У виконанні автора прозвучали поезії зі збірки «Повстання» (Кривий Ріг, 2017) та нові твори з повстанського циклу. Своєрідним музичним обрамленням до представленого поетом творчого доробку під загальною назвою «Ми ще повернемся» стали пісні періоду визвольних змагань, виконані його колегою по Історичному клубу «Холодний Яр», відомим кобзарем, Заслуженим артистом України Тарасом Силенком.

Володимир Стецюк на Творчому об’єднанні «Світлина»
Тема українського повстанства стала провідною не лише в поезії Володимира Стецюка, а й у журналістиці також. Вже близько двадцяти років на газетних шпальтах, в інтернет виданнях і соціальних мережах він популяризує героїв української визвольного руху, зокрема свого славного земляка – Головного отамана Холодного Яру Костя Пестушка (Степового-Блакитного).
На думку Володимира, повернення українського пострадянського суспільства в систему координат саме українських цінностей, де справжніми героями вважаються ті, хто на різних етапах виборював українську свободу, а не ті, хто українців поневолював, як це було за радянської доби, є першочерговим завданням, яке, на жаль, не вирішується десятиріччями. Більш того, в інформаційному просторі українцям постійно нав’язуються російською пропагандою досить хибні уявлення про українські історичні події, історичні процеси та про українські історичні постаті. Якраз майже повна відсутність у загальнодоступному інформаційному полі відповідного українського історичного наративу й дозволяє російському пропагандистському молоху маніпулювати свідомістю наших співгромадян, що зрештою й призвело до анексії Криму та окупації частини українського Донбасу.
За словами Володимира Стецюка, саме цим зокрема й пояснюється його незмінний інтерес як поета, журналіста і громадянина до історії українського визвольного руху. Особливо цікавлять його події початку минулого сторіччя, коли українське питання постало на черзі денній нової доби. Якраз ці події і є тією відправною точкою, з якою мають причинно-наслідкові зв’язки усі подальші історичні події, що відбувалися на українських теренах упродовж усього ХХ сторіччя, яке історики називають сторіччям невирішеного українського питання. Стоїть воно перед українцями й сьогодні у сторіччі новому, а відтак потребує врахування минулих помилок. На жаль в сучасних історичних дискурсах, скажімо, навколо подій Другої світової і повоєнного періоду, про цю відправну точку доби Української революції 1917-1921 рр. дуже часто забувають, адже вирваними з контексту фактами і подіями зручніше маніпулювати.

Поетична збірка Володимира Стецюка «Повстання»
Тому продовження повстанської теми має місце і в громадській діяльності Володимира Стецюка, який став ініціатором багатьох заходів, пов’язаних з вшануванням пам’яті Костя Пестушка та його побратимів по повстанському руху. Наразі він є головою оргкомітету з відзначення 100-річчя подій Української революції на Криворіжжі, яким започатковано громадську ініціативу щодо встановлення першого в регіоні пам’ятника герою українських визвольних змагань – одному з провідників повстанського руху на теренах Катеринаславщини, Херсонщини і Холодного Яру Костю Пестушку (Степовому-Блакитному). Ідеться також про спорудження меморіального комплексу на честь героїв-повстанців – учасників відчайдушного опору більшовицькому режиму 1919-1923 рр. у тодішньому Криворізькому повіті. Наприкінці вересня минулого року в Криворізькому педуніверситеті відбулася презентація та громадське обговорення проєкту майбутнього пам’ятника (скульптор Олександр Канібор-старший) і меморіального комплексу (архітектор Євген Головін). Вже засновано Громадську організацію «Громадський клуб «Український час», яка буде опікуватись подальшим просуванням даного проєкту з метою його остаточного втілення.
Розповідаючи колегам по творчому цеху про майбутній меморіальний комплекс, Володимир Стецюк зазначив, що його основна ідея полягає в тому, що він має відтворювати своєрідне козацьке коло, частиною якого стане увічнена в граніті пам’ять про українських героїв і численних жертв російського більшовизму, а його живим продовженням будуть ті, хто приходитиме вшановувати їхню пам’ять. І таке спільне коло «і мертвих, і живих, і ненароджених», як писав наш пророк Тарас Шевченко, і стане запорукою нашої єдності, а відтак і цілісності соборної України.
Як військовий маю зазначити, що саме така формула українського світоладу, винайдена ще нашими далекими пращурами, і є найбільш прийнятною для облаштування українського життя, відновлення єдності в українському суспільстві на основі спільної історичної пам’яті та віковічних цінностей нашого народу, забезпечення стійкості та обороноздатності Української Держави у цей досить непростий період чергового збройного протистояння з одвічним ворогом української державності та суверенітету. Питання полягає лише в тому, чи усвідомлюють це ті, від кого залежить її застосування на загальнодержавному стратегічному рівні?
Петро ЛИСЕНКО, полковник ЗСУ, член оргкомітету з відзначення 100-річчя подій Української революції 1917-1921 рр. на Криворіжжі;
Фото автора






