Україна не може існувати, не володіючи Кримом, це буде якийсь тулуб без ніг. Крим має належати Україні, на яких умовах, це байдуже, чи буде це повне злиття, чи широка автономія, останнє повинно залежати від бажання самих кримців
Павло Скоропадський — український державний, політичний і громадський діяч, військовик. Гетьман Української Держави

«Заросли шляхи тернами на тyю країну...»

Рослини в творчості Тараса Шевченка
17 березня, 2006 - 00:00

Цього року Національний ботанічний сад імені М. Гришка Національної академії наук України (далі в тексті — «Ботанічний сад») відзначив нещодавнє шевченківське свято особливим і дуже привабливим заходом — презентував виставку «Рослини в творчості Тараса Шевченка». Джерелом експонатів стала колекція наукового гербарію Ботанічного саду, відомого далеко за межами України.

Ця оригінальна шевченківська експозиція яскраво висвітлила любов поета до природи, його багаті змістом метафоричні ототожнення людини з рослинами, які у віршах Т. Шевченка символізують людську красу, мужність, сум, радість, з іншого боку — підступну долю, зраду, байдужість. Учені підрахували, що в творах Тараса Шевченка згадується понад 80 різних рослин, які належать переважно українській флорі, це: верби, дуби, клени, тополі, ковила, ряст, очерет та багато-багато інших. Найбільш улюбленим Шевченковим деревом була, мабуть, верба, яка зустрічається у віршах поета понад 40 разів, у тому числі верба вавилонська. Нагадаю його незабутнє біблейське: «На ріках круг Вавилону, під вербами в полі, сиділи ми й плакали в далекій неволі». Або таке: «А верби геть понад ставом тихесенько собі купають зелені віти». Загалом, світ Т. Шевченка неможливо уявити собі без тополь, дубів, без тирси, очерету, травички під ногами, рясту на воді.

Дослідники твердять, що Т. Шевченко не тільки милувався рослинами, малював їх, зробив їх органічною частиною своєї поезії, але також знався на рослинах, зокрема цікавився лікарськими травами та деревами. Ось, наприклад, запис із щоденника 1858 року: «Цілий день йшов дощ і цілий день ми із Семеном (Гулаком-Артемовським) читали Гумбольта» (Олександр Гумбольт — славетний німецький географ, дослідник флори й мандрівник). Варто згадати, що ця подробиця життя поета вельми розходиться з розповсюдженим міфом про «неосвіченість» Тараса Шевченка. (Одним з авторів цього міфу був Михайло Драгоманов.)

Нижче наводимо кілька цитат із творів Тараса Шевченка, де рослини є виразним і дуже економним зображувальним засобом — саме ті рослини, які представлені на виставці Ботанічного саду.

«І барвінком, і рутою, і рястом квітчає весна землю, мов дівчину в зеленому гаї!»;

«Кричать сови, спить діброва, зіроньки сяють. Понад шляхом щирицею ховрашки гуляють» (!);

«Вернітеся! Дивітеся — жита похилились, де паслися ваші коні, де тирса шуміла»;

«На громаду хоч наплюй! Вона — капуста головата!»;

«Вітер з гаєм розмовляє, шепче з осокою»;

«Заквітчай голову дівочу лілеями та тим рясним червоним маком»;

«Дні минають, минають місяці — село навік замовкло, оніміло І кропивою поросло»;

«Широкий битий шлях — із раю, а в рай — вузенька стежинка, та й та колючим терном поросла!»;

«Заросли шляхи тернами на тую країну — мабуть, я її навіки, навіки покинув!»;

«Люди гнуться, як ті лози, куди вітер віє!»

Принагідно пригадаємо, як тоскно було Т. Шевченку в зауральських степах, «де, як білою скатертиною, покритий ковилою нескінчений степ. Гарна, але разом із тим смутна картина! Ні кущика, ні балки — абсолютно нічого, крім ковили».

Ставлення відвідувачів до виставки «Рослини у творах Тараса Шевченка» неоднозначне. Що не дивно, адже подібні експозиції вимагають від глядача певних знань — як творчості поета, так і щирого зацікавлення рослинним світом, який нас оточує. На превеликий жаль, ми сьогодні О. Гумбольта не читаємо, а уроки ботаніки не залишають у нашій пам’яті жодного сліду. Чимало людей не можуть відрізнити шпориш від пирію, а дуб, особливо червоний, від клена. Учені, які готували й презентують виставку, відзначили ще одну дивну рису — деякі з відвідувачів навіть не знають, що Тарас Шевченко не тільки писав вірші та прозу, але й був неабияким академічним художником. Тому представлені на виставці копії робіт поета (головним чином, деталі, присвячені рослинам) стали для них великим сюрпризом. На виставку потрапляли й такі люди, які щиро вважають, що гербарії — то дитячі забавки, якими дорослим людям незручно й цікавитися.

Експозиція «Рослини у творчості Тараса Шевченка» побачила світ завдяки ініціативі почесного директора Національного ботанічного саду ім. М. Гришка НАН України Тетяни Черевченко (до речі, пані Черевченко родом із Шевченкового краю, із Черкащини). Головні організатори виставки — науковці Ботанічного саду Наталія Чувікіна, Світлана Діденко та Тетяна Басацька. Велику допомогу Ботанічному саду надали співробітники музею Тараса Шевченка (філіал «Хати на Пріорці»). Пані Наталя Чувікіна розповіла, між іншим, що чимало рослин, згаданих Т. Шевченком у його творах, мають для поета те ж саме символічне значення, яке вони мають у Біблії. Яскравим прикладом може бути кукіль — бур’ян, який паразитує в посівах льону.

«Рослини в творчості Тараса Шевченка» — це друга тематична експозиція, яка базується на науковому гербарії Ботанічного саду. Першою була виставка «Рослини Святого Письма». Експонатів і для тієї виставки не бракувало — сьогодні в гербарії зберігається 12 тисяч зразків різних рослин з усіх континентів. Адже, за висловом славетного Карла Ліннея, «гербарій має перевагу над будь-яким іншим зображенням рослин і необхідний кожному ботаніку». І кожній людині, додамо, яка ще не викопала прірву між собою й природою. Бо, зрештою, вибори прийдуть і підуть, а світ Божий навколо нас має залишатися.

Клара ГУДЗИК, «День». Фото Руслана КАНЮКИ
Газета: 
Рубрика: