Треба лише вміти прибутково вести свій бізнес
Ірина КЛИМЕНКО, "День"
Інвестори - народ досить прагматичний. Типовий інвестор дивиться на проекти доволі просто: він зіставляє вигоди від інвестицій з ризиками, пов'язаними з проектами. Коли в Україні говорять про інвестиції, не важливо у Верховній Раді чи в Кабміні, то часто всі ці міркування інвестора просто не беруться до уваги. Для більшості чиновників чужі гроші - не більш аніж добродійні внески, що підтримують їхню політичну владу.
Спонсорство перешкоджає ефективному менеджменту
У засобах масової інформації теж переважає поширена думка про інвесторів як спонсорів або меценатів. Треба сказати, що чималий внесок зробили в це й самі, так звані, інвестори. Багатомільйонні кредити, видані 2-3 року тому іноземними фірмами під гарантії уряду одержали підприємства, які навіть не знали, як витратити ці гроші.
Серед кредиторів, як іноземних, так і українських, існує тверде переконання, що давати гроші середньому українському директорові небезпечно. Богдан Губський, голова ради директорів концерну "Славутич", який не раз виступав як у ролі інвестора, так і в ролі одержувача інвестицій, пояснює це тим, що проекти українських підприємств здебільшого є технологічним оновленням діючого виробництва, для чого в нормальній економіці зазвичай використовуються амортизаційні фонди. Тобто ще на стадії інвестиційної заявки виявляється певна недосконалість стратегії розвитку підприємства, що передбачає не докорінну зміну технології, а лише "косметичний ремонт".
Однак доки осмислена інвестиційна політика на загальнодержавному рівні, тобто на рівні ухвалення ефективних законів, - залишається справою далекого майбутнього, українські підприємства самостійно вибудовують вертикальні та горизонтальні структури, здатні приймати інвестиції і реалізовувати прибуткові інвестиційні проекти. Б.Губський: "Якщо міркувати з погляду практики, що існує сьогодні в Україні, то успіх проекту на 50% залежить від уміння менеджменту організувати роботу підприємства і на 50% - від зовнішніх економічних чинників. Менеджмент має бути ефективним у потрібний час". Але очевидний 50-відсотковий вплив зовнішніх обставин, який в наших умовах майже завжди трансформується в різного роду політичні ризики, не може не непокоїти українських підприємців. Вони і не можуть задовольнятися наявними інвестиційними технологіями і прагнуть адаптувати існуючі структури, відповідно до вимог "безпечного бізнесу".
Секрети "безпечного бізнесу"
Свого часу, коли в урядових кабінетах була популярною ідея переходу до ринкових відносин у сільськогосподарському секторі, силами Міністерства сільського господарства і ряду великих фінансово-промислових структур було засновано Українську аграрну біржу. Але через різні причини біржа так і не змогла реалізувати своєї місії, що, однак, не перешкодило її засновникам пристосувати біржову систему для відновлення розрахункових відносин з агропромисловим комплексом.
У Української аграрної біржі (УАБ) - кілька десятків засновників. І оскільки серед засновників здебільшого великі підприємства та фінансові організації, що працюють в галузі і енергоресурсів, і агропромислового комплексу, це зумовило сферу співпраці підприємців. У свою чергу, можливість координувати проекти, що їх провадять засновники, виявилося свого роду "know how" за умов тотальної деградації аграрного виробництва.
За словами Б.Губського, що став через необхідність ще й головою Біржового комітету УАБ, суть координації зумовлена саме технологічними особливостями сільського господарства. Тривалий сезонний цикл одержання аграрної продукції вимагає дотримання технології на всіх проміжних ланках виробництва: зрив постачання лише одного виду сировини нерідко ставить під загрозу весь інвестиційний проект. Для того, щоб продукцію було вирощено, треба зорати, посіяти насіння, обробити пестицидами тощо. Отже, якщо бракуватиме бодай один компонент технологічного ланцюжка, то загального результату можна не одержати зовсім.
Насправді біржа координує не тільки наявність усіх компонентів виробничого циклу, а й забезпечує регіональне взаємоузгодження постачання. Зазвичай, у рамках централізованих програм зайнято декілька фірм-засновників УАБ, а також інших підприємницьких структур. Якщо відомо, що в Одеську область концерн "Славутич" постачає техніку, нафтопродукти, насіння, то туди ж буде організовано постачання пестицидів "Украгробізнесом". Або, наприклад, коли концерн "Славутич" у Черкаській області інвестував у цукрову промисловість більш як 60 млн. грн., які було використано на нафтопродукти, засоби захисту рослин, оплату роботи працівників, то туди ж "Украгробізнес", "Інтерагро" та інші фірми на багато мільйонів доларів постачали також добрива, нафтопродукти, насіння. Одне слово, координаційна діяльність УАБ вже тепер уможливлює проведення регіонального планування конкретних виробничих проектів і зведення до мінімуму численних інвестиційних ризиків. І це гідно оцінюється іноземними партнерами.
Під егідою УАБ минулого року було реалізовано проектів на сотні мільйонів доларів. Причому, на виконання цих проектів було задіяно більш як мільйон людей. Щоб застрахувати комерційні відносини з аграріями від адміністративного втручання, фірми-партнери УАБ підписали з обласними адміністраціями угоди про співпрацю.
Однак складноші в роботі з аграрним сектором зберігаються. Комерційні структури, попри всі угоди та домовленості, не можуть покладатися на регіональні органи виконавчої влади. Держадміністрації сьогодні мало що вирішують, і головне, не несуть жодної відповідальності за свої дії. Водночас місцеві адміністрації цілком здатні приймати рішення, які завдають прямих збитків як виробникам сільгосппродукції, так і постачальникам нафтопродуктів, добрив.
Звичайно, Українська аграрна біржа не може передбачити всі конфліктні ситуації, з якими зустрічаються підприємці, які виявили бажання вкласти свої ресурси в сільське господарство. Проте досвід спільної роботи на цьому ринкові за 3 роки довів, що тільки об'єднавши свої зусилля, підприємства нової генерації навіть за найнесприятливішого економічного клімату можуть не тільки підтримувати потенційно прибутковий агропромисловий комплекс "на плаву", а й створювати нову інвестиційну інфраструктуру, морально й щодо управління підготовлену до трансляції капіталовкладень в агробізнес.
