційно отримує дотації з центрального бюджету. Необхідно знайти рішення, яке дозволить збільшити її доходи. Мої й Ігоря Анатолійовича однодумці в Сімферополі виступають за те, аби дати змогу кримчанам самостійно заробляти гроші, утримувати необхідний апарат управління й переказувати фіксовані відрахування в централізований бюджет держави. Це прообраз майбутньої системи федералізації бюджету. Зона зі спеціальним економічним режимом могла б стати місцем, яке приваблює іноземні інвестиції. Для цього потрібно мінімум видатків - на створення митних пунктів, на адміністрацію й апарат управління зоною. Ми плануємо спільно з урядом Криму провести ряд презентацій, з яких випливатиме, що в Європі є таке місце, куди можна вкласти кошти й отримати швидку віддачу. Згодом сюди, сподіваємося, зможуть приїхати й іноземці, й ті "нові" громадяни СНД, котрі сьогодні літають витрачати гроші в Емірати. Тут також будуть магазини безмитної торгівлі, але не буде мовного й культурного бар'єрів...
- Наскільки Крим сьогодні в політичному й економічному плані готовий до таких нововведень?
І.Ф.: - У більшості жителів України Крим залишився в пам'яті як всесоюзна здравниця. Проте мало хто уявляє, наскільки в цьому регіоні складна економічна ситуація. Кримський парламент намагається прийняти одноканальну систему бюджету й переказувати Україні лише фіксовану суму податків, але все це нереально. Адже навіть ті показники місцевого бюджету, які туди закладаються, не мають прикриття доходами. Тож Україні доводиться фінансувати Крим. А ми обстоюємо умови, за яких сюди прийдуть серйозні інвестори, утворяться нові роботі місця. Нарешті, у Криму раніше щороку відпочивало до 6 млн чоловік, тепер - 2 - 2,5 млн. І це слідство не лише розвалу Союзу, а й створення в СНД ринку, коли кожна країна "наповнює" передусім свої курорти. Тож розкачування політичного човна, твердження про напружену ситуацію відлякують не лише відпочиваючих, а й інвесторів. А щоб вони прийшли, водночас зі стабільністю потрібна інформація, реклама.
- Чи буде у вільній економічній зоні забезпечено демократичні права населення? Це я про недавній скандал - призначення виконуючого обов'язки голови президентським указом?
І.Ф.: - Виборчі права громадян ні в якому разі не можна ущемлювати. В економічній зоні діятимуть ті самі закони, що й на решті території країни. Багатьох сьогодні відлякує те, що керуватиме зоною акціонерне товариство. Але слід зрозуміти: в будь-якому випадку контроль тут залишається за державою, яка матиме 70% у статутному форді. Крім того, ми не хотіли б нав'язувати щось жителям міст і селищ, вони повинні самі ініціювати процес створення вільної зони. Чимало громадян Ялти потерпають через те, що їм не дають самостійно заробляти гроші. Вони мріють про вільну економічну зону, й ми сподіваємося, що ініціатива виходитиме від них. А наша справа - допомогти! Підготувати закони, техніко-економічні обгрунтування, створити адміністрацію зони, запропонувати до її складу гідні кандидатури: фахівців із досвідом, знанням місцевих умов, словом, порядних людей, спроможних налаштувати процес управління цією зоною. Закони там не скасовуватимуться, і відносини між місцевим самоврядуванням і адміністрацією зони регулюватимуться ними ж на основі Конституції.
А найголовніше, що у вільній зоні буде специфічний економічний режим: оподаткування, бюджетної взаємодії, й це дозволить зробити надавані тут послуги дешевшими, а відтак, і більш конкурентоспроможними порівняно з курортами інших країн, приміром Туреччини. У Криму люди зможуть купувати товари без податку на додану вартість. Це поверне в Україну гроші, які сьогодні регулярно витрачають де завгодно: на Кіпрі, у Греції, Туреччині. У зоні розвиватиметься банківська система, яка почне надавати будь-які послуги, зокрема й ті, якими наші громадяни сьогодні змушені користуватися винятково за кордоном. Але банкам слід знизити податки, скажімо, до 10%. Водночас виникнуть умови для розвитку страхового бізнесу.
Ми хотіли б залучити громадськість до обговорення цієї проблеми в конструктивному плані, а не в тому, який вигідний комусь особисто. Ми стверджуємо, що створення вільної економічної зони вигідне кожному жителю Криму й усім громадянам України.
- Які бюджетні кошти потрібні для створення передінвестиційної інфраструктури?
Б.С.: - Зовсім незначні. Ми вже говорили про пункти митного контролю. Це, мабуть, і все. Фахівців ми в змозі підготувати за рахунок відповідних програм TACIS. У зоні слід призупинити нинішню безладну приватизацію й організувати прозорі міжнародні тендери, але не під фігові листочки інвестиційних зобов'язань, а під реальні кошти, які почнуть давати віддачу, зокрема й бюджету. Тож у бюджету не буде ні значних видатків, ні - тим паче - втрат. Адже нині просто немає доходів, зате є перевиконання за витратами. А різницю фінансує бюджет. Такий шлях веде до банкрутства. А ми прагнемо цього унинкнути.
- На карті перед вами окреслено досить велику площу суходолу й акваторії Чорного моря. Це все територія майбутньої зони?
І.Ф.: - На карті межі зони окреслено більше ніж довільно. Йдеться про територію, яку можна використовувати як єдине ціле, адміністративно-територіальна одиниця, без численних селищних, місцевих тощо організацій, які однаково нічого не вирішують.
- Чому саме Перший інвестиційний банк займається створенням вільної економічної зони?
Б.С.: - Наші фахівці працювали і працюють над залученням інвестицій в Україну. Ця команда була зі мною в Мінфіні й у Міністерстві зовнішньоекономічних зв'язків. Наші результати оцінюються як успішні.
- Хто обиратиме людей для управління зоною?
Б.С.: - Гадаю, тут слід забезпечити пропорційність: урахувати думку жителів, кримського уряду й центральних органів влади.
І.Ф.: - Як на мене, чоловік, обраний мером Ялти, повинен очолювати й вільну економічну зону, бути головою наглядової ради. До її складу мають входити і представники всіх структур виконавчої влади. А головний критерій - професіоналізм цих людей. Вони мусять бути економістами й бути в змозі зробити розрахунки, які покажуть, до чого приведе створення зони. Тут не йтиметься про політику, а тільки про економіку. Коли там будуть справжні фахівці, вони забезпечать і розміщення цінних паперів, і фінансування інженерного облаштування без залучення централізованих ресурсів. Відповідно вони зможуть брати участь (як адміністрація зони) в кожному інвестиційному проекті, у тому паї, в якому отримуватимуть доходи, розраховуючись із бюджетами. Гадаю, слід дати тимчасовій адміністрації три роки й тоді, проаналізувавши як працювала ця система, внести корективи. А згодом установити Законом, що режим вільної економічної зони повинен бути чинним, скажімо, 99 років. Це забезпечить стабільність, гарантоване право приватної власності згідно з законом.
Б.С.: - Я проводив консультації з чоловіком, котрий міг би стати головою спостережної ради. Це теоретик, та й практик зі Швейцарії. Поки контракт не підписано, я не можу назвати його прізвище, але це всесвітньо відома особа. І його участь у цьому проекті була б надзвичайно корисною. Проте коли він почує в якій шумовій тональності дехто провадить кампанію проти проекту, то, ясна річ, відмовиться від моєї пропозиції. А за ним могли б прийти десятки й сотні інвесторів, які довіряють йому.
- Мене не задовольнила відповідь стосовно можливого впливу "ялтинського" указу Президента на процес створення вільної зони. І ще. У Криму небезпечна криміногенна обстановка. Яким чином кримінальні елементи відсікатимуться від участі в управлінні зоною?
І.Ф.: - Я не драматизував би події в Ялті. Їх роздмухують більше, ніж вони того гідні. Я розумію російські засоби масової інформації. У них мета: щоб відпочиваючі не їхали у Крим. А для України така кампанія абсолютно невигідна.
Стосовно другого запитання, то Крим не найкриміногенніша ділянка в Україні. Серед областей він посідає 16-е чи 17-те місце. А гарантії проти небажаного елементу в управлінні зоною можна знайти в недавно ухваленому й уже підписаному Президентом законі, який позбавляє недоторканності депутатів місцевих рад.
Прокоментувати цей проект кор. "Дня" Тетяна КОРОБОВА попросила колишнього члена кримського уряду з 7-річним стажем, автора ідеї режиму відкритої економіки та одноканального бюджету в Криму Андрія СЕНЧЕНКА.
В Ялті вже проводився подібний експеримент. Тобто впродовж, по-моєму, трьох років існував приблизно десяток "вільних економічних зон", про які нічого не казали, але в яких, так би мовити, інтенсивно "мили" гроші. Був указ Президента, що регулював порядок оподаткування підприємств Кабінету Міністрів, адміністрації Президента й Верховної Ради. І під ось цей указ "пірнули" (чи він для них спеціально готувався) елітні здравниці: усі держдачі, санаторії Кабміну та Верховної Ради. А далі - схема проста. Цим указом вони звільнялися від усіх видів податків, мита, акцизів - від усього. Й після цього завозилися підакцизні товари ешелонами через ці здравниці. Тобто беремо, скажімо, ешелон сигарет, він надходить на адресу якогось санаторію елітного, а потім, природно, продається вже з усіма накрутками співгромадянам нашим. Але різниця залишається там, де вона не оподатковується. Ну, і що з нею потім робиться - теж абсолютно незрозуміло. Жодна із цих здравниць на цих пільгах не розквітла, і на бюджеті Ялти, і на життєвому рівні ялтинців це не відбилося. Обсяги оцінити складно, але я гадаю, що вони співвідносні з бюджетом Криму. Тому, певно, там і опрацьовувалася, так би мовити, ідея поєднати це уже мовби в один спільний простір - зону. Об'єднати й легалізувати ці джерела особистих доходів - це раз. І, з другого боку, наскільки я розумію, немає якоїсь твердої впевненості в ініціаторів у тому, що вдасться затриматися в Криму біля стерна. А раз не дуже впевнені, значить, що треба зробити в цій ситуації? Створити механізм, який очолить людина, але не виборним шляхом, а призначувана. Інакше кажучи, на адміністрацію зони призначити того, кого хочеться, потім спробувати закласти в документах адміністрації якийсь термін - мовляв, експеримент, і людина може п'ять років відпрацювати, її не можна чіпати - це друге. Й третє - зв'язати всю цю ситуацію якимось гучними, нібито міжнародними зобов'язаннями для того, щоб не можна було ліквідувати цю адміністрацію разом з цією людиною просто юридично. І все. І це по суті означає якщо не довічний, то багаторічний контроль над Ялтою, незалежно від політичних процесів, що відбуваються в Україні.
І я думаю, що цей варіант готують "під себе" чи Ігор Франчук, чи Анатолій Франчук, котрий невдовзі втратить уряд, тобто велику годівницю. Тим більше, що там, на адміністрації зони, можна дійсно сидіти довічно.
А в принципі, ідея абсолютно безглузда. Вона звучить приблизно так: "Ми затопчемо всіх довкола, просто наплюємо на 2,5 мільйона, котрі живуть у Криму, на 50, котрі в Україні, й в одному місці коштом усіх створимо рай". Ось і все.
Я гадаю, що, реалізувавши ідею зони, ініціативна публіка "на благо Ялти, держави, Криму тощо" передасть усі ті об'єкти власності, які в процесі розділу між Сімферополем та Києвом відійшли до загальнодержавної власності. Тобто все те, що в Криму забрали, це все зараз сконцентрують у руках адміністрації, й вона почне ним "керувати". Й коли об'єкти повернуться до зони, будь-які розмови про національну гідність, принципи приватизації, "прозорості" та ін. стануть абсолютно непотрібні. Зона - це коли пояснювати нічого не треба. Коротше кажучи, вся ця ідея за конкретних умов - це створення чергової легалізованої "малини".
