Коли людина не встане з колін, то вона не далеко зможе пройти.
Іван Драч, український поет, перекладач, кіносценарист, драматург, державний і громадський діяч

Коротко / КУЛЬТУРА

21 квітня, 2010 - 00:00

Кірстен Данст зніматиметься у фентезі «Меланхолія»

Актриса Кірстен Данст, відома глядачам передусім за трилогією «Людина-павук», зіграє у фільмі-катастрофі Ларса фон Трієра під назвою «Меланхолія». Про це повідомляє ресурс Deadline Hollywood. Раніше данський режисер планував запросити у свій новий проект Пенелопу Крус, проте остання віддала перевагу участі в четвертій частині «Піратів Карибського моря» Про сюжет картини поки відомо мало. Повідомляють лише, що дія фантастичного фільму відбуватиметься напередодні зіткнення Землі з таємничою планетою під назвою Меланхолія. У картині також зніматимуться Шарлотта Генсбур, Кіфер Сазерленд, Шарлотта Ремплінг, Александер Скарсгаард та інші відомі актори. Зйомки розпочнуться в липні у Швеції. Lenta.ru нагадує, що останнім проектом Ларса фон Трієра був фільм «Антихрист», що брав участь у програмі попереднього кінофестивалю в Каннах і заслужив на неоднозначні відгуки критиків.

Каррарський мармур допоміг знайти картину Мікеланджело

Еверетт Фахі — фахівець з італійського Ренесансу і колишній куратор відділу європейського живопису в нью-йоркському музеї Метрополітен, заявив, що картина, що її купив музей 40 років тому, належить пензлю Мікеланджело Буонаротті. Про це пишуть The Guardian і The Los Angeles Times. Ідеться про картину «Іван Хреститель пророкує про месію» (близько 1510), яку приписували майстерні флорентійського художника Франческо Граначчі. Граначчі був на шість років старший за Мікеланджело, дружив із ним і привів його вчитися до майстерні Доменіко Гірландайо. Опріч того, Граначчі трохи допомагав Мікеланджело розписувати стелю Сікстинської капели. Картину розміром 75,6 на 209,6 сантиметрів намальовано олією, темперою й золотом по дереву. Мистецтвознавці, зокрема й із галереї Уффіці, раніше відзначали, що ця робота перевершує останні зображення Хрестителя у виконанні пензля Граначчі. Фахі вважає, що зрозумів чому. Він проаналізував зображення, а також малюнок, виявлений під фарбою, і дійшов висновку, що картину було створено 1506 року, за два роки до початку роботи маляра в Сікстинській капелі, пише Lenta.ru . Як розповів учений, одного дня, перебуваючи в музеї, він звернув увагу на камені, що їх змалював художник — вони складені як на каменоломні. Мікеланджело скаржився на те, що проводить надто багато часу на каменоломнях в Каррарі, де видобували мармур для його «П’єти», пригадав Фахі. Подібні зображення були знайдені на інших картинах Мікеланджело. Крім того, поза Івана Хрестителя подібна до двох зображень чоловічих фігур, що зберігаються у Луврі. Один із цих малюнків, у свою чергу, пов’язували з «Давидом». Мистецтвознавець також знайшов подібність і між картиною та малюнками з Уффіці. Картину придбав музей Метрополітен на торгах Sotheby’s у Лондоні 1970 року за 150 тисяч доларів. Зараз вартість картини оцінюють приблизно в 600 тисяч доларів. Якщо мистецтвознавці сприймуть атрибуцію Мікеланджело, «Іван Хреститель» коштуватиме не менш як 230 мільйонів доларів. 65-сторінкове дослідження Фахі буде опубліковане в італійському журналі Nuovi Studi.

Соковиті пейзажі та графічні приповістки

У галереї «Грифон» відкрилася персональна виставка відомого київського художника Анатолія Буртового. На ній представлено живопис і графіку. Відносно невелика за об’ємом експозиція вийшла настільки багатоликою, що здається такою, ніби належить декільком авторам, до того ж — авторам абсолютно несхожим між собою. Соковито-мальовничі пейзажі насичені кольором і світлом — причому, світлом зазвичай золотим, вечірнім, яке додає барвам світу особливої густини («Вечір. Прохорівка», «Птахи над ставком», «Вид на Поділ», «Вечірнє сонце»). Левкаси, доповнені крупними огранованими шматками різноколірного скла, нагадують важкі старовинні прикраси, проте їхня архаїчна монументальність («Ріка життя») може раптом доповнюватися ніжністю й майже гумором («Розмова батька з сином», учасники якої — птахи). Графічні приповістки навпаки лаконічні й навіть трохи строгі — «Удвох», «Різдво». А поряд із ними — майже нематеріальні «Люди, що переходять у хмари», «Поклик вічності», «Потоки землі», «Самота», що нагадують радше про музику, ніж про живопис. Утім, для Анатолія Буртового існують цінності, що однаково належать, якщо можна так виразитися, усім рівням його мистецтва («Світло Світлани»), повідомляє Оксана ЛАМОНОВА, фото автора.

Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ