Не всяка людина здатна бути при владі, а лише така, що за природою своєю прагне до правди і справедливості.
Станіслав Оріховський-Роксолан, український письменник, оратор, публіцист, філософ, історик, полеміст, гуманіст доби Відродження

Кохання, ревнощі й... мобілка

У театральній афіші столиці дві новинки — комічні опери Моцарта і Менотті
8 червня, 2017 - 11:04
РЕЖИСЕР МАКСИМ БУЛГАКОВ ПОСТАВИВ «БАСТЬЄНА І БАСТЬЄННУ» В.А. МОЦАРТА ЯК ФАРС І ЖАРТ. РОЛЬ ПАСТУШКИ ЗІГРАЛА ТЕТЯНА ДІДУХ

Це експериментальні роботи молодих режисерів, переможців I Міжнародного конкурсу-лабораторії «MusicalArt Project», які були представлені на малій сцені Національної оперети. Так, Максим Булгаков, соліст і балетмейстер Київської оперети, представив свою постановку одноактної комедії «Бастьєн і Бастьєнна» В.А. Моцарта (диригент-постановник — Володимир Врубльовський, диригент — Сергій Нестерук, художник — Ольга Левченко), а головні партії виконали солісти: Тетяна Дідух, сопрано (Бастьєнна), Володимир Ординський, тенор (Бастьєн), і Валентин Котенко, бас (Колас). Це казочка про кохання і ревнощі пастушки до пастуха, і як закоханим допомагає чаклун. Сюжет простенький, а музика дуже світла і гармонійна.

Нагадаємо, ця опера була замовлена Моцарту лікарем Антоном Месмером (відома  на той час особистість, винахідник месмеризму — свого роду гіпнотизму, що використовувався для лікування різних хвороб. Згодом месмеризм назвали шарлатанством, але  у 1768 році Месмер був поважним і процвітаючим лікарем у Відні). Вперше «Бастьєн і Бастьєнна» була представлена на сцені в парку його вілли. Лібрето опери є пародією на  знаменитий твір «Сільський чаклун» Жан-Жака Руссо. До речі, автору — Вольфгангу Амадею Моцарту, який написав комічну оперу «Бастьєн і Бастьєнна», було всього... 12 років. Ну що дитина може розказати про пристрасне кохання? Може, тому цей твір не мав щасливої сценічної долі ні за життя, ні після смерті маестро... Хоча навіть у цій «дрібничці» відчувається талант і самобутній музичний почерк композитора, який невдовзі  став класиком.

Режисер Максим Булгаков поставив «Бастьєна і Бастьєнну» як фарс і жарт, а коли героям опери бракувало слів, то їхню історію «коментували» міми — помічники чаклуна-мудреця Коласа, які «пеленали» занадто «гарячих» пастушку і пастуха у «кокони» з целофанової плівки... Цю виставу можна назвати прелюдією до іншої історії, але вже на сучасний сюжет.


«ЗРОБИ ПАУЗУ І ВИСЛУХАЙ МНЕ!» — КИРИЛО БАСКОВСЬКИЙ (БЕН) І  ГАЛИНА ГРЕГОРЧАК-ОДРИНСЬКА (ЛЮСІ) В ОПEРІ-БУФ «ТЕЛЕФОН, АБО КОХАННЯ ВТРЬОХ» МЕНОТТІ

Публіка вперше познайомилася з opera buffa «Телефон, або Кохання втрьох». Твір американського композитора італійського походження Джана Карло Менотті хоча й написаний сім десятиліть тому, проте й нині є актуальним, бо підіймає питання про надмірне захоплення телефонами (а зараз ще додали різні гаджети), і ці «розумні пристрої» крадуть у людей час, не дають спілкуватися наживо і тет-а-тет, переносячи все до соціальних мереж та віддаляючи героїв один від одного. Поставила оперу режисер Юлія Журавкова (диригент-постановник, хормейстер — Назар Якобенчук, диригент — Сергій Нестерук, художник — Ірина Давиденко), а головні партії виконали солісти: Галина Грегорчак-Одринська, сопрано (Люсі), та Кирило Басковський, баритон (Бен).

За сюжетом молода дівчина не розстається з мобілкою, а закоханому в неї хлопцю, який поспішає на потяг, ніяк не вдається знайти паузу у тих  теревенях і освідчитися у коханні. Та нарешті Бен збирається з духом, щоб зробити Люсі пропозицію вийти за нього заміж, як раптом знову дзвонить телефон... Це він є розлучником! А Бен — «третій зайвий»?

У цьому творі Менотті поєднав  кращі традиції італійської опери-буфа і бродвейського мюзиклу. Композитор написав музику, яка наповнена яскравими і пластичними мелодіями, а від opera buffa маестро взяв життєрадісний характер, реалістичних персонажів, розмовні речитативи, аріозо, арії бельканто і — фінальний дует, в якому Бен обіцяє, що ніколи не забуде номер телефону Люсі... Риси мюзиклу в «Телефоні...» — компактна постановка, гострий гумор, сучасний сюжет і легкість вокальних партій. Ця опера — зразок прекрасного поєднання різнопланових музичних традицій. Режисер Юлія Журавкова створила оригінальне лібрето, насичене іронією та влучними метафорами. Артисти з гумором  розігрують цю жваву комедію, а глядачі сміються до сліз.

Треба зазначити, що колектив Національної оперети не боїться експериментувати, а рамки свого «легкого» жанру поступово розширює оперними перлинами. Тільки в цьому сезоні  театральну афішу доповнили опери «Дзвіночок» Доніцетті і «Севільський цирульник» Россіні, а нині під завісу було представлено глядачам ще дві новинки з творчої спадщини Моцарта і Менотті.

Тетяна ПОЛІЩУК, «День». Фото Анатолія ФЕДОРЦІВА
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ