Ми є. Були. І будем ми. Й Вітчизна наша з нами.
Іван Багряний, український поет, прозаїк, публіцист, політичний діяч

Європейський адаптер,

або Читання, без якого нам доведеться важко
6 квітня, 1999 - 00:00

Так виникли «Основи», створені під видавничий проект Міжнародного
фонду «Відродження». Біля колиски «Основ» (1992) стояли незакомплексовано
мислячі українські вчені, бізнесмени, перекладачі, які згуртувалися навколо
молодого культуролога Соломії Павличко (вже добре відомої на той час).
Більшість текстів, виданих «Основами», ніколи раніше не публікувалися українською,
а багато які з них — і російською також. Пріоритети видавництва залишилися
незмінними й через сім років. Однак «Основи» розвиваються, коректуючи свою
ідеологію й обростаючи новими планами і напрямками. Про це розмова з виконавчим
директором Валентиною Кириловою, яка пройшла всі сходинки видавничої ієрархії,
а тепер ось вже понад рік очолює «Основи».

— Починаючи, ми боялися стати «шароварним» видавництвом,
яких тоді було багато, й плодити літературу, яка нічого, крім псевдопатріотизму,
не несе. Тому в програмі «Основ» спочатку сформульовано двоєдине завдання:
по-перше, дати українській науці засадничі праці з античної та класичної
філософії; по-друге, публікувати найпрогресивнішу літературу, випробувану
в провідних університетах світу, з економіки, менеджменту, історії й сучасної
філософії. І ще один досить важливий момент ліг у концепцію «Основ»: дати
студентам і викладачам дешеву книгу — наші видання продаються майже за
собівартістю. Так ми працювали років п'ять. Пізніше ми стали залучати вітчизняних
авторів — з'явився третій напрямок, який цілком себе виправдав. Наприклад,
Анатолій Галчинський написав свою «Теорію грошей» на вітчизняному матеріалі,
й ми її вже тричі перевидали; «Гроші і грошова кредитна політика» Олени
Гриценко вийшла двічі.

— А з якими перекладачами ви співпрацюєте?

— Зараз у нас вже немає проблеми, яка на старті стояла
дуже гостро: перекладачі, які добре знали іноземні мови, як правило, «плавали»
в українській. Таких людей, які в рівній мірі володіють іноземною та рідною
мовами, виявилося дуже обмаль. Більшість з них працювала в часописі «Всесвіт».
В основному, ці люди разом з нами від дня народження видавництва. Часто
ініціатива йде саме від них: Евріпід, Еразм Роттердамський, Фрідріх Ніцше
були надруковані за вже готовими перекладами, які лежали в столах і чекали
свого часу. Подібна ж ситуація склалася нині з перекладом Овідія Андрія
Содомори. Ця книга з'явиться буквально днями.

— Які видання є предметом особливої гордості «Основ»?

— Зовсім нещодавно з'явився наклад книги Джорджа Сороса
«Криза світового капіталізму». Це його остання робота. Основна ідея така:
кожна криза спричиняє новий підйом. Видання має зацікавити всіх: від депутата
Верховної Ради до студента економічного вузу. Але головне, чим ми пишаємося,
це рекордні темпи підготовки видання. У Нью-Йорку презентація книги відбулася
26 листопада минулого року. У нас від моменту придбання книги англійською
мовою до сигнального примірника українського перекладу пройшло всього два
з половиною місяці. Навіть москвичі не встигли за нами. А до літа вийде
видання, яке, сподіваємося, стане «бомбою». Це — «Історія Європи» Девіса
Нормана: 2060 сторінок англійського тексту (в українському перекладі буде
ще більше). Книгу вже перекладено 35 мовами. Польща це видання демонструвала
навесні минулого року під час традиційного весняного книжкового ярмарку
у Варшаві. У нас Девіс вийде трохи більше, ніж через рік після польського
видання, тобто ми майже не відстаємо від Польщі, яка вже дійсно є європейською
країною. А росіяни про «Історію Європи» поки ще тільки мріють.

До речі, восени на презентацію українського перекладу «Історії
Європи» ми хочемо запросити до Києва автора. А саме видання особисто мені
здається дуже своєчасним: раніше, ніж проголошувати себе європейською державою,
не завадило б вивчити європейську історію.

Галина РОДІНА , Культурологічна асоціація МІАУ-культ 
Газета: 
Рубрика: