амерний театр на сценічній мапі столиці вже добрий десяток років займає своє, невелике, але чітко окреслене місце. У напівпідвальчику на вулиці Єреван ській ідуть спектаклі за Володимиром Набоковим, Джорджем Прістлі, Сергієм Довлатовим, Вуді Алленом, вистава за віршами Висоцького. Цікавий театр і тим, що дає зелену вулицю початківцям — драматургам і режисерам — у його репертуарі декілька спектаклів, і написаних, і поставлених молоддю. Діє тут і дитяча студія. Камерний у житті Залізничного району — єдиний активно діючий острівець театрального життя.
Проте, вважаючись державним, театр фактично перебуває на госпрозрахунку й вимушений самостійно відшукувати кошти для існування. Взаєморозуміння в цьому питанні з місцевою владою немає: так, звертання «до району» про надання фінансування наштовхнулося на стандартну відмову. Звичайно, театр має чималий борг за оренду приміщення й комунальні послуги. Однак, відштовхуючи однією рукою, влада чомусь не забуває другу стискати в караючий кулак — нещодавно театрові надійшло попередження за підписом начальника Управління житлового господарства району пана Малишевського, що загрожує санкціями аж до судових, якщо театр не вирішить ці питання. Момент вибраний вдало — літо, всі «відповідальні особи» у відпустках і звертатися за порадою чи заступництвом просто нема до кого.
Без сумніву, чиновники в усіх своїх починах мають тільки добрі наміри. Справді, замість бідної і непрактичної установи культури в зручному приміщенні можна відкрити набагато більш прибутковий заклад, який і за оренду розплатиться, і податки буде відраховувати вчасно в усілякі бюджети. Фінанси, звичайно, справа добра, але навіщо театри об коліно ламати? Схоже, що, як і раніше, в наших можновладців стиль розв'язання культурних проблем усе той же: боротьба на знищення самої культури.






