Природним правом є визволятися від гноблення і трудитися, аби повернути те, що несправедливістю та переважною силою було забрано.
Пилип Орлик, гетьман України (у вигнанні) у 1710–1742 роках

Як працюють інвестняні в ОАЕ?

Якщо вдалося диво в пустелі, то ми теж маємо шанс. Головне — не стати для початку «пустелею»
7 квітня, 2021 - 20:52
ФОТО REUTERS

Були днями в офісі ІнвестНяні. Щоправда, в Абу-Дабі, не в Україні. І, чесно кажучи, Україна не має конкурентних переваг.Але спершу трохи історії: ОАЕ — федеративна держава, що складається із семи еміратів, кожен з яких становить собою державу — абсолютну монархію: Абу-Дабі, Аджман, Дубай, Рас-аль-Хайма, Умм-ель-Кувейн, Фуджейра і Шарджа.Емірати різні за ступенем розвинутості економіки, основними кластерами і за її лібералізацією. Найбагатше Абу Дабі. Найпрогресивніше — Дубаї.

До середини XIX століття південне узбережжя Перської затоки було базою піратів, які промишляли грабежем торгових кораблів на шляху до Індії.

До 1861 року тодішній світовий гегемон — Велика Британія — взяла регіон під контроль, уклавши з місцевими правителями угоди про протекторат.

Наприкінці 30-х років британські нафтові компанії здобули концесію на розвідку і видобуток нафти в усіх еміратах. Але умови були, м’яко кажучи, грабіжницькими.

1962 року з території Емірату Абу-Дабі розпочалися перші експортні поставки нафти.

У грудні 1971 року емірати здобули незалежність й об’єдналися в ОАЕ.

Кажуть, з часом шейхи захотіли кращих умов для себе і розірвали відносини з британськими інвесторами, розпочавши співпрацю з американцями.

Новий заокеанський партнер водночас став щитом і від зазіхань сусідів (!)

1 січня 1974 року створена урядом Абу-Дабі Державна національна нафтова компанія викупила 60% акцій усіх нафтовидобувальників, що діяли в Еміраті.

ФОТО REUTERS

ТРОХИ ПРО ЕКОНОМІКУ

Останні 30 років середньорічне зростання всієї економіки ОАЕ становило 5,1% на рік (!), з $ 51,6 млрд 1991 р. до $ 421 млрд 2019 р. (у 8 разів). Для порівняння: України 1991 р. — $ 77,5 млрд і $ 153,8 2019 р. (зростання в 2 рази)

При цьому населення ОАЕ зросло з 2 млн до 10 млн. В Україні, навпаки, зменшилося з 54 млн до 37 млн.

Скажіть, причина успіху — экспорт надр (нафти)?

І так, і ні. Як і Україна, ОАЕ були спочатку експортером сировинного ресурсу. Але змогли змінити структуру економіки.

Тільки Україна, навпаки, починала незалежність як експортер промислової продукції, а перетворилася на експортера сировини.

Міністерство економіки ОАЕ, зокрема, оцінює, що до 2021 року частка сектора, незалежного від нафти, збільшиться до 80% (!), тоді як 2009 року 85% економіки залежало від нафтового сектора.

До кінця 60-х промисловість в Еміратах була представлена тільки заводом металовиробів, деревообробною та тютюновою фабриками.

Одразу після здобуття незалежності президент ОАЕ шейх Абу Дабі Заїд ібн Султан ініціював програму створення власної промисловості в країні та фактичне запровадження п’ятирічного планування економіки (!)

Вже 1974 року в Абу-Дабі відкривають цементний завод ECF, а 1976-го — хімзавод з виробництва труб з азбесту, необхідних на нафтосвердловин. 1980-го там починають виготовляти добрива.

1976 року в ОАЕ відкрили перший нафтопереробний комплекс і завод зі зрідження газу.

Ще два НПЗ в Умм-ен-Нар і Рувайс (обидва в Абу-Дабі) відкрили 1985-го.

Інвестором і власником усіх цих підприємств став уряд Абу-Дабі чи фонд шейха.

Дубай теж вирішив йти шляхом створення своєї промисловості.

Пріоритетом обрали металургію та виробництво будівельних матеріалів, які ще не освоїли сусіди — передусім алюмінію та його профілів, кераміки, скла

Що цікаво, місто і порт Дубай були відомі в середині XX століття як «центр регіональної контрабанди та транспортування наркотиків та золота».

Шейх Дубая вирішив змінити ситуацію і зробити з Дубай економічний і фінансовий центр регіону.

До середини 70-х ним був ліванський Бейрут. 1975 року Ліван охопила громадянська війна — банкіри й транснаціональні корпорації почали шукати нове місце для своїх регіональних штаб-квартир.

Схожа ситуація сьогодні і в нашому регіоні.

Москва і Стамбул втратили можливість стати регіональними фінансовими центрами.

І Україна активно обговорює проект Міжнародного Фінансового Центру (IFCK), щоправда, поки що тільки обговорює.

З другої половини 80-х років в Дубаї розгорнулося масове будівництво офісів та готелів. Воно потребувало великої кількості будівельних матеріалів, які здебільшого почали постачати місцеві щойно збудовані заводи.

У 90-х і особливо 2000-х в Дубай було побудовано мільйони квадратних метрів офісних площ, де розмістилися регіональні представництва транснаціональних корпорацій — спочатку нафтогазового сектора, потім — транспортного, будівельного і страхового, а також філії великих міжнародних банків та всіляких аудиторів, консультантів та посередників.

Запаси нафти в Дубай приблизно в 15 разів менші, ніж в Абу-Дабі. Відповідно, набагато менше надходжень від їх видобутку та експорту.

У Дубаї не вистачало грошей, і шейх звернувся до свого «старшого брата» — правителя Абу-Дабі. Той поставився до дубайської ідеї вельми прохолодно, але гроші надав.

Їх пустили на будівництво найбільшого в регіоні (а за певними параметрами і у світі) морського порту, аеропорту, офісних хмарочосів та готелів.

Одночасно з цим в Дубаї з’явилися власна промисловість і національний бізнес. Уряд Дубая виступив інвестором більшості заводів (!) у своєму еміраті, як і інші шейхи у своїх.

1. Концерн Arkan — найбільший в Західній Азії виробник будматеріалів, зокрема цементу й цегли (із загальною продуктивністю 235 000 блоків на день),

2. Emirates Global Aluminium — алюмінієвих профілів та заготовок,

3. Концерн Ducab — мідний кабель (gznm заводів в ОАЕ),

4. Emirates Steel Industries (ESI)-виробництво сталі.

5. Хімзавод Borouge — виробництво поліолефінів.

6. Компанія Al Foah — найбільший у світі виробник екологічних фініків.

7. Група Agthia найбільший виробник та експортер продуктів харчування у країнах Ради Перської Затоки.

8. Strata Manufacturing PJSC (STRATA) виготовляє деталі для літаків Airbus, Boeing і ATR.

Що цікаво, шейхи контролюють 75% капіталу промислових підприємств ОАЕ.

Еміратське чудо загалом і Дубайське зокрема забезпечили не іноземні інвестиції, а місцевий капітал (!) і цільові кредити, передусім від «спорідненого» емірату Абу-Дабі.

В Еміратах для ведення бізнесу іноземцями є кілька правил:

Перше. Створюючи компанію, потрібно мати місцевого партнера з часткою 51% (спонсора) — брати «номінала» не має сенсу. Було багато випадків з поганим кінцев для хитрих іноземців. Місцевий партнер може закрити компанію особисто.

Друге, або йти до СЄЗ самому, при цьому діяльність таких компаній має низу обмежень.

Третє, судова система в ОАЕ теж має свої особливості, де місцеві мають переваги, якщо компанія не є резидентом Міжнародного Фінансового Центру, де суперечки розглядає британський суд.

ЧОМУ У ОАЕ ВИЙШЛО...

Наявність довгострокової візії і п’ятирічне планування економіки (!), у якій вказувалися основні пріоритети розвитку промисловості і напрями інвестування коштів:

— Наразі країна реалізує план «Бачення ОАЕ 2021», провідні Емірати відповідно:

— «Економічне бачення Абу-Дабі 2030»

— «Промислова стратегія Дубая 2030».

— Довготривалі плани включають і більш короткі, як, наприклад, бачення «Дубай 2021».

Повний контроль над видобутком, переробкою та експортом усіх корисних копалин.

Згідно із законом, у будь-якій компанії, що займається видобутком корисних копалин, уряду емірату має належати мінімум 60% акцій.

Доходи від провідних галузей або повністю надходять державі, або оподатковуються, що забирає левову частку прибутку.

Цілеспрямоване інвестування величезних коштів у промисловість і сферу послуг.

► Дотування високого рівня життя громадян

В ОАЕ фактично склався соціальний консенсус, згідно з яким шейхи дивляться на співвітчизників, як на членів своєї сім’ї, гідних цілковитої підтримки.

Субсидування як державного, так і приватного бізнесу.

Бізнес в ОАЕ, як і населення, платять близькі до нуля податки (крім іноземних банків і компаній нафтовидобувного сектора).

Фінансування діяльності більшості компаній у Середній ставці банківського кредиту в середньому коливається від 3 до 6% річних за офіційної споживчої інфляції близько 3,5%. Частина ставки може компенсуватися державою.

Жорстка експлуатація трудових мігрантів.

Існує дуже чітка установка: іноземні робітники не є частиною «соціального договору» в ОАЕ. Іноземні робітники фактично позбавлені будь-яких прав і багато працюють.  У разі втрати роботи іноземець повинен залишити країну за кілька днів.  При цьому у них немає жодних перспектив поліпшити свій статус або хоча б закріпитися в ОАЕ.  Після закінчення 2-3-річних робочих віз вони зобов’язані залишити Емірати і можуть подавати прохання на нову візу не раніше, ніж через рік.

Будь-який іміджевий проект повинен приносити реальну користь.

ОАЕ, а особливо емірат Дубай, відомі своїми пафосними грандіозними надпроектами. Починаючи від найвищої у світі будівлі і закінчуючи проведенням форуму «Експо 2020». Кожен із них приносить конкретну відчутну користь країні.

Зараз в ОАЕ за офіційними даними виконуються проекти сукупною вартістю понад 770 млрд євро. Із них понад 100 млрд — це вартість першочергових державних проектів (перша АЕС, НФПЗ, алюмінієвий комбінат, метро в Абу-Дабі і Шарджі, залізні дороги й аеропорти).

ОАЕ — логістичний центр регіону

Транспорт створює майже 6,5% ВВП ОАЕ.  Порт Джебель-Алі (Дубай) — найбільший у світі порт зі штучно побудованою акваторією, найбільший порт Західної Азії і, за різними оцінками, 4-7 порт у світі.  Всього в Еміратах 16 комерційних портів.  Комерційний флот перевищує 300 кораблів.  Включаючи найбільшу у світі флотилію нафтоналивних танкерів. Контрольована урядом Дубая компанія DP World — найбільший у світі холдинг, що керує портами, вона оперує понад 70 терміналами в 31 країні.

Міжнародний аеропорт Дубай — п’ятий у світі за пасажиропотоком, він більший, ніж наймасштабніший у Європі лондонський Хітроу. У 1985 році була створена Emirates Airlines, зараз це четверта у світі компанія за пасажирооборотом і друга — за вантажообігом.

Треба підкреслити, що державний бізнес — прибутковий.  У 2017 році загальний прибуток підприємств сектора перевищив $ 2 млрд.

ДУБАЙ — ФІНАНСОВИЙ ЦЕНТР РЕГІОНУ

Дубай і близько поки що не наблизився до фінансових висот Лондона, Сінгапуру або Токіо, він став визнаною фінансовою столицею всього регіону, такий, як Мельбурн для Австралії або Майамі для Латинської Америки.

ОАЕ — біржовий центр Західної Азії та Африки.  Тут діють три фондові (ADX, DFM, Nasdaq Dubai), одна товарна й одна біржа деривативів. Оборот — близько $30 млрд на рік. ОАЕ є найбільшим у світі ринком сукука (ісламського боргу).

На початок року в ОАЕ діяло 49 банків, із них 26 -іноземні, обсяг активів банківської системи — понад $ 650 млрд.

І на завершення про Інвестнянь. Чим допомагає місцева інвестняня:

1. Консультації новим інвесторам.

2. Отримання всіх необхідних дозволів (терміни дуже короткі).

3. Пошук під потреби інвестора земельної ділянки або приміщення для розміщення виробництва.

4. Підказує, як заощадити на оренді, підключеннях.

5. Дає консалтингові компанії щодо кожного з необхідних пунктів.

6. Допомагає залучити фінансування з місцевих фондів.

І мене постійно не полишало одне питання: «Чому інвестор повинен вибирати Україну для інвестування і створення нового виробництва?»

1) Податкова система? — в СЕЗ ОАЕ — нуль податків на прибуток і податки працівників.

2) Судова справедливість?  — в ОАЕ є британський суд (у фінансовому центрі), в Україні є Печерський.

3) Кредити?  В Україні 15% річних проти 5% в ОАЕ.

4) Інвестиції?  Знайдіть в Україні $ 100 млн. В ОАЕ є біржа, суверенні фонди (дізнався на одній із зустрічей, що місцевий фонд профінансував $ 40 млрд проектів інфраструктури Індії).

5) Регулювання?  В ОАЕ від моменту прийняття рішення і початку будівництва мине 3 міс. (з урахуванням адаптації проекту, вибору майданчика, отримання дозволів, відкриття рахунків, найму персоналу). Скільки на це піде в Україні?

6) Якість життя, безпека, можливості для розвитку... Тільки міжнародних університетів зі світовим ім’ям в ОАЕ я нарахував понад 10.

ЩО Ж РОБИТИ УКРАЇНІ?

Якщо, звичайно, не слухатися депутатів від «Слуг», які пропонують «валити», то:

1. Мати амбітну стратегію — ставити собі за мету до 2030 року, наприклад, наздогнати хоча б Польщу (за ВВП за доходами населення).

2. Мати чіткий план досягнення мети.

3. Створити умови для захисту інвестицій. Йдеться про Міжнародний фінансовий центр із британським судом (IFCK) — ну, не вірю в реформу судової системи, яка триває вже 30 років.

4. Стати господарями своїх активів — хоча б їх проінвентаризувати, оцінити. (Ліси, земля, вода, інфраструктура, держкомпанії). Не знаючи, що у нас є, ми ніколи не зможемо цим керувати.

5. Домовитися з міжнародними партнерами про спільні проекти і захист (як це зробили всі країни-економічні тигри).

6. Змінити якість державного менеджменту.  Починаючи від повного перезавантаження Кабміну з новими функціями і персоналом, закінчуючи цифровізацією всієї держави

7. Відновити фіскальну систему. Перейти на НнВК замість податку на прибуток і на податок із продажів замість корупційного ПДВ.

8. Створити десяток СЕЗ зі своєю тематикою (індустріальні, Hi TECh, біоінженерія, нові матеріали...)

І всім разом хотіти і будувати сильну країну. Не обирати випадкових людей, а самим об’єднуватися і висувати найбільш гідних представників, які є державними діячами, стратегічно мислячими і які мають досвід успішних проектів за плечима.

Читайте, робіть висновки, діліться.

P.S.  І не думайте «валити»!

Якщо вийшло диво в пустелі, то у нас теж є шанс.  Головне — не стати для початку «пустелею».

Анатолій АМЕЛІН
Газета: 
Рубрика: