Музика — полум’яна, але не єдина пристрасть Девіда Андре. Протягом останніх років він брав участь у дослідженнях Тихого океану. Одного разу пілотований ним літак зазнав аварії. Уламки літака потонули, а пілот провів у воді 18 годин, чекаючи на допомогу. Коли його врятували, він сказав: «Як шкода, що мій оркестр був без мене так довго».
Журналістка Валентина КУЗНЕЦОВА зустрілася з маестро після концерту.
— Яку музику ви самі любите слухати у вільний час?
— У вільний час?.. Тишу.
— Ви — в чудовій формі. Це результат занять спортом?
— Скоріше це результат занять музикою. У диригентів великі фізичні навантаження.
— Із залу не видно вашого обличчя, але ваша манера диригувати — це фантастичний, виразний танець, спостерігати за яким — таке ж задоволення, як слухати музику.
— Невже? О ні! Я намагаюся не танцювати за пультом. Адже кожен жест диригента інформативно насичений. А головна виразність диригента досягається мімікою, рухами тіла.
— Пане Андре, чи вдалося українським музикантам передати особливості класичної американської музики?
— Ваші музиканти здивували мене своїм тонким розумінням музики. Камерний оркестр «Філармонія», як хамелеон, міняється, коли виконує нові для себе твори. Для мене було величезним задоволенням працювати з чернігівським оркестром. Вони зіграли типово американську музику так, як її розуміють американські музиканти.
Взагалі ж, у музикантів особлива місія в цьому світі: вони сприяють взаєморозумінню між людьми. Цей концерт — ще один доказ цього.






