Iгри перед вибухом

Церемонія відбулася швидко й тихо, без присутності преси. Володаркою головної премії стала киянка Жанна Кадирова. Вона отримала сто тисяч гривень і можливість пройти місячне стажування в майстерні одного із всесвітньо відомих митців. На додаток Кадирова без попереднього добору потрапила у список номінантів на здобуття Future Generation Art Prize 2014 — міжнародної премії для молодих художників — та братиме участь у груповій виставці Future Generation Art Prize@Venice на Венеційській бієнале наступного року.

Нагадаємо, що для вернісажу Кадирова виконала цілком традиційне мозаїчне панно, назвавши його «Монументальна пропаганда». По суті, це — масивний жарт: типова композиція радянського агітпропу на всю стіну, зі смальти й кахлів, з двома жіночими та двома чоловічими постатями, уславлює капіталістичний гедонізм. Вітчизняні постмодерністи почали жартувати в такий спосіб ще за часів перебудови; тут новацією є техніка та масштаб — інша річ, що монументалізм у Кадирової пригнічує задуману іронію.

Першу спеціальну премію здобула «Відкрита група», до складу якої входять Юрій Білей (нар. 1988, Ужгород), Антон Варга (нар. 1989, Ужгород), Павло Ковач (нар. 1987, Ужгород), Євген Самборський (нар. 1984 в Івано-Франківську) та Станіслав Туріна (нар. 1988, Макіївка, Донецька область). «Відкрита група» запропонувала роботу в процесі: вони збирають враження у вигляді фото, відео та дрібних артефактів — і показують їх у заздалегідь розвішаних рамках та відеомоніторах.

Друга спецпремія дісталася Ладі Наконечній (32 роки). Лада віддає цілковиту перевагу образу перед концепцією — так, що перший поглинає другу, лишається тільки безпосереднє враження. «Наочний приклад моєї участі» — вивірена до міліметра оптична ілюзія без жодного зайвого елемента: спочатку бачимо чорно-біле фото порожнього інтер’єру зі стіною, потім — намальовану художницею за допомогою простого олівця фальшиву стіну, котра з певного ракурсу повністю зливається з інтер’єром як справді існуюча, потім розуміємо, що саме фальшиву стіну й сфотографовано, а за реальною стіною (що тут реальне, а що — ні?) виявляємо справжнього живого охоронця. Переможці в спеціальних категоріях отримають по 25 000 грн. кожен і місячне стажування в майстерні однієї із закордонних арт-зірок.

Цього року Міжнародне журі ухвалило нестандартне рішення — вручити третю спеціальну премію: «Як члени журі, ми хотіли б відзначити, наскільки ми вражені якістю кожної з представлених робіт, а також різноманітністю художніх позицій та підходів. Усі роботи інтенсивно обговорювалися і, досягнувши практично одностайного рішення стосовно нагород, журі хотіли б відзначити потужність і надзвичайний потенціал номінантів».

Це рішення здається продиктованим сьогоднішніми реаліями України: незапланований приз вручили дніпропетровцю Данилу Галкіну за «Турнікет». Ця інсталяція, з огляду на ситуацію, настільки красномовна, що не потребує зайвих коментарів: два ряди чорних турнікетів, від підлоги до стелі, по всій ширині залу, їх ніяк не оминути — тотальний пропускний пункт, концентрація охоронницької параної, якої бачимо більше ніж досить, у кварталах, що примикають до того ж PinchukArtCentre. У цій категорії грошову винагороду заміщено одномісячною резидентською програмою — інакше кажучи, Данило зможе місяць жити й створювати нові роботи коштом грантодавця.

Приз громадськості (10000 грн., переможця визначено голосуванням відвідувачів виставки) передбачувано здобув киянин Анатолій Бєлов (36 років) за відео «Секс, лікувальне, рок-н-рол». Дев’ятихвилинний кліп — уривок із повнометражного кіномюзиклу. Бєлов виступив тут режисером, виконавцем пісні та епізодичної ролі. Молодий красень-гей, продовжуючи дискусію з просторікуватим опонентом, співає про свої сердечні муки; мелодія чіпка, приспів «Мой любовник не целуется — у него есть девушка и принципы» запам’ятовується моментально. Це — професійне музичне кіно, з яскравими типажами, злагодженою хореографією — цілісний мистецький проект, в якому є все необхідне для сучасного мистецтва: продуманість, майстерність виконання, провокаційність.

Загалом, розподіл нагород здається доволі справедливим. Учергове перемогли постмодерністи (Кадирова), так само заохочені мистецтво заради мистецтва (Наконечна) та концептуалістська відраза до видовищ («Відкрита група»), не лишився без нагород злободенний антитоталітарний протест (Галкін), нарешті, кумир богеми Бєлов має шанс стати кумиром народним. Усе як годиться. Хоча й нового тут, відверто кажучи, небагато.

Нове — одразу за порогом галереї.

Виставка 20 номінантів на премію PinchukArtCentre триватиме до 5 січня 2014 року.