Антологія видовищ і діянь (16-22 жовтня)
16 жовтня 1945 року Олександр Довженко записав у щоденнику: "Повість полум'яних літ" лякає начальство. N, прочитавши, уникнув розмови, NN, прочитавши, прийняв, але думок своїх не висловив, заявивши про те, що повість важка для розуміння. Її вже боїться К., який раніше вдавав із себе захопленого нею. Ну й бог із ними. Пошлю я краще Сталіну. Пошлю й попрошу подати якийсь знак, бо так далі жити не можна. Се не життя. Можна загубити не тільки талант, можна втратити розум і бажання жити в цій інерції підозри, перестраховництва (фу, яке гидке прокляте слово!) і приниження. З України ні вітру, ні хвилі. Я вмер".
16 жовтня 1793 року у Парижі відбулося захоплююче видовище: страта французької королеви Марії Антуанетти, котру в народі називали "Австріячкою". Коли впало лезо гільйотини, багатотисячна юрба стала кидати у повітря фрігійські ковпаки, кашкети й капелюхи, вигукуючи при цьому полум'яні гасла про блага, даровані революцією.
17 жовтня 357 року імператор Констанцій ІІ видав один з перших указів, спрямованих на обмеження популярних у Римі гладіаторських боїв. Зокрема солдатам і придворним віднині заборонялося вступати до гладіаторських шкіл. Незважаючи на заборони, ці криваві видовища існували майже тисячоліття. Часом вони безперервно тривали два-три місяці, протягом яких на арену виходили десятки тисяч гладіаторів.
17 жовтня 1896 року в бенефіс комічної актриси Лєвкєєвої в Александрінському театрі в Санкт-Петербурзі відбулася перша постановка п'єси А.Чехова "Чайка". Як писав сам автор, "пьеса шлепнулась и провалилась с треском. В театре было тяжелое напряжение недоумения и позора. Актеры играли гнусно, глупо". Далі А.Чехов вигукував: "Никогда я не буду ни писать пьес, ни ставить их". На щастя, своєї клятви він не дотримав.
17 жовтня 1923 року, за повідомленням журналу "Барикади театру", "на покладі корабля "Монголія" прибув до Ню-Йорку відомий український скульптор Александр Архипенко, який в области новочасної скульптури здобув собі світову славу, має намір уладити ряд вистав по більших містах Злучених Держав і оснувати в Ню-Йорку школу модерної скульптури. Протягом кількох останніх років Архипенко жив в Берліні і Празі".
18 жовтня 1931 року народився американський співак і гітарист, "батько рок-н-ролу" Чак Беррі, автор пісень "Like Roll Вeethoven" "Rock'n'Roll Music", "Sweet Little Sixteen", котрі й досі вважаються неперевершеною класикою жанру.
22 жовтня 1811 року народився Ференц Ліст, угорськй композитор і піаніст. 1842 року на концерті при дворі російського царя Миколи І музикант припинив виступ, коли "августєйший" почав надто голосно розмовляти.
- Що сталося? - запитав цар.
- Коли говорить цар, - відповів Ліст, - усі інші повинні мовчати.
Цікаво, що аналогічна історія трапилася з музикантом під час концерту при дворі англійської королеви Вікторії. Не менш оригінально поводився Ліст з музичними критиками. Наприклад, напередодні виступу в Берліні він звернувся до двох рецензентів, які завжди висловлювали протилежні думки, із таким проханням: "Панове, можете лаяти мене, можете хвалити, але зробіть ласку: напишіть щось одне про мій концерт". І критики-антагоністи написали однаково схвальні статті. Подейкують, це стало більшою сенсацією, ніж виступ музиканта.
22 жовтня 1844 року народилася Сара Бернар, видатна французька актриса, котра уславилася вишуканістю й манірністю свого виконавського стилю. Одного разу, граючи в якійсь мелодрамі жебрачку, у фінальному монолозі актриса палко вимовляла такі слова: "Сил немає, я помираю з голоду...". "То продайте свої коштовності!" - вигукнув якийсь дотепний глядач. Бернар, яка в антракті, справді, забула зняти ювелірні прикраси, відреагувала на репліку із залу миттєво: "Я намагалася це зробити, але вони виявилися фальшивими".
22 жовтня 1975 року помер Арнольд Джозеф Тойнбі, англійський історик, який у своїй фундаментальній праці "Пізнання історії" ("A Study of History"), присвятив такі рядки запорозькому козацтву: "Козаки були прикордонниками православ'я, котрі протистояли євразійським кочовим племенам. Козаки являли собою напівчернецьке воєнне братство на зразок братства вікінгів, елінського спартанського братства або ж лицарів ордена хрестоносців. Однак у козаків у процесі боротьби з кочівниками степу з'явилися деякі ознаки, що належали радше майбутньому, ніж минулому. Чимось козацькі об'єднання нагадують колоніальні власті сучасного західного світу".
