Українське середовище розрізнене у всьому світі, немає комунікації. І це відбувається в час, коли відбувається процес становлення української держави в умовах зростання конкуренції у світі, а також тиску північного сусіда, який прагне включити Україну у свою орбіту.
Роль такого комунікатора між українцями всередині країни та назовні, тут без перебільшення, виконує газета «День», яка виходить трьома мовами (українською, російською, англійською). Упродовж 17 років поспіль газета реалізувала низку безпрецедентних проектів.
Ми перші в Україні відкрили електронну версію газети і, починаючи з 1996 року, всі матеріали у вільному доступі можна прочитати на сайті. 25 січня 1998 року з'явився англомовний тижневий дайджест «The Day».
У 2002-му газета започаткувала Бібліотеку «Дня», в рамках якої на сьогодні видано 13 книг. Останню серію під назвою «Підривна література» ми представили трохи більше місяця тому на Львівському форумі книговидавців. У своїй передмові з нагоди виходу цієї збірки 15 захалявних книжечок Головний редактор «Дня» Лариса Івшина зазначила: «Коли уважно спостерігаєш за інтелектуальними та політичними процесами в сучасній Україні, то складається таке враження, що сумнозвісний Берлінський мур (духовний) ще існує, ще стоїть — просто він «переїхав» на наші терени (див. нашу «Бронебійну публіцистику») й тут-таки, у рідній державі, розділяє два світи: світ вільної дії та вільної думки й світ віджилих, рабських догм та стереотипів. А якщо пригадати, що, власне, сам Берлінський мур не було ніким підірвано, а було розібрано буквально по цеглині мільйонами людей, які були готові це зробитиу потрібну мить. То світоглядне завдання, котре стоїть перед демократичним сегментом українського суспільства, можна сформулювати так: підривати «бункери» віджилого мислення, вивільняти думки людей і бути готовим до того моменту, коли випаде такий шанс і цілком можливо, доведеться розбирати свій «Берлінський мур» всередині України (всередині кожного нас!)... Це дуже важливо»
Багато наших книжок із бібліотеки «Дня» було перевидано і завдяки українським спонсорам отримали прописку в багатьох школах, університетах.
Усі ці проекти отримали схвальні оцінки всередині країни, але ми не бачимо такої реакції від українців світу. Ми переконані, що багато з таких книжок, як «Україна-Incognita», «Сила м’якого знака або Повернення Руської правди» мають дійти до української діаспори, потрапити у недільні школи тощо.
Це потрібно і для того, щоб адаптувати друге та третє покоління іммігрантів, які не втратили зв’язків з батьківщиною, пропонуючи український світ, всесвіт. Щоб англомовний світ з перших рук дізнавався про процеси, які відбуваються у нашій країні, ми видаємо газету «День» англійською мовою двічі на тиждень.
До 15-ліття газети у серпні 2011 року «День» започаткував веб-проект «Україна Incognita». Ключова мета цього сайту — формування неспотвореної, правдивої історичної пам'яті українців. Проект є продовженням ідей газети з метою вивчення та осмислення української історії. На сайті зібрані історичні та краєзнавчі матеріали, що упродовж років існування газети були опубліковані на її шпальтах. Наші автори дослідили невідомі чи суперечливі епізоди минулого України. Також сюди увійшли видання здійсненні в рамках серії Бібліотеки «Україна Incognita», які доступні у електронній формі.
Крім того, серед унікальних і, наразі, безпрецентних ініцатив – віртуальні екскурсії музеями України. Наразі у “віртуальному музейному фонді” є близько 30-ти екскурсій, серед яких і музей Степана Бандери в Лондоні.
Важливо, що українці, які живуть у Канаді і ніколи не бували в Україні, можуть здійснити віртуальну екскурсію Коломийським музеєм народного мистецтва Гуцульщини та Покуття або наприклад Будинком-музеєм Ігоря Стравінського в Устилузі та ін.
Цього року до Дня Незалежності «День» започаткував масштабний довгостроковий проект «101 причина любити Україну», який створить новий графічний образ України за допомогою стислої та впорядкованої мови Інтернету. Він зорієнтований на промоцію нашої культурної спадщини, і передбачає розробку 101-ї інфографіки — екстракту культурного надбання української історії, етнографії та антропології.
І ще одним з наймасштабніших проектів «Дня» - є щорічна міжнародна фотовиставка «Дня», яка через тиждень проводитиметься вже 15 раз. Читачі часто називають її «альтернативним телебаченням» через те, що в цих знімках, які потім подорожують всією Україною, проглядається дещо інший погляд на країну, оскільки на них зафіксована особистість, українська Людина, український Світ.
Ми будемо дуже раді, якщо до наших проектів виявить інтерес українська громада за кордоном.
Ми можемо перекладати наші книги чи перевидавати «Україна Incognita», оскільки вважаємо, що навіть європейці недостатньо розуміють історію України.
З іншого боку, в Україні бракує достовірної та правдивої інформації про процеси, які відбуваються в Європі та Америці, розуміння того, які можливості відкриваються перед громадянами нашої країни з підписанням угоди про асоціацію і, найголовніше, з її реалізацією. Тому виступаємо з ініціативою створення веб-порталу «Євроатлантика». Мета проекту – інформаційний та культурний обмін, зокрема поширення ідей, західних цінностей та більшого розуміння принципів, на яких діють та існують євроатлантичні структури, як реалізовуються західні стандарти у забезпечені прав людини та соціального захисту. В рамках ініціативи передбачається знайомство з передовим досвідом євроатлантичних країн у сфері науки та освіти, захисту довкілля, енергозбереження.
Тому ми відкриті до пропозицій, які сприятимуть реалізації цього важливого проекту, у якому серед іншого висвітлюватиметься діяльність української діаспори у всьому світі.
Ми будемо дуже раді, якщо до наших проектів виявить інтерес українська громада за кордоном.
А якщо говорити про роль ЗМІ, то ми переконані, що в Україні існує якісний сегмент журналістики, який не отримує вагомої підтримки і який треба зміцнювати. З весни 1999 року газета «День» перша в Україні стала членом «Проекту Синдикат» — міжнародної газетної асоціації, що підкреслює якісний рівень журналістики нашого видання.
Ми також піклуємося про підростаюче покоління і щороку організуємо Літню школу журналістики. І цьогоріч редакційна команда “Дня” вже вдесяте “приймала” студентів з різних українських вишів.
Наш хороший партнер, редактор «Газети Виборчої» Адам Міхнік колись написав передмову до «Війни і мир, або Українці — поляки: брати/вороги, сусіди...» - третьої книжки із серії «Бібліотека газети «День». Ми бачили скільки зусиль докладали польські журналісти для розвитку громадянського суспільства. І поділяємо постановку паном Міхніком дуже реалістичного питання, яке він чи не єдиний порушив на торішньому медіафорумі: Що повинна робити журналістика "молодих демократій"? Лариса Івшина вважає, що сюди треба додати "...у постгеноцидному суспільстві" і пам'ять про Голодомор (цьогоріч – 80 років) має жити не лише в меморіальні дні...»
Мені розповідали, що в літаку випадково зустрілися відомий канадець українського походження, громадський діяч і меценат Ераст Гуцуляк і ректор Острозької академії Ігор Пасічник. Тоді, сьогодні, на жаль, уже покійний Гуцуляк сказав: я читаю газету «День», я вірю у вас і готовий дати кошти на розвиток академії. Він запропонував чималу суму, яка пішла на будівництво студентського корпусу в Острозькій академії. Газеті довіряють, вона є дієвою про що виразно свідчить наведений вище приклад.
Тема семінару “вирощування українських громадян” вкрай важлива, оскільки конкуренція у світі буде загострюватися.
Для українців дуже важливо тримати духовний зв’язок, підкреслювати родинну та культурну близькість. Канада багато робить для збереження історичної пам’яті і вшанування 80-річчя Голодомору в Україні.
«Відкриваючи себе світові, ми повинні зрозуміти самі свою Україну. Ми не голі йдемо в Європу. Ми там давно присутні», - зазначила Лариса Івшина у слові до читачів книги «Україна-Incognita», яка започаткувала бібліотеку «Дня».
Вона також наголосила: «Світ глобалізується, але неповторне, індивідуальне своєї ціни не втратило. Треба вміти консолідуватися і закривати те, що є в родинних цінностях, оскільки в часи глобалізації відбувається ерозія народів, які не змогли захистити свою ідентичність».
Тому на ранньому етапі дуже важливо допомогти вчитися. Наші ресурси, сайт, книги можуть платформою для об’єднання української частини громадян у всьому світі.
Мабуть, усі чули фразу письменника-історика Массімо д'Адзельйо: «Ми створили Італію, тепер треба створити італійців». Тож нам треба зробити те, свого часу зробили італійці. Або іншими словами об’єднати зусилля українців усього світу задля досягнення цієї мети: виховання українського громадянина і зміцнення української ідентичності і для внутрішнього вжитку і для виходу українців у зовнішній світ.
