«Фантастика на сцені»

Пандемія коронавірусу не оминула нікого. Важко було всім під час суворого карантину, чимало митців перехворіли на підступний  вірус, але попри все творче життя все одно вирує. Про особливості 35-го театрального сезону «Дню» розповів  Віталій МАЛАХОВ, художній керівник-директор Київського драматичного театру на Подолі:

- Цей сезон,  а може й наступний, ми проведемо під лозунгом «Фантастика на сцені».  Відкриє проєкт вистава Сергія Павлюка «Приворотне зілля» за романом братів Капранових, прем’єра запланована на 18 листопада.
Я вважаю, що починати ставити фантастику з творів українських авторів – символічно. У нас багато хороших письменників, і ми хочемо їх популяризувати. Наприклад,  творчість Андрія Куркова, чий роман «Сірі бджоли» отримав у нас сценічне втілення, але його ще мало знають в Україні. Вистава має попит, незважаючи на те, що це не комедія, а підіймає  болючі та  складні теми, і це ще раз доводить, що сьогодні глядачу потрібні не лише розваги... Це загалом історія дуже звичайна. Про людей, далеких від банальної політики, від її лозунгів, про людей, які сумніваються.

У п’єсі немає одного – за Україну, а іншого – проти неї. Персонажів ситуація змусила обирати сторону, життя поставило у такі обставини, що одному з них зручніше ходити за провіантом на територію, підконтрольну окупантам. Такий вибір не можна засуджувати, бо війна протиприродна для людини.

Є такий вислів: «Ти можеш не звертати уваги на політику, але прийде час, коли політика візьметься за тебе»...

Віталій МАЛАХОВ / Фото Олександра Пілюгіна

Ми безмірно щасливі читати захоплені відгуки усоцмережах, радіємо що молодь питає : «Хто автор? Хочу його читати». Віримо, що і з Капрановими так буде. ( Постановка «Сірі бджоли» отримала  премію “Київська Пектораль”– 2019 «За кращу драматичну виставу» - І.Б.)
Другою новинкою в афіші має стати моя постановка «Марсіанських хронік» Рея Бредбері. На відміну від попередньо п’єси, тут дія відбувається на… Марсі, і здавалося б фантастичного куди більше, але все не так однозначно. Для мене кожна з новел цього автора про людські слабкості. Це психологічний твір, а космос лише антураж, котрий доводить, що всі наші проблеми від нас самих. Прем’єру запланували на кінець грудня.

Хочемо ще ставити «Піднесення» Кінга, і «Переклади» Браяна Фріла, і «Сон літньої ночі» Вільяма Шекспіра, і «Банкет у чуму» у прекрасному перекладі Максима Рильського і ще багато чого, але карантинні обмеження дуже обмежують бюджети. І ми не знаємо чи стане коштів хоча б на найближчі плани.
Зараз чекаємо дозволу на інсценівку «Я, Паштет і армія» від родичів Скрябіна. Зрозуміли, що ці тексти мають бути поставлені, бо Кузьма легко написав про насущні речі, а це завжди буде близьким для загалу, така проста філософія з гумором і іронією, зі сміхом над собою, допомагає пережити складні часи. А вони знову прийшли чи то й не шли ніколи.

Я вдячний нашій команді, що ми пережили локдауни і продовжуємо триматися. Всі розуміють, що для нас важлива кожна вистава, трупа працює самовіддано і часто понаднормово.
Щороку перед відпусткою ми ділимося з глядачами нашою статистикою. Так, минулого сезону зіграли 432 вистави, які переглянули 31 263 глядачі, що майже вдвічі менше, ніж до карантину, при тому, що вистав ми зіграли майже стільки ж.

Ми оптимісти, тому продовжуємо будувати плани, в яких і комедії  Гі де Мопассана і фестиваль української фантастичної п’єси, ітвір  Станіслава Лема. Якщо поставимо хоча б половину, матимемо чим пишатися…