«Цю виставку я присвятив братському українському народу»

Напередодні свята «Тбілісоба на Андріївському узвозі» у столичному музеї-майстерні Івана Кавалерідзе відбулося відкриття незвичайної художньої виставки, на якій автором представлених робіт виступив Надзвичайний і Повноважний Посол Грузії в Україні — пан Гела Думбадзе.

Під час заходу він сказав, що був дипломатом у п’яти країнах, і пояснив, чому півтора року тому зупинив свій вибір саме на нашій країні. «Напевно, я обрав ту країну, де я і моя сім’я отримали найбільше тепло, де живе більш ідентичний для моєї душі народ, прекрасний народ, у нас багато спільного, — підкреслив Г. Думбадзе.  — У нас ідентична душа, гостинність, людяність. Ми чужого ніколи не хотіли. І у нас спільні проблеми». При цьому він звернув увагу на те, що кілька років тому в Грузії було соціальне опитування на найпопулярнішу іноземну державу у світі, в якому саме Україна посіла перше місце.

— Якщо когось мої картини хоча б трохи надихнуть, я буду від цього дуже задоволений, — зазначив посол. Він також анонсував, що 13-14 листопада в посольстві відбудеться більш масштабна виставка, адже повний «Акриловий щоденник» включає 43 картини, тоді як нині були представлені лише 25. «Ми завжди повинні усміхатися, панове. На зло ворогам, на зло нашим опонентам! Повинні усміхатися разом, спільною українсько-грузинською усмішкою», — підсумував він.

Варто зазначити, що Гела Думбадзе, окрім живопису, захоплюється й літературою, він є автором книжок «Жовтий тролейбус», «Люблю яблуко», «Я — бігун» (переклад цієї книжки українською мовою був представлений на Книжковому Арсеналі 2018 року). Крім того, за п’єсами Гели Думбадзе поставлено вистави в Грузії й Азербайджані.

«КИЇВ НАДИХНУВ МЕНЕ СТВОРИТИ БЛИЗЬКО 100 РОБІТ»

Після  офіційної частини «Дню» вдалося взяти бліц-інтерв’ю у автора робіт — Надзвичайного і Повноважного посла Грузії в Україні пана Гели ДУМБАДЗЕ. Ми почали розмову з прохання розповісти про його захоплення малюванням і про цю виставку:

— Я ніде професійно не навчався, але малював із дитинства. Коли мене називають художником, я завжди говорю, що я не художник, а людина, яка малює. Перша персональна виставка у мене була десь сім років тому в Києві, біля Андріївського узвозу, і вона називалася «Київ. Містичні вікна».

Ця виставка менша. Тут представлена частина моїх картин, які я намалював у Києві за останні три місяці. Вона називається «Київ. Акриловий щоденник», тому що всі роботи виконані на полотні акрилом. Я малюю ночами, це мене дуже заспокоює. Цю виставку я присвятив святу Тбілісоба, 100-річчю дипломатичних відносин між Грузією й Україною і моєму братському українському народу. Я все одно вірю в перемоги Грузії й України!

— Це вже не перша ваша виставка. Чому були присвячені попередні ваші роботи?

— Києву. Тому що це місто надихнуло мене створити близько 100 робіт у минулому й сьогоденні. Добрі, дуже чуйні люди, які мають честь і гідність, бойовий дух, дух гостинності. Це все надихає і допомагає малювати.

Щодо моїх картин, то я продовжуватиму малювати і поступово з віком хочу вже перейти від дипломатії й політики у творчий світ.

— Ви в Києві вже півтора року. Які місця в нашому місті подобаються вам найбільше і надихають вас на творчість?

— Абсолютно щиро скажу, що моє улюблене місце в Києві — це Андріївський узвіз. Завжди так було. Так склалося. Також я дуже люблю вулицю Богдана Хмельницького і парк Технічного університету.

— А в Грузії?

— Моє місто Тбілісі і різні регіони Грузії. Я запрошую всіх наших друзів з України. У нашій країні можна виявити дивні, сакральні місця. Не лише у Тбілісі, Сігнахі, Батумі, але й у різних регіонах нашої країни. Треба знайти свою Грузію.

— А ви вже встигли познайомитися з українським мистецтвом? Чи є діячі українського мистецтва, які подобаються вам найбільше?

— Із художників мені подобається іронічний живопис художника Владислава Шерешевськлого, а з музикантів — творчість рок-гурту «Океан Ельзи».

— Плануєте ви надалі продовжити подібні виставки в Києві?             

— Так. Крім того, я читаю лекції для українських студентів. Одна з останніх відбулася в Молодому театрі, де були присутні представники шести вишів. Я намалював для Молодого театру картину і паралельно відповідав на багато запитань студентів, мистецтвознавців, художників, театральних діячів. Це оригінальна форма спілкування. Сучасний світ підказує, що ми повинні знаходити нові формули спілкування.

P.S.

Побачити виставку «Київ. Акриловий щоденник» можна до 14 жовтня в музеї-майстерні Івана Кавалерідзе.