Не всяка людина здатна бути при владі, а лише така, що за природою своєю прагне до правди і справедливості.
Станіслав Оріховський-Роксолан, український письменник, оратор, публіцист, філософ, історик, полеміст, гуманіст доби Відродження

Корона «Дня» – за сміливість бачити те, на що заплющують очі інші

Катерина СМАГЛІЙ: «Мене дуже непокоїть — наскільки поверхово і несерйозно оцінює російську загрозу значна частина українського політикуму і значна частина нашого, здавалось би, притомного громадянського суспільства»
27 грудня, 2018 - 19:24
МАЛЮНОК АНАТОЛІЯ КАЗАНСЬКОГО / З АРХІВУ «Дня», 1998 р.
КАТЕРИНА СМАГЛІЙ

«Через двадцять сім років після розпаду Радянського Союзу ми живемо в новій реальності, яка виглядає майже як «світ навпаки», — пише стипендіатка Інституту сенатора Джона Маккейна та екс-директора Київського офісу Інституту Кенана Катерина СМАГЛІЙ у розділі «Висновки» унікального аналітичного дослідження «Гібридна аналітика Кремля», остання частина якого вийшла минулої п’ятниці в газеті «День». 

За її словами, в цьому «новому світі» навіть аналітичні центри, які ясно бачать небезпечну політику Кремля, роблять неприпустимі помилки, як-от обід «не під запис» з Михайлом Фрідманом та Петром Авеном, проведений Атлантичною радою 31 травня 2018 року та присвячений темі санкцій.

Упродовж двох місяців щоп’ятниці на сторінках нашої газети виходили гостросюжетні матеріали про те, як Кремль через «своїх» олігархів купує кращих із кращих умів світу, про те, як інститути, створені як вартові демократії, прав та свобод західного світу, падають під тиском потоку брудних грошей в обійми «ворога», виправдовуючись: «Нам треба зрозуміти Росію».

За сміливість побачити загрозу і голосно заявити на увесь світ про неї «День» відзначає Катерину Смаглій спеціальною відзнакою — Короною «Дня». А читачам пропонуємо не менш сміливе інтерв’ю Катерини про те, якою була реакція колег-науковців на її працю, чого вона чекала від ФСБ  Росії та що збирається робити в Україні після повернення із США в серпні 2019 року.

Безпрецедентне дослідження провела ти щодо підривної діяльності Кремля на фронті західної наукової думки. Скажи, на яку реакцію ти очікувала? Чи вважаєш, що ти досягла мети, яку ставила перед собою?

— Передусім, хочу щиро подякувати газеті «День» та її головному редактору Ларисі Івшиній за увагу до моєї роботи. Я працювала над дослідженням три місяці як запрошений експерт празького аналітичного центру European Values Think-Tank. Колектив спеціальної програми цього центру, назва якого — The Kremlin Watch (з англ. «Нагляд за Кремлем»), запропонував мені оновити дані подібного дослідження «Ведмідь в овечій шкурі», підготовленого 2016 року брюссельським аналітичним центром Wilfried Martens Centre for European Studies.

Моїй роботі допомагало дуже багато людей, передусім Ілля Заславський, директор дослідницьких програм фундації «Свободная Россия», юристи Адріяна Гіц та Роман Сон, політологи Андрій Макаричєв та Олександр Потєхін, експерти програми The Kremlin Watch Якуб Янда, Вероніка Віхова, Моніка Ріхтер і Наталі Вогель, а також інші фахівці у сфері російської пропаганди, які працюють у США, Європі та Росії.

Нашою основною метою було акцентувати увагу на свідомих, добре спланованих та скоординованих зусиллях Кремля з просування і нав’язування західним аудиторіям фейкових наративів Москви. Працюючи над дослідженням, я зробила кілька несподіваних висновків. Перш за все, мене вразили масштаби російської благодійності у сфері культури та освіти. Наближені до Кремля олігархи вкладають сотні мільйонів доларів в експертні та освітні інституції на Заході для просування своїх приватних інтересів і для захисту інтересів Кремля на Заході. По-друге, я була справді приголомшена роллю російських розвідувальних служб в інформаційній війні, адже майже всі керівники і старші експерти державних аналітичних центрів Росії мають професійний досвід у Комітеті державної безпеки або військовій розвідці.

Публікацію дослідження «Гібридна аналітика» можна порівняти хіба що з вибухом бомби. Упродовж кількох тижнів його коментували в різних куточках світу, але нас особливо потішила істерична реакція згаданих у ньому персонажів.

Про що йдеться?

— Про пости в соціальних мережах. Цікаво, що жоден олігарх не подав на нас до суду. Хоча ми були до цього готові. Більше того, були такі сигнали, що російська розвідка прочитала і не могла знайти, до чого прискіпатися!

У дослідженні все настільки гарно задокументовано, є посилання на всі джерела, тому, гадаю, і не було спростувань.

До речі, в останній момент центр European Values Think-Tank, який мав надрукувати дослідження на своєму сайті й під своїм лого, побоявся це зробити.

Кого побоявся?

— Гадаю, не останню роль відіграв страх судових позовів. Та, напевно, не захотіли псувати відносини з іншими згаданими в дослідженні персонажами.

І я ще маю подякувати Інституту сучасної Росії. Якби не Інститут та особисто Міхаїл Ходорковський і Леонід Невзлін, то публікації могло би й не бути.

Ти зараз перебуваєш у США як стипендіатка Інституту сенатора Маккейна. Розкажи, в Інституті, у твоїй групі, знають про твоє дослідження? Як поставилися до його теми? Особливо цікаво на фідбек щодо розділу про агентів Кремля у Вашингтоні.

— Так, звичайно. За програмою Інституту Маккейна «Лідери наступного покоління» цього року працюють десятеро представників громадянського суспільства із різних країн. Серед них: Ліза Паст, естонський фахівець із кібербезпеки, та Любомир Філіповіч, колишній заступник мера Будви і засновник відомого в Чорногорії аналітичного центру The Naiad Center. Для моїх колег зі Східної Європи і країн Балтії результати дослідження були особливо цікавими, тож вони одразу поділилися ним з колегами у своїх країнах.

Що ж до моїх колег в аналітичних центрах Вашингтона, то тут реакція була різною. До нас надійшло дуже багато схвальних відгуків та слів підтримки, але публічно жоден із вашингтонських аналітичних центрів не наважився засудити дії своїх колег, які не гребували співпрацею з прокремлівськими експертами чи олігархами. У Вашингтоні діє таке неписане правило: аналітичні центри не критикують і не коментують роботу один одного.

Гадаю, викриттям корупції і зв’язків американських аналітичних центрів з кремлівськими агентами впливу мають займаються засоби масової інформації та американська розвідка. Знаю, що в документах у справі Манафорта було згадано прізвища деяких американських експертів, але тема, без сумніву, заслуговує на глибший та більш системний аналіз.

— Чи збираєшся ти продовжувати свої дослідження в подальшому? Над чим ти працюєш зараз?

— Я планую продовжити роботу над «Гібридною аналітикою» і видати монографію на основі того дослідження, з яким ви ознайомили читачів газети «День». Паралельно я працюю над написанням книжки про політичне та громадське лідерство — матеріал до неї я збираю на основі тих семінарів і практичних занять, які з нами проводять керівники програми «Лідери наступного покоління» Інституту Маккейна. Ми приділяємо величезну увагу аналізу морально-етичного лідерства, і саме про це буде моя наступна книжка. Мій індивідуальний проект в Інституті Маккейна передбачає також створення нової академічної програми з лідерства, яка допоможе студентам переміщених університетів ініціювати й успішно реалізувати проекти з відбудови та розбудови українського Донбасу.

— Як людина з величезним досвідом і освіти, і наукової роботи на Заході, поділися своїми міркуваннями, що Україна могла б і має протиставити пропагандистській машині Кремля?

— Несподіваний висновок даного дослідження полягає в тому, що європейські та американські санкції проти Росії не тільки значною мірою стримують і перешкоджають російським міжнародним контактам на політичному рівні, а й разом з тим створюють додаткові професійні можливості для російських і західних інтелектуалів. На тлі погіршення відносин Росії з Заходом, ці інтелектуали несподівано опинилися в самому центрі зусиль із розвитку «народної дипломатії», вони радо беруть участь у роботі клубу «Валдай» або в інших конференціях, організованих Кремлем або наближеними до Кремля олігархами. Фактично, Росія випробовує на міцність західну інтелектуальну спільноту та її здатність протистояти багатьом спокусам і стратегіям кооптації, що їх використовує Кремль.

Під час холодної війни Радянський Союз витрачав мільйони доларів на те, щоб глушити так звані ворожі голоси. Сучасна ж Росія витрачає мільйони доларів на те, щоб транслювати свої фейкові наративи на Захід.

Незрідка західні експерти пояснюють свою співпрацю з прокремлівськими речниками чи олігархами своїм бажанням «зрозуміти Росію». Але мені здається, що все це від лукавого. Якщо Захід запроваджує санкції щодо російських олігархів, то чому він не запроваджує санкції щодо інтелектуальних найманців Кремля? Ці псевдоексперти давно мають бути оголошені персонами нон грата на Заході або дискваліфіковані як звичайні «голі королі», запроданці, маніпулятори, ляльководи та особи з нульовими етичними принципами. Що довше ми продовжуємо грати в гру «зрозумій Росію», то довше ми дозволятимемо Росії продовжувати свою злочинну політику. Уся ця кремлівська експертна хунта має просто ігноруватися на Заході, і це буде найефективнішим способом боротьби з кремлівською пропагандою.

Ти повертаєшся в Україну 2019-го? Це — рік великих випробувань та рік виборів. Твої очікування і плани на 2019-й. Чи бачиш ти ризик реваншу проросійських сил в Україні? Чому? Чи думала ти про політичну кар’єру в Україні?

— Я збираюся повернутися в Україну в серпні 2019 року, але, перебуваючи у США, постійно стежу за перебігом політичної ситуації в Україні. Інститут Маккейна планує провести кілька публічних дискусій, присвячених українським виборам, і, звичайно, я беру активну участь у підготовці аналітичних матеріалів і статей з аналізом внутрішньополітичного контексту і зовнішніх загроз. Ситуація надзвичайно тривожна, і мене дуже непокоїть, наскільки поверхово і несерйозно оцінює російську загрозу значна частина українського політикуму і значна частина нашого, здавалось би, притомного громадянського суспільства. Таке враження, що деякі активісти настільки захопилися боротьбою з мишами, що готові й хату спалити.

Коли споглядаєш за внутрішньополітичними українськими дискусіями з-за океану, то одразу бачиш, наскільки незрілою ще є наша політична нація, наскільки ми роз’єднані та уразливі до зовнішніх інформаційних вірусів і маніпулятивних впливів. Україна, вочевидь, потребує лідерів нової якості. Такі люди є, і вони, безумовно, об’єднаються перед парламентськими виборами. Незалежно від того, чи відбудеться в Україні реванш проросійських сил, чи ні, ці нові лідери продовжуватимуть боротьбу за європейську й демократичну Україну. Україну нашої мрії неможливо розбудувати без політичних змін, тож, безумовно, моє майбутнє у політиці.

Алла ДУБРОВИК-РОХОВА, «День»
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ