Характер є гідністю у важкі часи.
Шарль де Голль, французький генерал, перший президент П'ятої республіки

Книжкові скарби від Добрянського

У останню неділю вересня відмічатимемо Всеукраїнський день бібліотек
29 вересня, 2007 - 00:00
АНАТОЛІЙ ДОБРЯНСЬКИЙ

Нещодавно в місті Люблін відбулася I Міжнародна конференція «Освітньо-культурна діяльність публічних бібліотек Польщі та України на допомогу місцевим громадам». Серед її учасників була директор Муніципальної бібліотеки ім. Анатолія Добрянського Леся Щербанюк (цей колектив виборов право взяти участь у конференції після перемоги у Всеукраїнському конкурсі «Ярмарок бібліотечних ідей», який проводило Міністерство культури і туризму спільно з Українською бібліотечною асоціацією).

«Уся Польща читає дітям» — під таким гаслом проводиться загальнонаціональна акція, яку підтримує держава-сусідка. Після кількох роках комп’ютерного буму, все ж прийшли до висновку, що державне фінансування книги, підтримка читання, бібліотек — це інвестиції у розвиток громадянського суспільства. Нині польські бібліотеки поставили перед собою мету — самим шукати читача, виховувати його змалечку... Польський досвід тепер вивчатимуть на Буковині. Хоча треба зазначити, що таких бібліотек, як Чернівецька муніципальна ім. Добрянського, небагато не лише в Україні, а й у Європі. Наприклад, у Польщі (містах Шльонськ та у Любліні) основою бібліотек стали приватні книгозбірні, передані їх власниками у фонд місцевих громад. У Чернівцях була спроба створити схожу бібліотеку наприкінці 70-х років минулого століття. Тоді відомий лікар, художник-скульптор і бібліофіл Опанас Шевчукевич заповів свою безцінну книжкову колекцію із сотнями раритетів на різних мовах Чернівецькому державному університету, але з умовою: щоб виділили окреме приміщення і було зазначено, що це бібліотека Шевчукевича, та керівництво університету на це не пішло. І книги залишилися в сім’ї сина митця — Світозара Шевчукевича. Можливо, воно й на краще, бо всі-всі книги і досі збереглися!

А хто ж був Анатолій Добрянський? Вчений та педагог, працював на філологічному факультеті Чернівецького університету. Його батька репресували у 30-ті роки. Добрянський, жив із мамою у невеликій двокімнатній квартирі по вулиці Шевченка у Чернівцях. Анатолій Добрянський був блискучим лектором — його жартома називали «український Іраклій Андронников» (у радянські часи відомий літературознавець, телеведучий). За свої погляди Добрянський не один раз страждав (іноді йому доводилося рятуватися в лікарні, вдаючись до хвороб, які, до речі, не полишали Анатолія Миколайовича впродовж життя). Кандидатську дисертацію про український сонет він захистив лише у 80-ті роки, хоча написав її набагато раніше. Річ у тому, що у дослідженні «Український сонет», яку він підготував до видання, згадував чимало творів, заборонених на той час авторів.

Студенти дуже любили лекції Анатолія Миколайовича (його приходили слухати навіть фізики й математики). А це ж були лекції не з історії української літератури (кілька разів Добрянського усували від викладання улюбленого предмета), а з історії літератури народів СРСР. Він так цікаво розповідав про Садріддіна Айні й Андрія Упіта, що це викликало не лише захоплення його майстерністю, а й бажання прочитати книги цих узбецького й латиського письменників...

Ходили легенди про знамениту бібліотеку Добрянського в студентському й викладацькому середовищі. Говорили, що у Анатолія Миколайовича «є все»! Він умів ділитися своїми скарбами і таки мав прекрасну бібліотеку. Де і як діставав Добрянський книги, не було таємницею (у книгарнях міста працювали його студенти, випускники, які завжди були раді допомогти улюбленому викладачеві). Гостинне помешкання Анатолія Миколайовича відвідували визначні митці й політики, залишаючи на згадку книги, платівки, афіші… У колекції Добрянського є автографи Ліни Костенко, В’ячеслава Чорновола (на першій забороненій книзі «Лихо з розуму»), Івана Дзюби, Анатолія Солов’яненка, Володимира Івасюка, Івана Миколайчука — підписи на книгах і платівках — це сьогодні справжні реліквії.

І ось усі ці скарби стали надбанням чернівчан — Анатолій Миколайович Добрянський свою унікальну бібліотеку заповів рідному місту. Два роки тому влада, зокрема, в особі міського голови Миколи Федорука, прийняла дар із вдячністю, а в ошатному приміщенні на вулиці Українській, 22 у Чернівцях, було відкрито Муніципальну бібліотеку ім. Анатолія Добрянського. Директором призначили відомого краєзнавця Лесю Щербанюк. Вона за освітою фізик, але вже в зрілому віці поміняла фах і працювала в Обласній науковій бібліотеці, зокрема в відділі бібліографії, де підготувала спільно з колегами бібліографічні покажчики про творчість багатьох відомих буковинців, серед них — про композитора Володимира Івасюка «Пісня буде поміж нас». Як зізнається пані Леся, в новій бібліотеці «ще витає дух Анатолія Миколайовича, він працював з цими книгами, зберігаються його закладки, відмітки, підкреслення, зауваги на полях. Але ж і надзвичайно відповідально, бо всі рівняють мою роботу на рівень Добрянського, але ж його неможливо замінити. Ми працюємо як публічна бібліотека. У нас читають багато учнів навколишніх шкіл та гімназій, студентів університету і чернівчан старшого віку. В бібліотеку приходять колишні студенти Анатолія Миколайовича, викладачі університету, журналісти, котрі з великою пошаною працюють з його книгами. Читачами нашої бібліотеки є й усі його племінники».

Муніципальна бібліотека ім. Анатолія Добрянського має окремий статус, а не є філіалом ЦБС, хоч це було досить складно оформити юридично, оскільки в Україні таких аналогів ще немає. Міська влада прагне, аби бібліотека виділялася серед інших і виконувала роль культурно-мистецького закладу. Працівники бібліотеки вважають найважливішою своєю справою підтримувати інтерес до книжки, до читання. Тому й шукають цікаві, несподівані форми, зокрема, серед авторських проектів — «Книги в родинах відомих людей», а до Дня міста, який відзначається в першу неділю жовтня, проведуть зустріч із такими родинами.

Парасковія НЕЧАЄВА, спеціально для «Дня»
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments