До речі, галерея Лаззаро на структурованому західному арт-ринку
(що важко навіть уявити в нашому хаосі) займає свою певну позицію в «табелі
про ранги» й відома як галерея тонкого смаку в пошуках нових мистецьких
відкриттів. Вибір наших співвітчизників не випадковий: Євген Прокопов зі
своїми пошуками у нефігуративній, інтимній камерній пластиці й Лесь Подерв’янський,
чиї великі полотна, на думку пана Лаззаро, «місце зустрічі його любові
до свободи й мистецького ризику» припали до смаку й галеристові, й публіці:
напередодні Великодня стало відомо, що виставку, яка тривала з 27 лютого
й мала завершитися 10 квітня, продовжено ще на тиждень. Що ж передусім
зацікавило американців у роботах українських нефігуративістів? Пан Лаззаро
так висловився з приводу експонованих у галереї робіт Подерв’янського:
«Його живопис позбавлений умовностей, він будується за принципом неевклідової
геометрії, при тому що основоположні традиції українського мистецтва (українського
бароко) настійно даються взнаки в його баченні світу». А після 17 квітня
експозиція помандрує до Канади. Що стосується відкриття виставки в Америці,
то Лесь, відомий українцям любов’ю до влучно сказаного слова (навряд чи
здатного заворожити американців, бо музика його неперекладна), сказав із
властивою йому іронічністю: «Усе було цілком пристойно, якщо не звертати
уваги на те, що не з’явилися Майкл Джексон, Білл Клінтон, Шерон Стоун і
Мадонна».
Енергія нескінченного пошуку
13 квітня, 1999 - 00:00
Газета:
Рубрика:







