Серед різноманітних заходів із нагоди 200-річчя від дня народження
видатного польського поета Адама Міцкевича проект Анджея Вайди є, либонь,
наймасштабнішим і найдорожчим. Славетний режисер екранізує хрестоматійний
твір свого геніального земляка — поему «Пан Тадеуш», «шляхетську історію
1811—1812 років, у дванадцяти книгах, писаних віршами».
Для цього він сам написав сценарій, у якому до Міцкевичевого віршованого
тексту не додано ані слова, хоча деякі діалоги (за допомогою знаного сценариста
Анджея Вересняка) перекомпоновано, дещо скорочено чи, навпаки, доповнено
авторськими описами; відновлено пряму хронологічну послідовність викладу
подій. Голос оповідача безпосередньо лунає лише в останніх частинах фільму,
коли, за сценарієм, сам Міцкевич читає в Парижі друзям свою поему — вже
далеко після описаних у ній подій і, зрештою, після поразки польського
повстання 1830 року.
Зйомки фільму, дія якого відбувається в історичній «польській» Литві
(себто також і Білорусі) минулого століття, проходять на північному сході
Польщі, у прикордонних Сувалках, на «малій батьківщині» Вайди. До зйомок
залучено найкращих польських акторів — Богуслава Лінду, Марека Кондрата,
Гражину Шаповаловську, Анджея Северина і, звісно, Даніеля Ольбрихського.
На головну роль юної Зосі було відібрано (з поміж 1700 кандидаток) 15-літню
Аліцію Бахледу-Цурусь, ученицю краківського ліцею, вже знану з кількох
акторських робіт у театрі й на телебаченні.
Тримільйонний бюджет фільму склали порівну польський «Канал плюс», французька
компанія «Les Films du Losange» та міжнародна інвестиційна група «Entertainment».
Державний комітет кінематографії вніс лише 680 тисяч злотих (200 тисяч
доларів) — цілком скромну для Польщі (проте малоймовірну для України) суму.
«Не сумніваюся, що фільм викличе суперечки, — каже Вайда, — але вірю,
що більшість глядачів зустріне його прихильно. І хтозна, може, будуть і
такі, котрі візьмуться за книгу, щоб іще раз перечитати ті чудові вірші.
Це було б для мене найбільшим успіхом».
Можливо, це буде спонукою і для українського читача зазирнути у давній
і досі неперевершений переклад Максима Рильського, визнаний фахівцями найкращою
інтерпретацією «Пана Тадеуша» іноземними мовами.







