Прапор має силу тоді, коли його несуть.
Євген Сверстюк, український літературний критик, есеїст, поет, мислитель, філософ, політв'язень радянського режиму

«Українець із правого берега Дніпра»

Зигмунд Сераковський та його доля
17 травня, 2013 - 10:29
ЗИГМУНД СЕРАКОВСЬКИЙ

Сьогодні українсько-польські відносини переживають своєрідне випробування на міцність, спричинене низкою історичних обставин. Вони завжди були складними, та водночас у них є чимало прикладів споравжньої дружби — на позитивному досвіді минулого нині й варто наголошувати.

Понад180 років тому народився видатний польський революційний діяч, син української землі, щирий друг Тараса Шевченка Зигмунд Сераковський, і ця дата залишилася непоміченою. Хоча його життя могло б стати переконливим прикладом польсько-українського братерства, скріпленого кров’ю в боротьбі «за нашу і вашу свободу», яскравим епізодом, яких у нашій історії не так уже й багато, щоб ними нехтувати. «Українцем із правого берега Дніпра» називав себе Зигмунд Сераковський, «натхненним Сигізмундом» називав його Тарас Шевченко, котрий разом із ним «карався, мучився, але не каявся» в Оренбурзькому корпусі.

Народився Зигмунд Сераковський 30 травня 1826 року в селі Лісовому на Волині, нині Ківерцівського району, в сім’ї дрібнопомісного польського шляхтича. Виростав без батька — Ігнатій Сераковський загинув під час польського повстання 1831 року. Закінчивши 1843 року Житомирську гімназію, Зигмунд Сераковський вступає до Петербурзького університету і тут поринає в революційну діяльність. 21 квітня 1848-го його заарештували в Почаєві під час спроби перейти кордон, а потім без суду і слідства за особистою вказівкою царя Миколи І доправили до Оренбурзького корпусу, де вже майже рік служив Тарас Шевченко. Зберігся лист Тараса Шевченка, датований 6 квітня 1855 року, уривок із якого варто навести: «Мій милий, добрий Зигмунд, дякую тобі за твоє ласкаве українське сердечне слово, тисячу разів дякую тобі». Як бачимо, Сераковський писав і розмовляв українською мовою. Зберігся тільки один лист Шевченка до Сераковського і два Сераковського до Шевченка.

Здобувши офіцерське звання, Сераковський 1857 року вступив до Академії Генерального штабу в Петербурзі, по закінченні якої 1859 року служив у військовому міністерстві. Тут він послідовно боровся за реформування армії, полегшення солдатської долі, заборону тілесних покарань, загальну демократизацію в збройних силах Російської імперії. 1857 року Зигмунд Сераковський разом з Ярославом Домбровським створив у Петербурзі підпільний революційний гурток, який мав зв’язки з польськими та українськими революціонерами. Цей гурток швидко переріс у потужну підпільну організацію з розгалуженими зв’язками — її поповнили найкращі представники тогочасних демократичних сил, передусім з офіцерства, зокрема Андрій Потебня.

У Петербурзі Зигмунд Сераковський 26 березня 1858 року особисто познайомився з Тарасом Шевченком, який повернувся до столиці із заслання. Вони, які до того лише листувалися, дуже подружилися. Сераковський багато друкувався в тогочасній пресі, зокрема в «Морском зборнике». «Военном обозрении», «Современнике». Його доповідь на Міжнародному статистичному конгресі в Лондоні 1860 року мала великий успіх, до його думки поблажливо-прихильно дослухався навіть цар. У Лондоні Сераковський нарешті зустрівся з Олександром Герценом та Миколою Огарьовим — видавцями революційних «Колокола» і «Полярной звезды»; налагодив з ними тісне спвробітництво.

Здавалося б, помилки молодості забуті й прощені, попереду — блискуча кар’єра. Але Сераковський передусім був польським патріотом, тож коли в Польщі почало визрівати антицарське повстання, активну участь у якому взяло багато військовослужбовців російської армії, Зигмунд став одним із очільников революційного руху. До цього він пропонував царському урядові перетворити Російську імперію на федерацію з вирішенням національного питання за зразком Швейцарії, узаконивши на державному рівні українську, польську, білоруську і литовську мови. Сераковський також запропонував конкретну програму для земель, заселених українцями й поляками, а саме на губернських та повітових зборах і з’їздах кожен мав право говорити польською або українською мовою.Усі службовці мусять знати ці дві мови. У цивільних справах суд ведеться мовою, якою подано позов; у кримінальних справах   — якою вільніше розмовляє підсудний, у школах навчати тією мовою, якою розмовляє більшість учнів. Звісно, що царизм відкинув ці пропозиції.

Незадовго до польського постання 1863 року Зигмунд Сераковський дуже зблизився з багатьма його майбутніми героями — членами підпільної організації офіцерів у Польщі, особливо з Ярославом Домбровським та Андрієм Потебнею: з останнім приятелював ще із часів навчання в Петербурзі. Про кожного з них варто розповісти окремо.

Коли в січні 1863 року Польща піднялася супроти царської Росії, Зигмунд Сераковський очолив цей рух у Литві, й постанці під його командуванням здобули низку перемог над царськими військами. У своїй повстанській армії Зигмунд Сераковський запровадив двомовність — накази, всі команди видавалися польською та литовською мовами. І хтозна, як закінчилося б це повстання, якби тяжкопораненого Сераковського не захопили в полон царські карателі. Йому пропонували від імені царя не лише життя, а й військове звання, але ціною зради. Він відмовився. Його повісили за вироком військово-польового суду 27 червня 1863-го у Вільнюсі.

Напередодні страти він сказав своїй дружині Аполінарії: «Учора я підписав собі смертний вирок словами: «Нічого не знаю, а якби й знав, не скажу вам». Уночі на аркуші, який вирвав із Біблії, він написав дружині: «Анелі моя люба! Дізнався, що жити й бути вільним можу за однієї умови: видачі людей, очільників руху. Я відмовився. Дали мені зрозуміти, що підписав собі смертний вирок. Якщо судилося вмерти, помру чистим і незаплямованим. Скажи мені, Анелі, хіба міг я вчинити інакше?» Останніми словами Зигмунда Сераковського вранці 27 червня 1863-го, мовленими вже на ешафоті, були: «Своєю смертю протестую перед Європою та всім світом проти варварського беззаконня...» Ці слова урвав кат — він так і не встиг закінчити.

Данило КУЛИНЯК, письменник, заслужений журналіст України
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments