Iсторія правди, брехні і катастрофи

Цей фільм, який вперше було показано на Берлінському кінофестивалі в лютому цього року, є кінобіографією валлійського журналіста Гарета Джонса, який першим повідомив світові про Голодомор.

Ідея байопіку про Гарета Джонса з’явилася в Голанд, коли журналістка українського походження Андрея ХАЛУПА (публікується у Huffington Post) надіслала їй сценарій про молодого західного репортера, котрий з ризиком для життя вирушає спочатку у вимираючу від штучного голоду Україну, а потім, уже на батьківщині, у Великобританії, бореться за те, щоб світ дізнався правду.

Фільм знімався в копродукції Великобританії, Польщі та України — його бюджет склав 8,3 млн євро. Головні ролі зіграли британські зірки: номінант BAFTA TV Джеймс НОРТОН (серіали «Щаслива долина» і «Гранчестер», трилер «Коматозники», 2017) і Ванесса КІРБІ (серіал «Корона» (2016), бойовик «Гоббс і Шоу», 2019). Крім них, ми зустрічаємо також у картині Пітера САРСГААРДА, Джозефа МОУЛА, Кеннета КРЕНЕМА, Якова ТКАЧЕНКА, Олега ДРАЧА, Володимира ФЕДОРУКА, Анну ШАЙДЮК, Анастасію ЧАЛУ.

Голанд представляє Джонса як безкомпромісного ідеаліста. Його антагоніст — лауреат Пулітцерівської премії, кореспондент «Нью-Йорк Таймс», цинік та відбілювач Сталіна Волтер ДЮРАНТІ (Пітер Сарсгаард). Наскрізний мотив фільму також — робота Джорджа ОРВЕЛА (Джозеф Моул) над антиутопією «Скотний двір», на написання якої, ймовірно, його спонукали саме статті Джонса.

Значення «Ціни правди» важко переоцінити — мабуть, вперше настільки широка міжнародна аудиторія дізнається про найбільшу трагедію українського народу.

Агнешка Голанд народилася 28 листопада 1948 р. у Варшаві в сім’ї єврея і католички. Батько — Генрік Голанд, соціолог, публіцист, діяч правлячої на той час ПОРП, батьки його загинули в гетто; мати — Ірена РИБЧИНСЬКА, журналістка, учасниця Варшавського повстання 1944 року. Чоловік — режисер Ладіслав АДАМИК, їхня дочка — режисерка і сценаристка Кася АДАМИК.

Агнешка Голанд закінчила Ліцей Стефана Баторія у Варшаві, потім — відділення кіно і телебачення Музичної академії в Празі (1971). Після повернення до Польщі працювала асистентом режисера в Анджея ВАЙДИ та Кшиштофа ЗАНУССІ, знялася в кількох ролях другого плану. Із середини 1970-х почала робити власні фільми. За дебютний повний метр «Провінційні актори» (1978) здобула приз ФІПРЕССІ в Каннах. Із 1981-го працювала за кордоном: спочатку — в Німеччині й Франції, потім — у США. Знімає ігрові, документальні та рекламні фільми. У біографічній драмі Голанд про Артюра Рембо «Повне затемнення» (1995) одну зі своїх перших і найкращих ролей зіграв Леонардо ДіКАПРІО. Фільм «У темряві» (2011), який оповідає про Голокост у Львові, здобув номінацію на «Оскар». Писала сценарії для Вайди («Без наркозу», «Любов у Німеччині», «Дантон», «Біси») та Кшиштофа КЕСЛЬОВСЬКОГО («Три кольори»). Працювала в серіалах, зокрема в політичній сазі «Картковий будиночок». За трагікомедію «Звір» нагороджена Призом Альфреда Бауера на Берлінале-2017, того ж року одержала почесного «Золотого дюка» за внесок у кіномистецтво в межах Одеського фестивалю. Викладає в Бруклінському коледжі Нью-Йоркського університету.

Не можна не відзначити також, що саме консультант англомовного тижневика «The Day» і багаторічний автор «Дня» Джеймс МЕЙС першим докладно розповів українцям про Джонса, зокрема в статті «Повість про двох журналістів», ще в липні 2003 року. Наш кореспондент подарував пані Агнешці книгу «День і вічність Джеймса Мейса» під час інтерв’ю.

Цю розмову, а також детальніший аналіз фільму «Ціна правди» читайте в найближчих номерах нашої газети.