100 днів в Українському інституті книги

Минуло сто днів, як Олександра Коваль очолила Український інститут книги. З цього приводу було проведено публічний звіт, на якому директор УІК розповіла, що вдалося здійснити за цей час. І хоч досі залишається багато викликів, але нарешті з’явилося відчуття впевненості, що «процес пішов».

УКРАЇНСЬКА КНИЖКА БУДЕ У ЛОНДОНІ, ФРАНКФУРТІ, ПАРИЖІ, БОЛОНІЇ, ВІДНІ, ПРАЗІ Й СТАМБУЛІ

Насамперед порадувала кількість конкретики у виступі директорки. Адже важливо мислити стратегічно, думати про те, що можна здійснити, проте для «запуску» процесу потрібні все ж таки можливі для втілення саме зараз, в наявних умовах кроки. Такою стала програма поповнення фондів публічних бібліотек, на яку цього року витрачено понад 114 млн — за них вдалося купити близько 1 млн книжок. Як стверджує Олександра Коваль: «Бібліотекарі малих бібліотек повірили, що вони можуть отримувати книжки». Щоправда, цього року сума на закупівлю буде дещо меншою — 87 млн.

Ще один пункт програми — популяризація читання. Це питання стратегічного рівня, оскільки, як засвідчує статистика дослідження, проведеного «Читомо», лише 23,4% українців читають щодня або щотижня. 2019-го заходи мають відбутися практично в усіх обласних центрах, а головне — у кількох містах на сході (це стало можливим завдяки партнерству з проектом «Схід читає»). Крім того, буде проведено конкурс серед учнів 7-х класів «Книгоманія».

Значно розшириться, порівняно з минулим роком, представлення України на світових книжкових ярмарках. Крім Франкфурта й Праги, цього року українська книжка буде в Лондоні, Парижі, Болонії, Відні, Стамбулі. На популяризацію читання в Україні та світі у бюджеті закладено 13,6 млн гривень (порівняно невелика сума — тільки участь у Франкфурті потребує 5 млн).

КОНСТРУКТИВНА РОЗМОВА

Важливо й те, що у публічному звіті було відверто сказано про труднощі. Зокрема, про ситуацію з програмою «Українська книга», на яку чекає багато видавців. Нагадаємо, її суть полягає в тому, що держава має дофінансувати друк книжок, які є важливими для української спільноти — філософські твори, класика тощо — тобто канон текстів, який держава обов’язково повинна мати. Директорка УІК чесно визнала, що існують певні бюрократичні та інші чинники, через які цього року програма навряд чи буде запущена. 

Так само вона закликала Українську бібліотечну асоціацію, видавців до співпраці щодо програми «Цифрової бібліотеки», щоб визначити, чим саме її наповнити. Непроста ситуація з ще одною програмою — підтримки перекладів, яка цього року теж навряд чи буде запущена. Напрямок, як визнає Олександра Коваль, один з найбільш стратегічних, оскільки йдеться про імідж і популяризацію України у світі завдяки порівняно невеликим фінансовим вкладенням. Та все ж директор сподівається, що вже наступного року вдасться роздати буклети з умовами участі й запустити програму.

Тож цей звіт продемонстрував, що УІК «зрушив» з місця у своєму поступі: визначено місію (відкриття України світові, а українцям світу через книги) і мету (підняти середній рівень прочитаних за рік книжок хоча б до рівня поляків — тобто з 4,2 книжки хоча б до 6,8), втілено перші кроки й готується підґрунтя для наступних. Цінно, що це була конструктивна розмова, без творення ідеалістичних ілюзій чи ігнорування викликів.

Особливо важливими були слова Олександри Коваль, що вона не збирається легко здаватися перед труднощами. Адже стабільність — це те, чого УІК дуже потребує (до цього вже багато було звільнень). Міністр культури Євген Нищук, який також завітав на подію, зазначив, що для нього одним з ключових завдань якраз і було інституціоналізувати Міністерство культури, щоб убезпечити його, зокрема від політичної швидкоплинності. Сподіваємося, що подальший розвиток УІК тільки підтвердить правильність такого рішення. І «створена заради читання» (девіз УІК) інституція зможе стати центром, який об’єднає й підтримуватиме українську книжкову сферу.