Король англійського модернізму

Культовий британський письменник з польським корінням, уродженець житомирської землі досі для українського читача – за напівзакритою завісою. Увірвавшись в українську культуру у 20-х роках ХХ століття, Конрад утвердився у перекладах Віктора Петровського. Але опісля – аж до 60-х – тексти Конрада «завмерли». Навіть потім, до самого 2011-го, крім “Серця пітьми” нічого більше. А де ж тоді усе розмаїття культового модерніста? Дати злободенну відповідь на це питання взялася група професіоналів “Темпори”, започаткувавши повне видання Конрада в Україні.

БАГАТОКУТНИЙ І НЕБАНАЛЬНИЙ

У романі “Доктор Серафікус” В. Петрова є промовистий епізод, де героїня Вер перекладає романи Джека Лондона і Джозефа Конрада. І саме це засвідчує те, що Коженьовський в українську літературу ввійшов дуже давно. Втім пересічному читачеві відомі скупі деталі біографії, і майже нічого із родзинок.

Конрад знав кілька мов, якими володів філігранно, міг одночасно у голові працювати із шістьма. І частково саме це дозволило модернізувати англійську літературу, переносити різні типи нарації, об'ємні сюжетні лінії з одного мовно-літературного контексту в інший.

“Аби зловити Конрада у слові, треба перебрати тисячі слів, цілі синонімічні ряди. У такий момент ти відчуваєш, як сохне твій мозок”, – зізнається відчайдушний перекладач Конрада Андрій Бондар. Письменника, який перетворює сіру речовину на степову траву у розпал літа, вочевидь, приборкати українськістю непросто. Бо Конрад був своєрідним в описовості і прискіпливим у своїй мовній естетичності.

ФОТО З ФЕЙСБУК СТОРІНКИ ВИДАВНИЦТВА «ТЕМПОРА»

Відповідальний редактор проекту Дмитро Козак стверджує, що Конрад злегка заклішований в українському дискурсі. “В Україні про письменника відомо насамперед три речі: що народився в Бердичеві, що він мариніст і що написав антиколоніальний роман “Серце пітьми”. Плануючи повне зібрання творів, «Темпора» не лише хотіла заповнити наявну в літературному процесі лакуну, а й намагалася рішуче порвати із застарілими поглядами й запропонувати українському читачеві новий. Погляньмо на Джозефа Конрада насамперед як на модерніста: і в тому, як він працює із формою роману, і в тому, яка широко різнонаціональна й урбаністична свідомість стоїть за цими художніми конструкціями.” – розповідає редактор.

Насправді до Конрада читача має заохотити й привабити передусім три точки інтересу: політика, модерністична форма й експеримент. Конрад пише антирасистські речі, критикує британський імперіалізм, виступає проти культу насаджень. Основний його інструмент – тонка іронія та спостереження, однак у публіцистиці Конрад набагато більш уїдливий і саркастичний, відкрито критикує політику війни. Також цікавою є трансформація образу жінки в романах. У творчій еволюції Конрада на початку жінки майже не мають права голосу, грають підпорядковані ролі, але потім вони стають центральними у тексті.

Друга домінантна точка – етична: тверда етична настанова праці й обов'язку, долання труднощів. Духовний конфлікт героя у такому разі – трагічна розірваність між життям у світі без цінностей і бажанням подолати таку знівельованість, тяжіння до соціальної відповідальності. Тому історії Конрада – це нерідко історії зламу героїв.

Часто романи британця вважають пригодницькими. Але, як зазначає автор передмови до виданих романів, – професор Лондонського університету Роберт Гемпсон: “Це не стільки пригодницькі романи, як пригода й авантюра для дослідження духовних умов героя”. За влучним визначенням дослідника Володимира Панченка, – це філософські романи, які тільки вдають із себе пригодницькі.

Що ж до третьої домінанти, то це оригінальна форма. Конрад пише нелінійні наративи, розриває час та оповідь.

РЕВОЛЮЦІЙНИЙ НОВАТОР

Конрада можна вважати “хрещеним батьком” великих стовпів літератури: вплив на Гемінгвея, Гріна, Геллера. Тобто назагал творчість Конрада неабияк  вплинула на розвиток модерністської літератури в усьому світі.

У розвитку літературного модернізму він десь на помежів'ї, ламаючи й підважуючи звичні форми та оповіді в британській літературі. Професор Гемпсон стверджує: “Серце пітьми” лежить в основі роману “Подорож назовні ” Вірджинії Вульф, всі три романи Фіцджеральда також зобов'язані Конраду”.

Конрад – майстер англійської мови, глибоко заглиблений у тему морських мандрівок, часто його сюжетні лінії в'ються і навколо теми британського флоту.

Хоча він не настільки ж закорінений, як, скажімо, Джойс. У роботах Конрада відпрацьовано потужний пласт свідомого і несвідомого, є психологічні елементи. Однак Конрад буває навіть ширшим за якісь яскраво вималювані ознаки модернізму. Його домінанти – це флот, модель громади: тобто опріч психологічних аспектів вплітається і соціальний.

Конрада хвилює тема ізольованості, невкоріненості. “Це особливий модернізм Конрада”, - підкреслює професор Гемпсон. Роботи англійського модерніста занурюються наче у подвійну реальність, торкаються так званого подвійного дна, наслідків англійської колонізації. 

Конрад заплутує читача не сюжетно, що цікаво, а складністю передусім форми, яка викликана складністю зображеної реальності.

Поки що світ побачили два романи – «Олмейрова примха. Вигнанець з островів» і «Таємний агент». Однак наступні тексти уже на шляху до швидкого завершення й очікуваного виходу у читацьку аудиторію.