Ніхто не пропонує вам можливості. Їх потрібно вирвати і працювати над ними, це вимагає наполегливості... і мужності.
Індіра Ганді, видатна індійська жінка-політик

Дискурс між творцями

Із 4 до 20 жовтня у Львові відбудеться XXV Міжнародний фестиваль сучасної музики «Контрасти»
1 жовтня, 2019 - 16:21
ФОТО НАДАНО ВОЛОДИМИРОМ СИВОХІПОМ

Рік заснування форуму — 1995-й. Серед засновників «Контрастів» — диригент Роман Ревакович, музикознавець Ярема Якубяк, композитори Юрій Ланюк, Мирослав Скорик та Олександр Щетинський, а незмінний директор заходу — Володимир Сивохіп.

Цьогоріч у програмі  відбудеться 14 концертів симфонічної, камерно-інструментальної, електроакустичної та вокальної музики, будуть представлені найновіші тенденції в музиці у поєднанні з яскравими зразками світової сучасної музики. Гості-учасники — композитори та виконавці з Німеччини, Австрії, Швейцарії, Франції, Ізраїлю, США, Південної Кореї, Туреччини, Польщі, Литви, Білорусі та України.

Про особливості ювілейного заходу, квоту українських творів, базові колективи, «своїх» слухачів  і директорство упродовж чверті століття — у розмові з генеральним директором Львівської національної філармонії,  директором «Контрастів» Володимиром СИВОХОПОМ.

ФЕСТИВАЛЬ ЗБЕРІГ ВИСОКЕ РЕНОМЕ

— Завжди говорите про те, що «Контрасти» — постійний і стабільний фестиваль. Що це означає?

— Можна говорити про кілька складових. Перша, а вона доволі важлива, та, що «Контрасти», як і деякі інші мистецькі акції, народилися у так звані буремні дев’яності минулого століття, в умовах, з одного боку, великої нестабільності і хаосу, з іншого боку, в умовах справжнього ґрунту у всьому. А справжній ґрунт той, котрий при добрій поживі може дати добрі плоди, добрий урожай. «Контрасти» за чверть століття пережили багато змін — структурних, формотворчих тощо. Але фестиваль зберіг не тільки свою назву, своє високе реноме — зберіг свої основні постулати, основні лінії. Передовсім це популяризація сучасної української музики, але не для самих себе, а в контексті світової музики, і до нас приїздили композитори не лише з України, а й із Заходу — це був своєрідний дискурс між творцями в царині сучасної музики. Інший постулат — це прискіпливе ставлення до виконавців та програм. За чверть століття у нас відбулося до двох тисяч світових і всеукраїнських прем’єр.

— Чи закладаєте у програму «Контрастів» певний відсоток української музики?

— У нас немає прописаних квот — стільки-то відсотків української, стільки-то відсотків східноєвропейської, стільки-то відсотків латиноамериканської музики. Мені нецікаво працювати в схемах. Музичне мистецтво — живе. Упродовж року намагаємося відслідковувати, що відбувається, слухати багато музики. І розуміємо, що повинно бути на фестивалі, не беручи до уваги, яку національну школу цей твір приносить, бо це — явище. Але завжди в якомусь прикінцевому результаті, коли вже укладаємо всю програму фестивалю на папір, пропорції виходять добрі. У цьогорічному фестивалі, підсумковому, української музики буде майже половина. 

«АТЛАНТИ» І НОВАЧКИ

— Ідеться тільки про прем’єри?

— Будуть і прем’єри, і твори, які є «золотим фондом» української сучасної класики. Наприклад, на відкритті фесту прозвучить симфонія Євгена Станковича Larga з уже далеких 1980-х (це один із найкращих творів  композитора, який ще не виконувався  у Львові). Вперше прозвучить альтовий концерт Альфреда Шнітке (востаннє він виконувався у Львові 1987-го). Тобто ТОПові твори сучасної класики повинні звучати частіше. У тому контексті мене тішить, що творчість ювіляра Мирослава Скорика стала часто виконуваною — є затребувані публікою твори, які весь час входять в програми. Зрештою, як і твори інших українських композиторів. І цього року, враховуючи, що є ювілей, наші провідні учасники побудували програму саме таким чином. Зокрема, камерний оркестр «Академія», Артур Микитка та Ігор Пилатюк створять львівську ретроспективу в час зародження «Контрастів». Навіть повторять деякі твори. Зокрема, в концерті «Український контекст» — фортепіанний концерт Ігоря Щербакова, також концерт для чотирьох Віктора Камінського. Поруч із тим вони виконають найновіші твори Мирослава Скорика. Львівська піаністка Оксана Рапіта готує  цикл «Львівська ретроспектива», де покаже маловідомі твори українських класиків  Василя Барвінського, Нестора Нижанківського, Антіна Рудницького і Станіслава Людкевича, а серед них у цьому контексті вперше від 1938 року відбудеться нова прем’єра — виконання  сонати Зіновія Лиська.

— Чи є серед виконавців цього року такі, що жодного разу не були на «Контрастах», і такі, що постійно беруть участь у фестивалі?

— Основою фестивалю є базові колективи Львова — Академічний симфонічний оркестр, Академічний оркестр «INSO-Львів», камерні оркестри «Віртуози Львова» та «Академія» — на їхніх плечах щороку тримається творчість композиторів. Кожен з них виконує п’ять, шість, сім, а то й десять-п’ятнадцять творів, і це за фактом — половина фестивалю. Також варто говорити про піаністів Йожефа Ерміня, Оксану Рапіту, Євгена Громова. Але щороку у нас є нові виконавці, які привозять і нове дихання. Скажімо, вперше на фестивалі виступить дует Робертас Бейнаріс (який грає на всіх видах гобоїв) і Вайда Стряупайте-Бейнаріене, яка робить відеоряд, як зараз модно говорити — мультимедійне забезпечення. Це національний проект, виключно литовський, за підтримки Посольства Литовської Республіки, де буде представлена сучасна литовська композиторська школа. Ще одна гостя — Олександра Турянська, яка мешкає в Парижі і представить  творчість сучасних композиторів іншого плану, для органа і голосу. А Теодор Кухар (США — Україна) — диригент, про якого багато говоримо, на «Контрастах» виступатиме вперше, але виступатиме з нашим Академічним симфонічним оркестром і представить надзвичайно цікаві твори саме українських композиторів: Симфонію №2 Бориса Лятошинського, яка у нас теж виконується раз на десять-п’ятнадцять років, і найновіші твори сучасних українських композиторів Євгена Петриченка, Богдана Кривопуста та Богдана Сегіна. І так з проекту в проект — поєднання нового, поєднання прем’єр, поєднання нового гостя, нового учасника з чимось тим, що є постійним на фестивалі. І мені здається, що ось це поєднання і дає дуже хороший результат.

ПРО СТАЛЕ ДИРЕКТОРСТВО

— Ви від самого початку займаєтеся фестивалем. Не хочеться перегорнути цю сторінку?

— Мені це запитання ставили на першому, 10-річному ювілеї «Контрастів». І я вже тоді казав, що не можу постійно займатися фестивалем. Але мені шкода було би прив’язувати «Контрасти» тільки до себе і говорити про те, що вони зупиняться, якщо я відійду від справ. Отже, від двадцятої річниці фестивалю я відкрив двері для молоді, тобто є нове покоління помічників, зокрема — виконавчий директор Богдан Сегін. Наш фест уже є брендом і передається новому поколінню фахівців. У наступні роки займатимусь «Контрастами»  менше — лише окремими проектами. Але фестиваль житиме, бо не прив’язані до конкретного прізвища. Але директором і надалі буду я (не почесним — просто директором).

Тетяна КОЗИРЄВА, Львів
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ