Треба за всяку ціну обминати ...широкі, розкриті двері і шукати правдивої великої брами, над якою віють непідроблені, неперелицьовані прапори нашого духу
Олена Теліга, українська поетеса, публіцистка, літературний критик, діячка ОУН

Коротко / КУЛЬТУРА

26 грудня, 2009 - 00:00

Родинна сага від Забужко

Відома українська письменниця представила читачам свій новий роман, над яким працювала сім років. Він називається «Музей покинутих секретів». Це родинна сага про три покоління героїв. Події книги охоплюють період від 1940-х років до весни 2004 року. Перед читачами пройде ціла галерея образів, десятки доль і сюжетів. За словами Оксани Забужко, її новий роман про наші часи, а його герої — сучасники. «Це роман про кохання і смерть, — сказала письменниця, — про те, що зі смертю насправді нічого не закінчується». Історична частина «Музею», присвячена УПА й архівам КДБ, вимагала найбільше часу, адже, аби «правильно розставити всі історичні декорації», письменниці довелося не лише багато працювати в архівах, а й зустрічатися з учасниками подій, зокрема, ветеранами Другої світової війни. Наступного року роман вийде у Німеччині. Нині ведуться перемовини стосовно перекладу книги з видавцями Польщі, Росії, Голландії, Швеції та Угорщини.

Знову масони — кіноверсія

Кіностудія Columbia Pictures планує випустити фільм «Втрачений символ», в основу якого покладено однойменний роман письменника Дена Брауна (його український переклад випустило харківське видавництво «Клуб родинного дозвілля», див. «День» №234), 2012 року, повідомляє ресурс Cinemablend. Головну роль у стрічці зіграє, як і в перших двох фільмах, Том Генкс. Чи повернеться до проекту режисер «Коду да Вінчі» та «Янголів і демонів» Рон Говард, поки що невідомо. Нагадаємо, що раніше в одному з інтерв’ю Том Генкс стверджував, що книга справила на нього велике враження, й говорив про готовність знову зіграти Ленгдона. «Залюбки зіграю його ще раз. Якщо вони задумають продовження, сподіваюся, мене покличуть», — заявляв він.

Дитинство в стилі ретро

Свою персональну виставку, що відкрилася в галереї «Срібні дзвони», скульптор Світлана Гібаленко назвала «Безтурботність як дар», присвятивши її дітям. Маленькі герої зайняті важливими справами: запускають паперовий кораблик («Відважний паперовий»), надувають мильні бульбашки («А моя мильна бульбашка найкраща!»), їдять черешню («Черешневе літо»), рятують замерзаючу пташку («Разом до весни»), виховують кота («Став улюбленцем»). А ще вони з простодушною діловитістю знаходять кришталевий черевичок («Хочу всього-всього»), дружать з добрим тигром та гігантською рибою («Руді сни», «Пійматися, чи що?»), а також бачать дивні сни («Аромат бабусиного саду»). Скульптури Світлани Гібаленко — дещо в стилі ретро. Цілком у цьому стилі — інша частина проекту «Безтурботність як дар»: дитячі фотографії різних епох, від дореволюційних до сучасних, тобто, як мінімум, п’ять «дитячих» поколінь, різних в атрибутах і незмінних у головному, повідомляє Оксана ЛАМОНОВА.

Iкони — жіночий погляд

У галереї «Грифон» відкрилася персональна виставка Людмили Жукової. Роботи художниці — ікони. Традиції візантійського іконопису Людмила Жукова вивчала на Кіпрі. Звідси — її повага до стародавніх канонів і не менш давніх технічних секретів. Але ще в її іконах сяючі, емалевої чистоти фарби, ювелірно прописані деталі — та якась особлива внутрішня теплота, що випромінюється всіма роботами художниці: «Микола Чудотворець», «Георгій Змієборець», «Свята Катерина», або такі порівняно рідкісні сюжети, як «Зняття з хреста» і «Святе покривало». Але найчастіше художниця змальовує Богоматір із немовлям, обираючи при цьому строге дотримання візантійського канону та живу безпосередність, що нагадує, швидше, про українське бароко, повідомляє Оксана ЛАМОНОВА.

Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments