ЄС готує оновлену енергетичну мапу... без України

Уряд готується до чергового раунду тристоронніх пермовин з ЄС та Росію в питаннях газу. Попередньо відомо, що зустріч відбудеться до кінця місяця. Втім, остаточних термінів і плану перемовин не називають. Раніше в інтерв’ю «Дню» єврокомісар з енергетики Марош Шевчовіч повідомляв, що за основу братимуть «зимовий пакет 2014».

Тож доки сторони готуються і узгоджують спільні позиції, поза увагою опинилося ще одне архіважливе питання — чи залишиться Україна стратегічним партнером ЄС в енергетиці. Як відомо, Євросоюз наразі розробляє оновлену стратегію в рамках створення Енергетичного союзу. За словами першого заступника голови парламентського комітету з питань ПЕК, ядерної політики ядерної безпеки Олександра Домбровського, наразі голос українського уряду в Європі з цього приводу ледь чути. Досі немає жодної офіційної позиції щодо  цього. Єдине, Україна днями запропонувала ЄС оновити концепцію співпраці (йдеться про меморандум, підписаний 10 років тому) в енергетичній сфері. Відповідного листа-пропозицію від міністра енергетики і вугільної промисловості України Володимира Демчишина передали послу ЄС Яну Томбінському. Втім, за словами опитаних «Днем» експертів, цього не досить, щоби зберегти свої позиції в оновленому енергосоюзі. Ба більше, якщо така тенденційність у діях Кабміну збережеться, кажуть експерти, то Україна втратить роль одного з основних транзитерів і енергопартнерів Європи.

Тож як не проґавити своє місце в оновленій енергетичній Європі? Порад «День» запитував у експертів.

«Україна сьогодні ще не готова до інтеграції в оновлене Європейське енергетичне співтовариство, хоча й має для цього серйозний потенціал (як-от можливості транзитної держави та газові сховища)», — розповідає «Дню» голова Комітету енергетичної незалежності України Іван Надеїн. За його словами, консервативна Європа нас не бачить у числі учасників оновленого Енергетичного союзу, бо на українському горизонті чимало проблем. Зокрема, Росія заявляє про призупинку експорту газу через нашу територію з 2019 року. Триває війна. А обіцяної енергетичної революції не відбулося: залежність від «Газпрому» зберігається. Крім того, на його думку, Україну не хочуть вписувати в оновлений енергопростір ЄС і тому, що в нас немає сучасного законодавства, не лібералізований ринок газу, не реформований НАК. Тобто, пояснює голова Комітету енергетичної незалежності України, зберігається енергетична система зразка Радянської України. За останній рік, за словами експерта, країна зробила кілька кроків уперед (ухвалила Закон «Про ринок газу», низку указів Президента про максимальну лібералізацію ринку), але цього не достатньо. «Доки не імплементуємо всі енергетичні європейські пакети, не зможемо інтегруватися. А для цього насамперед потрібна політична воля, щоби розірвати всі ці корупційні зв’язки і схеми. Сьогодні велика кількість цих схем розбита. Але зберігання державної частки в енергетиці (розподільчі мережі, видобування газу) вказує на наявність корупційних ризиків», — вважає Надеїн. «Європейці не хочуть брати відповідальність за нас, бо мають певний скептицизм щодо обіцяних реформ. Якщо так триватиме, то втратимо всі переваги їхнього енергетичного партнера», — говорить він.

Натомість президент київського Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Михайло Гончар пропонує подивитися на питання енергетичного зближення з ЄС під іншим кутом. «За весь цей час, доки ЄС дебатує питання створення Енергосоюзу від офіційного Києва пролунало лише дві малозначущі репліки (по одній від Президента і прем’єра). А з моменту появи перших концептуальних документів (25 лютого 2015) узагалі жодної офіційної позиції з боку України! Оскільки ми не демонструємо жодної активності, то процес іде без нас. Але так не має бути. Адже в Угоді про асоціацію є стаття 274 про те, що сторони при розробці нових стратегій та політик мають враховувати потенціал одна одної. При цьому ця стаття була внесена саме за наполягання української сторони», — пояснює він. 

На думку Гончара, причина очевидного енергетично програшу України — у відсутності дієвої міжнародної дипломатії. «На рівні влади не створена система енергетичної дипломатії. Якщо Європейська Рада створила окрему посаду віце-президента з питань Енергетичного союзу, то у нас, попри те що енергетика традиційна ахіллесова п’ята, до сих пір немає офіційної уповноваженої особи для вирішення міжнародних енергопитань. Звичайно, є галузевий міністр, але це не його парафія. Відносинами з ЄС мав би курувати спеціально призначений віце-прем’єр з особливими повноваженнями. Без зміни принципів міжнародної дипломатії, Україна ризикує втратити роль одного з головних енергетичних партнерів ЄС», — вважає він.

Водночас Гончар переконаний, що потрібно не тільки змінити принцип міжнародного діалогу, а й підключити до нього сильніших партнерів, наприклад, американців. На його думку, позиція європейців, які бояться не реформованого енергосектору України, — не більше, «як бюрократична зачіпка». Адже в ЄС освоювали третій енергопакет, починаючи з 2008 року, а від нас вимагають дива просто зараз. Так не буває. Натомість, говорить президент київського Центру глобалістики «Стратегія ХХІ», Європейська комісія вписала в концепцію оновленого Енергетичного союзу один пункт, яким намагається закрити українське питання. Зокрема, пояснив він, пропонується оновити стратегічний документ про співпрацю з Україною, тобто — згаданий вище меморандум. «Але за 10 років він уже виконаний, і він нам не підходить. Ми вже стали членом Енергетичного співтовариства, маємо угоду про співпрацю, тому наступний логічний крок з боку ЄС — запросити нас до оновленого Енергосоюзу. Але ЄС не хоче брати додаткової відповідальності. Тому ми маємо наполягати на цьому усіма можливими способами», — підсумовує він.

Для цього, на думку опитаних «Днем» експертів, потрібно якнайшвидше виробити пропозиції для ЄС і подати їх відповідному віце-президенту, який опікується Енергосоюзом. «Ми можемо стати Центральноєвропейським енергетичним хабом, де зберігатиметься газ для більшої частини Європи. Це посилить енергетичну незалежність Єврозони. Без України досягнути цього буде складно», — переконаний голова Комітету енергетичної незалежності України Іван Надеїн

Отже, говорить «Дню» співзасновник «Фонду енергетичних стратегій» Дмитро Марунич, найперше уряду потрібно ініціювати перед європейцями питання перенесення точки продажу російського газу з кордонів Східної Європи до кордонів України. «Це дозволить створити на базі сховищ на заході України Східноєвропейський газовий хаб», — каже він.

«Використання українських газосховищ дало б змогу зберігати ЄС щороку 40 — 50 мільярдів кубічних метрів газу і таким чином страхувати себе від коливання ціни», — доповнює Надеїн. Але поки що на заваді цьому стоїть контракт з «Газпромом» від 2009 року. «Треба або розривати, і тоді європейці купуватимуть російських газ на кордоні з Україною, або підіймати це питання в рамках тристоронніх газових перемовин з Росією», — додає він

По-друге, — пустити європейські та американські компанії в управління українськими газовими сховищами, але за умови збереження контрольної функції за державою.

По-третє, продовжує Гончар, посилювати співпрацює з ЄС в атомній енергетиці. «Ми маємо надлишкові потужності атомної генерації. Якщо синхронізувати електромережі, то можемо бути постачальником електроенергії в ЄС», — пояснив він.