Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Коротко / КУЛЬТУРА

3 березня, 1999 - 00:00

Сюрприз для лауреата

Львівського художника Володимира Патика в останній день
зими чекали вдома суцільні несподіванки. Повертаючись до Львова з угорського
містечка Фортобадь, де перебував на мистецькому симпозіумі, він ще не знав,
що став лауреатом Державної премії імені Т. Шевченка. Утім, на вокзалі
його вже зустрічали й відразу посадили в машину і повезли в мистецьке об’єднання
«Дзига», де його чекали родина, друзі, величезний таріль з улюбленою копченою
рибою та пивом, а головне — без відома автора організована і відкрита персональна
виставка його живописних робіт. Прикметно, що така несподівана для автора,
твори якого є обличчям сучасного Львова, виставка є другою персональною
в житті. «Я ніколи не стояв у черзі по нагороди та премії, — зворушено
поділився з репортером «Дня» Яриною КОВАЛЬ Володимир Патик. — Завжди хотів
тільки одного — добре малювати. Фактично малювання — це той, ще з дитинства,
ідеал, якому я ніколи не зраджував. Зараз я розгублений і щасливий...»

Оголошено самогубство

27-річна британська акторка й драматург Сара Кейн повісилася
в своєму домі. Ім’я Сари Кейн належить до найвідоміших і найскандальніших
сучасних англійських драматургів. П’єси Кейн — це завжди випробування для
глядача. Тут панують жорстокі закони: збочення, наркотики, тортури. Сара
завжди намагалася провокувати публіку і дратувати критиків. Але незважаючи
на це, а, можливо, саме завдяки цьому вона стала одним із найпомітніших
молодих авторів Великої Британії. Проігнорувавши всі правила і традиції,
вона дала театрові нову форму вислову, нову виразність. Сера Кейн виросла
у південноанглійській місцевості Ессекс. Її першим твором стала монологічна
трилогія «Sick» («Боляче»), далі з’явилася шокуюча драма «Blаsted» («Зруйнований»),
у якій герой — журналіст, який спеціалізується на сенсаціях, знущається
над дівчинкою-заїкою. 1995 року відбулася прем’єра цієї драми, і Кейн миттєво
стала популярною. Не в останню чергу через те, що багато критиків різко
засудили «різню» на сцені. Втім, звинувачувати Кейн у дешевому зловживанні
ефектами було б несправедливо. За кожною сценою насильства у її творах
обов’язково стоять екзистенціальні проблеми: кохання й ненависть, гуманність
і жорстокість.Кейн якось сказала, що якби існувала можливість безсмертя,
то не було б потреби щось говорити. А так вона повинна сказати все, що
хоче і якомога швидше. Сара багато разів заявляла про те, як вона помре.
Це було для неї нав’язливою галюцинацією, яка продиктувала актрисі її останню
роль, повідомляє Наталка СНЯДАНКО.

Безперервний діалог

Живописна система Любові Рапопорт, чия персональна виставка
відкрилася в київській галереї «Тадзіо», вельми різнопланова: художницю
завжди вирізняв інтерес до формальних структур Рафаїла Фалька, експресивної
стихії Жоржа Руо, хасидської містики та примітивістських тенденцій Марка
Шагала. Естетичні «діалоги» із набутком минулого — взагалі відмінна риса
творчого самовираження живописців-семидесятників; «перегук із попередниками»
свого часу був для художників рятівною віддушиною, що дозволяла висловити
свій «тихий протест» проти ідеологічних пріоритетів системи «держзамовлення».
Але безперервний гармонійний діалог Любові Рапопорт із часом триває й сьогодні.

Газета: 
Рубрика: