Україна приречена бути однією з найкрупніших і найбагатших держав
Борис Олійник, український поет, академік, громадський діяч

Корона «Дня» лікарям – за прийнятий пандемічний виклик

30 грудня, 2020 - 14:10
ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

Кожен рік приносить нам нові виклики, які мимоволі дають зрозуміти, хто саме стане героями нашого часу. У 2014 році це, безумовно, були наші воїни, захисники країни від російської агресії. Вони лишаються такими ж і сьогодні. Найбільшим потрясінням цього року стало поширення коронавірусу по всьому світу. Це стало викликом для урядів країн, для медичних систем і для тих, хто є її гвинтиками. Можливо, коронування медиків хтось сприйме із підтекстом через спільний корінь із назвою вірусу, але ми вкладаємо у редакційну відзнаку інші смисли. Передусім – це вдячність кожного з нас за прийнятий пандемічний виклик.

Згадайте, у перші дні та тижні прийому хворих на COVID-19 українські медики потребували елементарного захисту – масок, халатів, бахіл…На першому етапі поширення вірусу в Україні у статистиці хворих переважали саме лікарі. Попри це більшість із них не зійшли з дистанції – продовжували виконувати свою роботу, а для нас, хворих громадян, лікарі стали справжніми рятівниками.

«День» у свою чергу розповідав про умови роботи медиків під час пандемії, записував з ними інтерв’ю, зрештою, медики та науковці з медичної сфери часто самі зверталися до редакції із проханням опублікувати їхні тексти чи звернення. Ішлося і про заклики до влади посилити захист лікарів, і про відновлення санепідеміологічної служби, і про вимогу збільшити держзамовлення на навчання та підготовку інфекціоністів і вірусологів, і про необхідність профілактичної роботи з населенням.

Саме цього року суспільство чи не найбільше потребувало комунікації з лікарями, - чесної, професійної та заспокійливої. Недарма в інтерв’ю «Дню» лікар-анестезіолог Павло Сільковський зазначав, що влада має заспокоювати людей, а не сіяти паніку. До цього мають долучатися лідери думок, на щастя, чимало медиків взяли цю місію на себе – записували відеозвернення до громадян, пояснюючи алгоритм дій при ковіді, або ж вели власні блоги, готували їх практично у перервах між чергуваннями у лікарнях.

Приміром, лікар-інфекціоніст київської міської лікарні №4 Євген Дубровський в одному з останніх своїх звернень у «Фейсбуці» підсумував 2020 рік для своїх колег так: «Витримка, знання, тверезий підхід, досвід. Жодних слів не вистачить, щоб описати ті емоції та гордість, з якими ідеш щоразу на роботу. Тому що знаєш, що за плечами – не гори трупів, а всупереч всьому перемога над смертю, страхом та невіглаством…Італія у нас не настала, медицина на захлинулась, але невирішених проблем ціла купа, ще рано розслаблятися. Але в 2021 треба дивитись з певністю та надією. Надією, що все пережите стане для багатьох уроком, і правильні висновки зробить хоча б частина думаючого населення».

Це позиція Лікаря з великої літери. І наше ставлення до медиків має бути відповідним. Без поваги до лікарів не можна розвивати цивілізоване та мудре суспільство.

Інна ЛИХОВИД, «День»