Доля випробовує тих, хто намірився іти до великої мети, але сильних духом не спіймає ніхто, вони зі стиснутими руками вперто і сміливо ідуть до наміченої мети.
Катерина Білокур, українська художниця, майстер народного декоративного живопису

Життя «одним днем»

З 2017 року частка ВВП, що спрямовується на заощадження, постійно скорочується
5 квітня, 2021 - 18:56

Від початку 2017 року безперервно триває скорочення частки ВВП, що спрямовується на національні заощадження. В найбільшій мірі скорочення приросту заощаджень відбувається в секторі домашніх господарств, де цей процес триває ще довше — з 2014 року.

В 2020 році норма заощаджень населення впала до рекордно низького рівня — 1,6% ВВП, а загальних національних заощаджень — до 10,5% ВВП.

В той же час в країнах ЄС-27 в 2020 р. норма заощаджень населення підвищилась до 12% ВВП, а загальний рівень національних заощаджень сягає понад 25% ВВП. В середньому за 2017-2019 р. у країнах світу з ринками, що формуються валові заощадження економіки становили 32% ВВП, а у країнах з розвиненою економікою — 23% ВВП.

Низькі обсяги формування національних заощаджень зумовлюють хронічне відставання України від інших країн в темпах та якості економічного зростання. Низькі заощадження мають наслідком зниження потенціалу для перспективного економічного зростання, зниження можливостей для мультиплікації приросту ВВП через механізми фінансового посередництва, ускладнюють виконання державою перерозподільчої функції та призводять до посилення нерівності в економіці.

Все це віддаляє Україну від стандартів інклюзивного економічного зростання, яке нині активно пропагуються провідними країнами світу.

В період пандемії 2020 р. зниження рівня заощаджень в Україні було додатково обумовлене скороченням реального сукупного внутрішнього попиту (споживчого та інвестиційного), який скоротився на 6% за підсумками року.

Водночас, іншим чинником скорочення приросту заощаджень було збереження низького рівня доходів населення на фоні зростання споживчих витрат. Структура витрат населення переважно представлена товарами першої необхідності (продовольчі товари, ЖКП, медицина займають 70% структури витрат населення України) і тому обсяги витрат населення не змінюються еластично із зміною економічних умов, і навіть навпаки, під час пандемії продовжували зростати. Тобто в Україні маємо типову ситуацію, характерну для бідних країн світу, коли під час кризових періодів відбувається посилене «проїдання» заощаджень. Примітно, що незважаючи на зростання заробітної плати (та інших доходів) їх рівень (порівняно з іншими країнами світу) залишається низьким (на 4—5 відс. п. ВВП нижче ніж в країнах ЄС-27).

Крім того, падає довіра до української економіки з-боку іноземного бізнесу.

За підсумками 2020 року приріст прямих іноземних інвестицій в акціонерний капітал підприємств України рекордно скоротився — до 760 мільйонів доларів, що складає лише 0,5% ВВП.

В цілому капітал іноземних інвесторів за 2020 рік скоротився на 868 млн. дол. Скорочення річного обсягу іноземного капіталу відбулося вперше після 2015 року. Зміна обсягів іноземного капіталу визначається динамікою трьох його складових — нові інвестиції в акціонерний капітал, реінвестовані доходи інвестора та борговий капітал інвестора.

Тенденція скорочення приросту іноземного капіталу триває ще з 2007 р. і особливо посилилась в період після кризи 2014—2015 років. Скорочення приросту інвестицій відбувалось невважаючи на успіхи української влади в консолідації державних фінансів, розчищенні банківської системи, досягненні низьких темпів інфляції. Ці цільові орієнтири неодмінно декларувалися нашими міжнародними партнерами як запорука інтенсивного надходження іноземного капіталу в Україну. Однак, очевидно, що це не вплинуло на динаміку іноземного інвестування. В тому числі і перебування України в межах відповідних Програм.

Іншою складовою притоку прямих інвестицій є реінвестований капітал підприємств з іноземними інвестиціями, які вже працюють на території України. Внаслідок пандемічної кризи посилилась збитковість підприємств, що призвело до формування негативних фінансових результатів і, як наслідок, до зменшення іноземного капіталу в Україні, який вимушено спрямовувався на покриття збитків. Якщо за 2016—2019 рр. підприємства з іноземними інвестиціями реінвестували отриманого прибутку в економіку Україну на суму 7,9 мільярда доларів, то за підсумками 2020 року згенеровані збитки призвели до зменшення іноземного капіталу на 1,3 мільярда доларів.

В 2020 року підприємства з іноземними інвестиціями інтенсифікували нарахування та виплату дивідендів за прибутком і посилили виведення капіталу з України за цим каналом.

Збільшення дивідендів впливає на зменшення реінвестованого доходу прибуткових підприємств і в такий спосіб впливає на зменшення потенційного додаткового приросту іноземного капіталу в країні.

Всього за 2020 рік сплачено дивідендів та процентів за прямими інвестиціями у обсязі 4,1 мільярда доларів, що становить 8,4% від обсягів іноземного капіталу в Україні (в 2019 р. було 3,4 мільярда доларів та 6,6% відповідно). Частина дивідендів припадає на банки з іноземним капіталом. В 2020 році банки з іноземним капіталом отримали 5 мільярдів доларів. процентного доходу за депозитними сертифікатами та 3,8 мільярда доларів за ОВДП (разом близько 330 мільйонів доларів). Частину цього доходу було виведено з України через дивіденди.

Також вагомою складовою змін в капіталі іноземних інвесторів є динаміка боргового капіталу прямих інвесторів. Під час кризи борговий капітал, як правило, перетікає з нестабільних ринків до більш стійких економік. За підсумками 2020 р. борговий капітал іноземних інвесторів в Україні скоротився на 307 млн. дол., в т.ч. за рахунок зниження рефінансування старих позик — на 27 млн. дол., за рахунок збільшення обсягів зворотнього інвестування (надання кредитів та позик дочірніми компаніями їх материнським закордонним компаніям) — на 280 млн. дол. Інтенсифікація процесів виведення капіталу з України за каналами зворотного інвестування може також бути наслідком лібералізації транскордонного руху капіталів, яка активно впроваджувалася в Україні впродовж останніх років.

Ключові причини низької зацікавленості іноземних інвесторів в українській економіці — слабкий і нерозвинений внутрішній ринок, триваючий воєнний конфлікт з Російською Федерацією, а також низький рівень правового захисту інвестицій.

Викладене дозволяє зробити наступні рекомендації

Заходи активної стимулюючої фіскальної та монетарної політики повинні бути продовжені до тих пір поки економічне відновлення та формування національних заощаджень не набудуть стійкого характеру.

Перехід до жорстких параметрів грошово-кредитної чи макропруденційної політики на фоні стагнації внутрішнього попиту та домінування немонетарних чинників інфляції вбачається контпродуктивним.

В умовах кризи пріоритети грошово-кредитної політики мають зосереджуватися в сприянні ефективному функціонуванню інституту фінансового посередництва, усуненні нестабільності на фінансових ринках та збереженні прийнятного рівня їх ліквідності.

Пріоритети фіскальної політики мають формуватися на основі виваженого компромісу між заходами адресної підтримки населення та бізнесу (підтримка попиту) і заходами державних інвестицій, спрямованих на створення робочих місць (підтримка пропозиції).

Можна визначити три пріоритети державної фіскальної політики, на які нині звертають особливу увагу міжнародні фінансові організації:

• відновлення людського капіталу (зниження нерівності, фінансування соціального захисту, охорони здоров’я та освіти);

• державні інвестиції в інфраструктурні проекти, які будуть здатні в перспективі сприяти збільшенню приватних інвестицій;

• державна підтримка проектів, спрямованих на підвищення продуктивності, стимулювання інновацій та сприяння конкуренції.

Богдан ДАНИЛИШИН, голова Ради Національного банку України
Газета: 
Рубрика: