Перейти до основного вмісту
На сайті проводяться технічні роботи. Вибачте за незручності.

Концерт під... вибухи гранат

Національний симфонічний оркестр під орудою Володимира Сіренка змусив слухачів розплакатися
24 січня, 12:20
ДИРИГЕНТ СІРЕНКО — ТАЛАНОВИТИЙ І ХАРИЗМАТИЧНИЙ ЛІДЕР / ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

Програма вечора виявилася вражаюче прозорливою і злободенною (хоча  головний диригент Національного симфонічного оркестру України Володимир Сіренко вніс її до буклету філармонії рік тому), особливо два симфонічні полотна: «Карпатський концерт» Мирослава Скорика і симфонія №11 «1905 рік» Дмитра Шостаковича...

Знаменита «Мелодія» ля мінор Скорика з кінофільму «Високий перевал» стала своєрідною візитівкою української нової музики в світі.  Але масштабний Карпатський концерт 1972 року — безперечно, одне з найкращих і найпопулярніших симфонічних полотен композитора.

Опус поєднує стихію гуцульського танцю і джазу. Автор говорить, що не знає, де закінчуються карпатські фольклорні мотиви і починаються «американські». «Мені важко розділити їх у цілісній партитурі твору», — признається М. Скорик. Він насолоджується грою гармонійних і оркестрових барв, буянням ритмів, різкими контрастами динаміки та звучанням різних груп оркестру, як справжній епікуреєць. І публіка нагородила композитора, присутнього на виконанні, оваціями.

Потім прийшла черга вишуканих мережив хрестоматійно-знаменитого 23-го концерту Ля мажор Моцарта. У супроводі Національного симфонічного його зіграв піаніст Геннадій Дем’янчук. Музикант належить до середнього покоління українських виконавців, гастролюючий соліст, викладач Чернігівського музичного училища ім. Л. Ревуцького і НМАУ ім. П.Чайковського. Оркестр звучав доволі тонко, чуйно наслідував вигини моцартівської партитури та інтерпретаційні повороти соліста. У фіналі сталося помітне «зрушення» темпу, значне прискорення до коду, що додало музиці сучасності та свіжості. Єдиного ударного інструменту тієї доби — литавр — у моцартівській партитурі немає. Але їх доволі активно імітували вибухи, які лунали на вулиці (будівлю філармонії розташовано поряд із епіцентром протистояння мітингувальників і  беркутівців на вул. Грушевського).

Кульмінацією вечора стало виконання монументального полотна — Симфонії №11 «1905 рік» соль мінор Дмитра Шостаковича. Нагадаємо, композитор,  на момент її написання 1957 року, був в опалі. Він звернувся до теми: особа і влада, людина і сили тиранії, які їй протистоять. І скорбота за безвинно загиблим... Виконана в Москві 30 жовтня 1957 року під орудою Натана Рахліна, симфонія, вперше після Першої, викликала одностайне схвалення критики. Шостаковича «простили»...

Чотири частини йдуть одна за одною без перерви, кожна має програмний підзаголовок. Перша — «Двірцева площа». Дуже вражаючою є створена Шостаковичем звукова картина мертвотного, бездушного поземку, над каменями пустинного майдану... Друга частина — «Дев’яте січня». Музика передає народний хід, благання, стогони поранених, жахливе побоїще... Потім «Вічна пам’ять» — реквієм по загиблих. Фінал — «Сполох» — картина народного гніву.

Вперше в симфонії композитор широко використав матеріал цитати, будуючи на нім монументальне симфонічне полотно. В основі його — російські революційні пісні. У Колонній залі публіка зібралася грамотна, підготована. Під час пауз стояла напружена, дзвінка тиша. Успіх забезпечила  одностайність акторів і диригента. Струнні та дерев’яні духові показали чудовий ансамбль, порадували красивим звуком.

Оркестр буквально «промовляв» тексти пісень: «Как дело измены, как совесть тирана», «Ви жертвою пали в борьбе роковой», «Обнажите головы»...

Диригент Сіренко — талановитий, харизматичний лідер. У музиці, хоч якою великою вона б була, інтерпретатор не може висловити те, чого немає в його власній натурі. У виконанні 11-ї Шостаковича сталося творче, органічне злиття композиторського генія і особи українського маестро.

Музиканти дихали в унісон із диригентом, який разом із автором переживав то світлу печаль, то досягав високого трагізму. Слухачі стали свідками видатного виконання, доторкнулися до справжнього мистецтва, а багато глядачів розплакалися...

Наступного ранку оркестр разом із маестро В.Сіренком, піаністом Г. Дем’янчуком відправилися в поїздку на захід. Дорогою до Австрії музиканти виступили в Луцьку, а дорогою назад зіграли в Рівному. Звичайно, не менш важливим для нього став виступ у головній філармонічній залі Bruсknerhaus міста Лінца.  А ще в планах на цей сезон лютневий ІІІ Міжнародний конкурс молодих диригентів ім. Стефана  Турчака, виступ у палаці «Україна» в концерті пам’яті українсько-американської співачки Квітки Цісик, конкурсі Горовіца (квітень-травень), травневому Міжнародному фестивалі «Київська весна», ХХIV фестивалі «Музичні прем’єри сезону», традиційні акомпанементи студентам Літньої музичної академії в Маріїнському парку. А також попереду у меломанів ще  десяток цікавих концертів, в яких візьме участь самобутній і дуже талановитий творчий колектив.

Delimiter 468x90 ad place

Підписуйтесь на свіжі новини:

Газета "День"
читати