Фільм дня: «Ліси, з яких зроблені мрії» (Le bois dont les rêves sont faits, Франція-Швейцарія, Ретроспектива Клер Сімон)
Через карантин 17 київський фестиваль документального кіна про права людини Docudays UA проходить онлайн. Всі програми, а також дискусії та круглі столи можна безкоштовно подивитися на сайті docuspace.org по 10 травня включно.
Щодня ми розповідаємо про найцікавіші, на нашу думку, фільми фестивалю.
Особлива подія Docudays UA-2020 року - ретроспектива Клер СІМОН.
Сімон - одна з найвідоміших французьких документалісток. Починала як етнологиня й антропологиня, свій шлях у режисурі вибудувала як незалежна авторка, що дотримується стилістики «прямого кіна»: реальність можна передати якомога більш повноцінно, тільки якщо опиняєшся з нею сам на сам. У київському фестивалі вона бере участь уперше: не тільки презентує свої фільми, але і як член журі міжнародного конкурсу Docu/Світ.
«Ліси, з яких зроблені мрії» (2015) - найбільш помітна й характерна робота Симон. Головного героя тут немає, хоча, точніше буде сказати, герой тут - Буа-де-Вінсенн. Колишнє мисливське угіддя королів Франції є найбільшим громадським парком у передмісті Парижа. Симон стежить за метаморфозами цього простору протягом року. Вона вступає в діалог з десятками персонажів. Перед камерою проходять ґеї, що приходять в парк заради швидкого сексу, повії, які тут само заробляють, колишній парашутист, а тепер садівник, працівник парку й голуб’ятник за сумісництвом, молода мама з дитиною, художник, який приходить сюди малювати, але не з натури, а з власної голови, цілком благополучна пані, що переселилася в намет просто тому, що так хочеться, мальовничі бродяги, танцюючі серед дерев, камбоджійці у спогадах про пережитий геноцид, пацієнти психіатричної лікарні на прогулянці - всіх не перелічиш. У кожного з лісом пов'язані свої історії та свої мрії.
Ключовий момент і показаний як мрія - коли крізь траву проступає архівна зйомка виступу знаменитого філософа і культуролога Жиля ДЕЛЬОЗА в лекторії, що колись знаходився в Буа-де-Вінсенн: «Що таке подія? Який зв'язок між подією і людиною?.. Якщо моя прогулянка - це прогулянка, то я більше не «Я», я - подія».
Власне, фільм Симон і є такий «прогулянкою-подією», коли авторка розчиняється в матеріалі. У підсумку виходить справжній кінематографічний трактат про людину й природу, зроблений з воістину декартівської чіткістю.








