Через карантин 17 київський фестиваль документального кіна про права людини Docudays UA проходить онлайн. Всі програми, а також дискусії та круглі столи можна безкоштовно подивитися на сайті docuspace.org по 10 травня включно.
Щодня ми розповідаємо про найцікавіші, на нашу думку, фільми фестивалю.
У фільмі Романа ЛЮБОГО War Note (національний конкурс Docu/Україна) незвично велика кількість операторів: Євген ШЕВЧЕНКО, Олексій БОЛДИРЄВ, Іван МАТЕЙКО, Валерій ПУЗІК, Роман БАЗЕНКО, Володимир НЕБІР, Дмитро БАБКІН, Валерій АНАНЬЄВ, Вадим НАУМОВ.
Насправді це не професійні кінематографісти, а військовослужбовці ЗСУ та добровольці, ветерани АТО/ООС. Декого з них уже немає в живих. Наповнення фільму – їхні особисті відеозаписи з телефонів, камкодерів, фотоапаратів та гоупро (камери, що кріпляться на одяг або на шоломи).
Фронтова зйомка сама по собі досить красномовна, але ця її якість - радше репортажна, інформаційна. Створити з аматорського, дуже сирого й почасти випадкового матеріалу мистецьке висловлювання – неабиякий виклик.
Любий зібрав кілька сюжетних ліній: відбуття на фронт, бойові сцени (частина з них – у ДАПу), солдатський побут під обстрілами й у затишші, картини руйнувань, порятунок цивільних, обмін полоненими, прощання з загиблими. Відбираючи потрібні епізоди, поєднуючи їх інколи найнесподіванішим чином, він видобуває образи неабиякої драматургічної потужності.
В Україні робиться багато військового кіна. Відмінність War Note у тому, що він виключає позицію стороннього спостерігача. Максимально заносить нас у те, що діється.
Захисні бар’єри знищено. Це нестерпна близькість, це смертельна інтимність. Війна охоплює світобудову, всі чотири стихії: тут скільки завгодно вогню, який інколи виглядає як жива істота з власною поведінкою; весь час хтось з’являється втиснутим у багнюку, сховатися глибше – умова виживання; камера пірнає під воду або напівголі вояки хляпають ногами у величезних калюжах після зливи; в одній зі сцен повітря ущільнюється, стаючи туманом, димом, у якому бійці пересуваються мов привиди.
І ще тиша. Переконливіша за будь-який вибух. Коли везуть ховати полеглих з передової. За вікном зима, літо, не важить. Зйомка через лобове скло. Обабіч, на тротуарах – люди. Багато в темному одязі. Стоять на колінах. Кидають квіти. Звуку нема.
Сказати, що в цю мить стискається серце, не буде перебільшенням.
Насиченість зображення у War Note майже сугестивна – є дійсно гіпнотичні кадри, заворожливі не менше, аніж страшні. Так Роману й удається з багатьох складових вибудувати фреску про світ війни – світ безумний, нелюдський і водночас занадто людський.
***
Роман Любий народився в Києві в 1991 в родині художників. Закінчив КНУТКіТ ім. Карпенка-Карого. Входить до творчого об’єднання «Вавилон’13» з першого дня. Раніше монтував чужі проєкти. War Note (можна перекласти і як “військовий блокнот”, і як “нота війни”), над яким він працював понад 5 років – його повнометражний дебют.
