Перейти до основного вмісту
На сайті проводяться технічні роботи. Вибачте за незручності.

Левки шукають інвестора

Жителі села не чекають, поки хтось наведе лад, а самі готові забезпечити всі умови підприємцям, які створюватимуть робочі місця
01 липня, 00:00

Від Києва до села Левки близько 160 кілометрів. У Києві (разом із передмістями) близько 4 мільйонів мешканців. У Левках (що у Прилуцькому районі на Чернігівщині) — 41 житель (усі пенсіонери). У багатьох левчан діти та онуки вже давно кияни. Київ росте за рахунок таких населених пунктів, як Левки — де немає робочих місць, елементарних, таких звичних у ХХІ столітті умов та зручностей, і навіть мобільного зв’язку немає. Чому ми почали репортаж із порівняння таких далеких одне від одного у цивілізаційному вимірі населених пунктів (між іншим, однієї країни)? Справа в тому, що в останні місяці «День» відстежує і розповідає своїм читачам про два паралельні процеси. Підготовка Стратегії розвитку Києва до 2025 року («Київ-2025», «День» від 7 квітня 2011 року) і відродження села Левки («Сорок пенсіонерів села Левки кинули виклик Руїні», «День» від 14 квітня 2011року). Різні масштаби, різні підходи, різні проблеми, але бажання і в Києві, і в Левках одне — втекти від занепаду (явища, до речі, рукотворного).

У середу на зустрічі з пресою голова КМДА Олександр Попов повідомив, що на розвиток столиці Кабмін виділив 1,6 млрд. грн., які, за словами голови, будуть використані відповідно до Стратегії. Левки останнім часом теж отримують фінансування, яке використовують згідно зі своїм планом, — не від влади, правда. На їх заклик підтримати відродження села відгукнулися українці (при чому як успішні підприємці, так і пенсіонери). Крім того, левчани поповнили бюджет із власних скромних пенсій. Загалом зібрали не багато, проте цього вистачило на фарбу, вапно, інструменти. Тож за три місяці змогли поставити художньо оздоблений вказівник із назвою села, відремонтувати автобусну зупинку, і головне — відбудувати покинутий клуб. Щоб країна не думала, що надіслані левчанам кошти витрачаються марно, відкриття клубу левківська громада вирішила робити урочистим, з участю преси. Тож «День», як перша газета, яка опублікувала листа уповноваженого левчанами жителя Миколи Григоровича Валька, був серед запрошених на свято.

На заході було досить людно, як для села з сорока жителів. Приїхали діти, онуки, гості з сусідніх сіл, які хотіли на власні очі побачити, що відбувається в селі, про яке вже кілька місяців розповідають місцеві та всеукраїнські ЗМІ. Не було, правда, жодного представника влади — ні із сільради, ні з району чи області. «Вони зайняті, — каже Микола Валько. — Ми спеціально для них перенесли відкриття на 24 червня, бо раніше у них не виходило, в Прилуках сесія. Не приїхали. І нехай. Ми хотіли їх почастувати, показати клуб і те, як насправді треба працювати...» До речі, це вже не перший випадок, який позбавляє левчан дитячої наївності отримати підтримку від представників влади. Микола Валько розповідає, як за сприянням левківська громада зверталася до народного депутата, який у Верховній Раді представляє Чернігівщину (коректно оминемо його прізвище). Представники депутата приїхали, оглянули ще тоді напівзруйновану будівлю клубу і, слова не сказавши, забралися геть. «Правильно, на руїнах же попіаритися не вийде. Тоді я остаточно зрозумів, що покладатися треба тільки на власні сили. А хто захоче — приєднається сам», — говорить Микола Валько.

Треба сказати, що сьогодні левчани вже відчувають підтримку тих, хто приєднався. Від самого початку фінансову і технічну допомогу селянам надає сільський інвестор — агропромислове об’єднання ВАТ «Прилуцький хлібозавод» і ТОВ «Прилуцький хлібодар». «Ці люди — наші пайовики. Тому ми маємо простий людський обов’язок допомагати селу. Я живу проблемами цих людей, — говорить керуючий «Прилуцького хлібодара» Сергій Козиний. — Безперечно, ініціатива жителів дуже важлива. Село облагороджується, стає на ноги. Але... Без спеціальної державної програми підтримки села великий інвестор сюди не прийде. Так, ми підтримуємо селян, як можемо. Але, наприклад, щоб відродити каскад ставків, потрібні великі гроші, яких у нас, на жаль, нема».

Власне, мальовничими ставками, яких у Левках аж чотири, селяни планують привернути увагу інвесторів. Тут можна збудувати прекрасну базу відпочинку. Але для початку захаращені водойми треба розчистити, а ця задача не під силу пенсіонерам.

Тим часом старовинною криницею, збудованою монахами Густинського монастиря ще у XVIII столітті, зацікавився місцевий підприємець Олександр Малоголовий. Він уже збудував у сусідньому селі Колісники цілий готельно-ресторанний комплекс, який облюбували столичні гості. Ексклюзивна екзотична послуга тут — ночівля на сіннику, де тільки весняні трави. Тож у Колісниках уже створені додаткові робочі місця. Після того, як Олександр Олександрович відродить криницю (а він уже вивчив в архівах її історію і навіть замовив спеціальні дубові круги, щоб не порушувати старовинну технологію), в Леках, напевно, теж з’явиться вакансія екскурсовода, який розповідатиме відвідувачам неймовірну історію села: від славних часів Хмельниччини до сьогоднішньої боротьби з Руїною.

Приємно було спостерігати, як із гордістю і трохи з подивом спостерігали за дійством біля нововідкритого клубу діти та онуки левківських пенсіонерів. «Я відразу сказала своєму дідусеві, що він у мене великий молодець і щоб продовжував у тому ж дусі», — говорить Аня, онучка Миколи Валька, яка живе в Києві. Аня не виключає, що в майбутньому переїде до Левок.

«Проте для того, щоб до села повернулася молодь, у першу чергу потрібні робочі місця», — повертають левчани від романтизму до практики. Над цим і працюють. Разом із тим розуміють загальноукраїнський контекст і всі складнощі, з якими їм доведеться зустрітися. «При цій владі село не оживе, — ділиться з «Днем» своїми думками 84-річний сільський інтелектуал Наталя Тихонівна Мельник. — Треба це змінювати. Таких, як у Левках, трішки залишилося — вони своє роблять. А інші — за теперішню владу. Ясно, при ній вони тільки гроші собі в кишені пхають. За людей не дбають, а село кинули взагалі напризволяще. Колгоспи розгромили, села розгромили. Це ж влада розгромила колгоспи — не ми. Кучма розвалив. Йому треба покарання, а він іще й слово держить! І ми всі на нього дивимося, він в історії хоче хорошим залишитись! Він? Хороший в історії? За те, що ось так знищив Україну? Ніколи!»

«Тим не менше за останні місяці село ожило, — спостерігає Володимир Канавець, який кілька років тому переїхав до Левок. — Коли я сюди переїхав, до мене приїхали друзі, ми йшли по селу і співали — а село мертве. Тільки де-не-де хтось визирне у віконце. А сьогодні левчани збираються, обговорюють плани, сперечаються, щось разом роблять. І співають».

Левківський спів не чути в Києві. Тут у традиційних заторах сигналять автомобілі, шумлять безкінечні політичні мітинги і виють сирени на кортежах високопосадовців. А насправді більшість киян хоче жити так само вільно і змістовно, як левчани. КМДА запрошує жителів столиці до обговорення основних напрямів Стратегії-2025. Левківська громада просить підтримати її фінансово, бо попереду втілення в життя грандіозного проекту — закладення справжнього ландшафтного парку.

Благодійний рахунок, на який можна перерахувати кошти на відродження села Левки:
ВАТ «Ощадбанк» 0221/0000
Код банку 343154
ОКПО — 02767378
транз. № 290999001
вклад до запитання
рахунок № 163773
Валько Микола Григорович

Delimiter 468x90 ad place

Підписуйтесь на свіжі новини:

Газета "День"
читати