Україна не може існувати, не володіючи Кримом, це буде якийсь тулуб без ніг. Крим має належати Україні, на яких умовах, це байдуже, чи буде це повне злиття, чи широка автономія, останнє повинно залежати від бажання самих кримців
Павло Скоропадський — український державний, політичний і громадський діяч, військовик. Гетьман Української Держави

Бойчукізм

Одне з унікальних художніх явищ України, що було «репресоване»
30 квітня, 2010 - 00:00

«Бойчукізм» — мистецька течія, що отримала назву завдяки імені майстра Михайла Бойчука, і стала знаковим явищем в українському мистецтві 1910—1930 років. За радянських часів бойчукісти належали до кола репресованих та заборонених художників, і лише після 1991 року вони почали повертатися до українців, у тому числі завдяки роботам, що зберігаються у фондах Національного художнього музею України.

Михайло Бойчук — автор новаторського мистецтва, що синтезувала українське фольклорне образотворче начало, сакральне мистецтво Візантії, України і Проторенесансу. Про це «Дню» розповіли в Музеї. Школа, створена цим художником, вирізнялась неординарним трактуванням мистецької спадщини, надала нового творчого імпульсу його учням і послідовникам. Мистецтво Михайла Бойчука сприяло відродженню національної традиції, збагаченої проблемами й творчими запитами мистецтва початку ХХ століття.

У культурному контексті Парижа, де Михайло Бойчук виставився 1910 року з групою однодумців — українців, поляків, французів, — спрямування виставки було проголошено назвою: «Відродження візантійського мистецтва». Французька критика говорила про унікальність таланту художника як майстра-монументаліста, що формує нові для мистецтва концепції. Відтоді, хоч би де працював М.Бойчук — у Парижі, Львові, Києві, Харкові, Одесі, «школа Бойчука», що консолідувала живий мистецький процес, означала спільність художників, самобутніх творчих особистостей, поєднаних загальними мистецькими принципами. Його сподвижниками й учнями стали М. Касперович, С. Налепинська-Бойчук, І. Падалка, В. Седляр, Т. Бойчук, А. Іванова, Е. Шехтман, О. Павленко, К. Гвоздик, Є. Сагайдачний, М. Рокицький.

Фрески цих майстрів-монументалістів зачіпали теми тогочасної дійсності, але разом із тим, бойчукісти творили у межах українського культурного поля, відображали у своїх роботах українські народні смисли, за що у 1937 році на хвилі репресій проти національної еліти були трагічно винищені. Так раптово і цинічно був обірваний розвиток відомої у світі мистецької школи. Спільним творчим намірам Бели Уітца, Дієго Рівери та Михайла Бойчука, які в ті роки планували спільні акції, не судилось бути втіленими.

Зображення надані Національним художнім музеєм України

Газета: 
Рубрика: