У Кракові відбулася ретроспективна виставка Енді
Уорхола. Може, колись знамениті картини свого земляка побачать і українці.
У культовому фільмі Олівера Стоуна «Двері», присвяченому життю легендарного
рок-бунтаря Джіма Моррісона, є сцена вечірки в нью-йоркському клубі, де
героя стрічки знайомлять з королем тамтешньої богеми, художником Енді Уорхолом.
Під час знайомства він дарує Моррісонові золотий телефон, по якому нібито
можна поговорити із самим Богом. Сам Уорхол не наважується це зробити.
«Я не знаю, що йому сказати», — інтимно зізнається він. Після завершення
вечірки Моррісон, звичайно ж, викидає той телефон на смітник, а невдовзі
й сам вмирає від передозування наркотиків. Переживши свого приятеля на
якихось півтора десятка років і відійшовши у вічність вже визнаним метром
авангардового мистецтва 1987 року, чи знайшов Енді Уорхол, що сказати на
небесах на свою користь?
Автор знаменитого «Камбеллового супу», «Червоного Леніна», «Серпа і
молота», культових портретів Мерілін Монро та Мао Цзедуна, Уорхол увійшов
у історію світової культури не тільки як засновник художнього напрямку
«поп-арт», але й як лідер нової філософії та життєвого стилю, що базується
на абсолютній свободі дії та запереченні усіх стереотипів. З іменем найпершого
конкурента Сальвадора Далі в царині мистецьких містифікацій пов'язано багато
афер і скандалів — політичних, сексуальних, торговельних. Його популярність
у сфері мистецтва можна порівняти хіба що з популярністю Пабло Пікассо.
На міжнародних аукціонах твори митця, чия такса, скажімо, за звичайний
графічний портрет ще за життя дорівнювала двадцятьом п'ятьом тисячам зелених,
нині оцінюють вже сотнями тисяч доларів.
Попри власну бунтарську діяльність в мистецтві, Енді Уорхол також написав
і наговорив за своє життя багато такого, що довгий час дивуватиме, обурюватиме
й шокуватиме світ. «Я не став би її зупиняти, — висловлювався він з приводу
самогубства Мерілін Монро. — Як на мене, кожен має право робити все, що
він хоче!» У черговий раз задекларувавши в такий спосіб ідею знаменитого
американського індивідуалізму («твоє життя — твій бізнес»), митець, звичайно,
мав на увазі те, що Мерілін, мовляв, пощастило «вчасно померти», залишившись
вічно молодою та спокусливою, уникнувши долі десятків інших зірок, чиє
довге життя і «неестетична» старість перекреслили успіх їхньої молодості.
Подібним яскравим шляхом свого часу пішли з життя Джіммі Гендрікс, Дженіс
Джоплін, Джон Леннон, Курт Кобейн та інші культові персонажі американської
поп-культури.
До речі, в самого Уорхола був «чудовий шанс» увійти до вищеподаного
пантеону загиблих зірок, якби він не вижив після замаху на нього 1968 року,
за два дні до вбивства Кеннеді. В нього стріляла така собі Валері Соланс,
засновниця і, як виявилося, єдиний член терористичної організації «Товариство
із зарізання чоловіків». Натомість помер художник цілком безглуздо — в
лікарні, через алергічну реакцію на якийсь препарат.
Протягом свого життя Енді Уорхол свідомо підтримував численні версії
про власне походження: у фаховій літературі його називали бельгійцем, поляком,
угорцем, росіянином, чехом... Вже у 80-х роках було з'ясувалося, що насправді
Уорхол (який лише натякав, що він звідкись з Карпат) і з боку батька, і
з боку матері з діда-прадіда був русином-українцем. Його батьки виїхали
до США на початку століття з українського села Микова нинішнього Свидницького
району на Пряшівщині. Тож після довгих дебатів із вшанування пам'яті митця
між музеями Праги, Братислави та Пряшева, кожен з яких вважав саме своє
місто «рідним краєм» уславленого американського митця, «Музей модерного
мистецтва родини Уорхолів» був таки заснований 1991 року у містечку Меджилабірці
в Словаччині. Утім, музей Енді Уорхола є одним з найбільш відвідуваних
зібрань і в Нью-Йорку. Опікується ж справді унікальною колекцією «генія
поп-арту» його рідний брат Джон (Іван), який, щоправда, ніколи не зрікався
свого українського походження.
До речі
На світових аукціонах ціна робіт Енді Уорхола продовжує зростати. Рекорд
поки що належить анонімному колекціонерові, який минулого місяця придбав
розписану художником ширму «Помаранчева Мерілін» за $17, 3 млн. Цікаво,
що представник аукціону «Сотбіс», із якого було продано цей оригінальний
портрет американської кінозірки Мерілін Монро, назвав ціну Уорхолового
опусу «поетичною».






