Минуле не зникає. Героїчно пролита кров не зникає. Вона трансформується в нову форму духовної енергії, породжує людину, яка має його виспівати. Минуле воскресає і розцвітає в генієві.
Євген Сверстюк, український письменник, доктор філософії, президент Українського пен-клубу

Бунт святенників

На перший погляд, стандартна процедура призначення на посаду нового директора Одеського художнього музею перетворилася на скандал
16 березня, 2018 - 12:47
ФОТО З «ФЕЙСБУК»-СТОРІНКИ SERGE OSSIPENKO

Як відомо, на цю посаду проводився конкурс. Який  у грудні минулого року з перевагою в один голос виграв відомий художник одеського походження Олександр Ройтбурд. Його конкурентами також виступили колишній директор музею Віталій Абрамов і його заступник Сергій Сєдих.

Здавалося б, усе очевидно. Є результати, об’єктивність яких ніхто не оспорював, є переможець зі своєю конкретною програмою. Проте, ближче до дати остаточного затвердження почалися малозрозумілі маніпуляції. Спочатку комісія з культури при Одеській облраді виступила проти призначення. Паралельно в ЗМІ та в Інтернеті була розгорнута класична кампанія чорного піару про Ройтбурда особисто. Приписувалося авторство чужих полотен, залучалися нікому не відомі експерти.

Закінчилося все провальним голосуванням в облраді — «за» виступили тільки 28 депутатів. Найбільш активно проти призначення виступали діячі горезвісного «Опоблоку», зокрема, великий любитель «руського міру» Віталій Саутьонков. Підігнали також свою масовку під стіни ради. Аргументи були на рівні радянських часів: мовляв, кандидат малює аморальні картини.

Перефразовуючи старий вислів — скажи мені, хто твій ворог...

Відмову важко обгрунтувати раціонально. Я був у Одеському художньому позаминулого року, і назвати його стан катастрофічним — це не сказати нічого.  З другого боку, в біографії Ройтбурда є суперечливі сторінки, і особисто я не є його прихильником з багатьох причин, але він з великою ймовірністю зміг би вивести один з найважливіших музеїв країни з глухого кута.

Саме голосування було формальним: згідно з законом, депутати зобов’язані затвердити призначення переможця. Вочевидь, гору взяли звичайнісінький провінційний обскурантизм і типове радянське мракобісся: носіям такого світогляду найкращим варіантом змін ввижається відсутність будь-яких змін. Нові ідеї — загроза, нові люди — загроза в квадраті. Сучасні українські митці — ні, не чули. Нинішнього керівництва музею це теж стосується. Дуже показова історія трапилася не так давно, коли  фестиваль Odesa Photo Days запропонував музею провести виставку архівів видатної фотохудожниці Параски Плитки-Горицвіт. Фестиваль брав на себе і рекламу, і авдиторію, а весь прибуток віддавав установі. Переговори тривали майже два місяці, але закінчилися нічим, оскільки  Плитка-Горицвіт — «це не наш матеріал». А який «наш»? Спілчанські художники, що все життя малювали Леніна-партію-комсомол, а тепер стали головними естетами часів Незалежності з таємною мрією про Одеську народну республіку?

Одеса колись по праву вважалася нашою південною столицею, таким собі Парижем на морі, Клондайком талантів. А тепер, волею купки чиновних невігласів, перетворюється на неохайну і некрасиву провінцію.

Довідка «Дня»

Олександр Анатолійович Ройтбурд (нар. 1961, Одеса) — український художник. У 1983 закінчив художньо-графічний факультет Одеського педагогічного інституту.  З 1993 — співзасновник асоціації «Нове мистецтво» (Одеса). З 1993 по 1999 працював арт-директором, а з 1999 по 2001 — президентом цієї асоціації. 1997—1999 рр. — голова Правління Центру сучасного мистецтва Сороса (Одеса), 2001—2002 — регіональний координатор фестивалю «Культурні герої» (Одеса), у 2002 — директор Галереї Гельмана в Києві. Учасник понад 100 виставок і мистецьких проектів.

Одеський художній музей розташовано у центрі Одеси, у будівлі палаці Потоцьких, пам’ятнику архітектури початку XIX століття.

Був відкритий 6 листопада 1899 року стараннями Одеського товариства витончених мистецтв (засноване в 1865 р.) Музейне зібрання почалося з картин, переданих для музею Петербурзькою академією мистецтв. Нині експозиція Одеського художнього музею розміщена в 26 залах.

В колекції представлені твори світових і українських митців, серед них — Валентин Сєров, Михайло Врубель, Микола Реріх, Борис Кустодієв, Олександр Бенуа, Костянтин Сомов, Василь Кандинський, а також Володимир Боровиковський, Амвросій Ждаха, Костянтин Трутовський, Микола Пимоненко, Сергій Васильківський, Олександр Мурашко, Петро Левченко, Марія Примаченко, Михайло Дерегус, Адальберт Ерделі, Федір Манайло, Йосип Бокшай, Андрій Коцка, Тарас Шевченко.

Дмитро ДЕСЯТЕРИК, «День»
Газета: 
Рубрика: