Люди і ляльки

Цьогоріч локдаун боляче ударив по культурному сектору України. Особливо постраждали дитячі театри, для яких січень  — це традиційний  активный творчий час різдвіяно-новорічних вистав, сімейних переглядів, гастрольних подорожей в інші міста.  Про життя театру в умовах випробувань, про український сценічний контент  у різноголосій Південній Пальмірі «Дню» розповів директор-художній керівник Одеського академічного театру ляльок Йосип МЕРКОВИЧ. Зокрема він вперше відкрив завісу про запуск нового амбіційного театрально-просвітницького проєкту «Чарівний сад мандрівника Сковороди», до роботи над яким погодився долучитися легендарний український художник Олександр Ройтбурд.

СВІТ ДОБРИХ ЧУДЕС

— Йосипу  Михайловичу, в  Україні чимало театральних міст, що славні успіхами лялькарів  — Львів, Ужгород, Харків, Київ. На ваш погляд, яке місце  у цьому контексті займає Одеса і  ваш театр?

— Одеський театр ляльок — один з найстаріших державних театрів в Україні, йому майже  90 років, він заснований в 1932 р. і віком поступається лише Київському театру ляльок, заснованого в 1927-у. В інших містах України театри ляльок значно молодші. Історія Одеського театру ляльок має  яскраві віхи  та чудові імена, перше з яких — Юзеф Гіммельфарб — учень Сергія Образцова, засновник нашого театру, який прослужив в ньому головним режисером більше 40 років — з 1932 по 1976 рр. Також із Одеським театром ляльок пов’язані імена легендарних українських лялькарів Галини Паловіч, Сергія Єфремова, Наталії Бучми, Валерія Левченко — і багатьох-багатьох інших.

Сьогодні Одеський театр ляльок — місце, в якому вважають за честь попрацювати відомі режисери-лялькарі з різних міст України. Нині в нашому репертуарі — роботи киян Михайла Яремчука, Михайла Урицького, Руслана Неупокоєва, львів’янина Олександра Куцика, хмельничанина Сергія Брижаньов. І ми дуже сподіваємося, що цей список буде зростати — ми відкриті для співпраці. Ну а той факт, що Одеський академічний театр ляльок в сьогоднішньої театральної ієрархії нашої країни займає далеко не останнє місце, підтверджується цілим рядом наших недавніх перемог на всеукраїнських і міжнародних театральних фестивалях.

— Ляльковий театр —  один із перших кроків маленького глядача у великий світ театру. Як формувати  у дітей любов до театру, як виховувати свого глядача?

— Ми позиціонуємо себе як самий чарівний театр Одеси не тільки тому, що в нашому театрі відбувається диво пожвавлення ляльок. Ми всіма силами прагнемо до того, щоб входячи в наші двері, маленькі і дорослі глядачі відразу ж потрапляли в світ добрих чудес. Після капітальної реконструкції, яка закінчилася в 2012 році, Одеський театр ляльок по праву вважається найкрасивішим, затишним і комфортабельним театральним залом міста. У нас найкрасивіші інтер’єри, в нашому фойє для дітей і дорослих представлена ?? барвиста експозиція театральних ляльок, перед спектаклем вони можуть відвідати наше Королівство кривих дзеркал (кімнату сміху) і кіоск, де за символічну ціну можна придбати ексклюзивні іграшки та сувеніри — персонажів вистави нашого театру , виготовлених нашими майстрами-лялькарями.

Але нам ще є над чим працювати у цьому напрямку. Ми хочемо найближчим часом обладнати театр пасажирським ліфтом: адже наш зал для глядачів розташований на другому поверсі — для глядачів з обмеженими можливостями це серйозна проблема. Також в наших найближчих планах — відкриття сімейного джаз-кафе і виставкового залу, відкриття нових сценічних майданчиків — наприклад, «Театру на сходинках», коли дія вистав розгортатиметься в фойє, а місця для глядачів будуть обладнані на нашій парадній мармурових сходах. Також готуємо новий сценічний майданчик для самих-самих маленьких глядачів (0 +), де будуть проходити навчальні та розвиваючі спектаклі для дітей. У нас вже відпрацьований варіант внесений сцени, коли спектаклі грають на вулиці, і глядачем може стати будь-який випадковий перехожий. У дні карантину ми провели ряд онлайн-трансляцій наших вистав в соціальних мережах. Театр ляльок намагається дивувати і радувати глядачів на всіх напрямках.

Але найголовніше — це наші спектаклі. На нашій сцені йдуть кращі казки зі скарбниці української та світової літератури. На нашій сцені йдуть авторські вистави для дорослих, які не мають аналогів в інших театрах країни. У цих спектаклях беруть участь як штатні актори нашої трупи, так і провідні майстри з інших одеських театрів.

Ми проводимо різні акції, наприклад — «Театр для сонячних дітей» — безкоштовний показ вистав для дітей з особливостями розвитку; «Карнавал в театрі ляльок» — коли діти приходять на вистави в карнавальних костюмах; «День народження в театрі ляльок» — коли кожна дитина, яка прийшла в свій день народження в театр, викликається на сцену і отримує привітання від лялькових персонажів і сувенір від театру. Ми також проводимо екскурсії за лаштунки театру, відвідування майстерень, де виготовляються ляльки і запрошуємо на майстер-класи з основ ляльководіння для маленьких глядачів.

Ми хочемо, щоб коли кажуть «Одеський театр ляльок» у дітей і батьків на обличчі завжди з’являлася посмішка — і вона завжди з’являється!

«ГОТУЄМО ПРИЄМНІ СЮРПРИЗИ»

— Січень, традиційно, щедрий місяць для лялькарів —  Різдвяно-новорчні свята, канікули у школярів. Цьогоріч  — локдаун. Як ваш театр подолав суворий карантин? Як за цей час не розгубили свого глядача?

— Ситуація з локдауном внесла серйозні корективи в нашу роботу, але ми зробили все, щоб наші глядачі все ж відчули свято Нового року і Різдва, зарядилися позитивом. У стислі терміни встигли підготувати прем’єру — «Сюрприз для Попелюшки» і показували її з 19 грудня по 6 січня по 2-3 рази на день (з дотриманням всіх карантинних норм, з обмеженим запаленням залу). З 8 січня почався локдаун — покази вистав стали неможливі до 25 січня, але в театрі йшов активний репетиційний процес — створюється масштабний дитячий спектакль «Русалочка» за Андерсеном, в якому зайнята вся трупа, і одночасно з ним — дві постановки для дорослої аудиторії — «Dawn-way. Дорога світанку « за п’єсою Олега Богаева і «Дивись, перш ніж стрибати»за п’єсою Гарольда Брауна. Після карантину запросимо публіку на прем’єрні покази і відновимо репертуарні вистави, а також готуємо приємні сюрпризи.

«ФАНТАСТИЧНЕ ПАРТНЕРСТВО ЛЯЛЬОК І АРТИСТІВ ЖИВОГО ПЛАНУ»

— Останнім часом ваш театр все пильніше придивляється до дорослих глядачів — це вистави Євгена Корняга, Івана Уривського та  інших талановитих режисерів. Чи не означає пошук дорослої публіки втрату ваших маленьких глядачів?

— Вікові рамки в театрі — поняття досить умовне. Сьогоднішній маленький глядач завтра стане дорослим, а багато сьогоднішніх дорослих глядачів мріють повернутися у дитинство — і відкривають для себе театр ляльок зовсім по-новому. Так, багато років театр ляльок був орієнтований в основному на дитячу аудиторію, постановки для дорослої публіки були рідкісним винятком. Проект «Театр ляльок ввечері», як постійне явище, виник в Одесі тільки в 2012 році, після капітальної реконструкції  нашої будівлі. За 9 років ми сформували повноцінний вечірній репертуар, який продовжує поповнюватися новими назвами. Це  інсценування класики та кращі зразки сучасної драматургії.

Яскравою подією став наш «Надзвичайний концерт» (від відомого спектаклю Образцова ми взяли тільки ідею, все інше в цій постановці оригінально). Вистава Михайла Яремчука «Коняги» за мотивами п’єси Р. Москової — приклад справжнього інтелектуального метафоричного театру. «Оскар і Рожева дама» Е.— Е. Шмітта в постановці Михайла Урицького — пронизлива історія про цінності кожної миті людського життя. Вистава-перформанс Олександра Горенштейна «Папір»: за годину з невеликим на сцені розігрується вся історія цивілізації: від створення світу до наших дней. Формат театру ляльок дозволяє глядачам побачити на сцені те, що неможливо в інших театрах. Фантастичне партнерство ляльок і артистів живого плану — як, наприклад, в наших «Бабах Бабеля» або «Олесі» — такого на інших сценах не побачиш.

— Вистава «Баби Бабеля» Євгена Корняга була серед номінантів на премію «GRA». На вашу думку, в чому феномен цієї постановки білоруського режисера?

— Євген Корняг — дуже талановитий, неординарно-мисляча і творча  людина, ім’я якого сьогодні відомо далеко за межами його рідної Білорусі. Ми пишаємося тим, що саме наш театр відкрив цього режисера для театральної України. Обидві постановки Євгена — «Інтерв’ю з відьмами» і «Баби Бабеля» стали не тільки одеськими, але і всеукраїнськими театральними подіями: перший спектакль отримав  Гран-прі на Міжнародному фестивалі «PUPPET», другий увийшов у фінал фестивалю «GRA», був відзначений Світовим клубом Одеситів у номінації «Подія року». «Баби Бабеля» — унікальний спектакль: такого нестандартного, сміливого і навіть шокуючого прочитання Бабеля на одеських сценах не було ніколи! У цієї вистави є гарячі прихильники і непримиренні противники, але перших значно більше. Доказом тому — аншлаги в нашому залі і довгий список фестивальних нагород.

У цьому році на нашій сцені з’явиться третій спектакль Євгена — фантазія на тему «Мертвих душ» Гоголя. Обговорюються ще кілька назв для нових постановок...

— У свій час ви ризикнули і довірили молодому режисеру Івану Уривському поставити «Олесю»  Купріна з ляльками та акторами. Результат вийшов цікавий. Що особисто ви думаєте про цього режисера, їм’я якого сьогодні у багатьох  на вустах у театральному світі?

— Сьогодні  Іван Уривський має  вже досить великий список різних вистав, але наша «Олеся. Містифікація « стоїть окремо. Це спектакль, в якому зійшлося все — і тема, і режисерський почерк, і акторське виконання. Безумовно, це одна з кращих робіт Івана на сьогоднішній день, спектакль, в якому все вийшло по-справжньому, з великої літери. Ми були першими, хто розгледів у починаючому режисері Одеського Українського театру величезний творчий потенціал, ми першими запросили його на постановку — і не прогадали. Іван Уривський — це абсолютно особливе явище, він творець, що створює на сцені власні світи, в які хочеться занурюватися знову і знову. Так само світ «Олесі» — не випадково на цей спектакль глядачі приходять по кілька разів. «Олеся» стала справжньою прикрасою нашого вечірнього репертуару. Нині Уривський затребуваний кращими київськими театрами, його ім’я гримить в Україні і за її межами. У нього яскраве сьогодення і велике майбутнє. Ми бажаємо йому успіхів у всіх починаннях — і завжди будемо раді новому співробітництву.

— Привідкийте секрет, які творчі задуми має ваш театр  на 2021 рік?

— Планів на сьогоднішній день дуже і дуже багато, тим більше, що багато з того, що було заплановано на  2020 рік не вдалося здійснити через пандемію. Зараз у нас в розробці кілька великих проєктів — «Дитяча філармонія», «Ляльковий цирк», «Шиворот-навиворіт» (проєкт, який показує  із середини театр ляльок і розповідаємо про секрети ляльководіння). Ми плануємо відкрити при театрі дитячу театральну студію, в якій діти будуть навчатися основам ляльководіння і майстерності створення театральних ляльок. Підписано договір на спільну постановку з Одеським національним академічним театром опери та балету: це буде опера Моцарта «Чарівна флейта» за участю оперних солістів і ляльок. Спільно з Одеським художнім музеєм ми готуємо проект «Григорій Сковорода», присвячений великому українському філософу. Для дитячої аудиторії в найближчі місяці хочемо випустити спектаклі «Русалочка», «Малюк і Карлсон», «Івасик-Телесик» і «Мойдодир», а для дорослих — вже згадані раніше постановки «Dawn-way. Дорога світанк « за п’єсою О . Богаева — над виставою працює режисер Елістін Михайлов, «Дивись, перш ніж стрибати» за п’єсою Г. Брауна — цей спектакль ставить Владислав Кутуєв, гоголівські «Мертві душі» (режисер Євген Корняг). А також в самих найближчих планах — «Гірка» за п’єсою А. Жітковского — цей спектакль буде ставити відомий литовський режисер Лінас Зайкаускас.

«МИСТЕЦТВО ЖИВОГО ТЕАТРУ БУДЕ ЗАТРЕБУВАНЕ ЗАВЖДИ»

— Ви запрошуєте чимало режисерів із інших країн. Але як це витримує театр, адже у кожного майстра  серйозні гонорари?

— Тільки завдяки допомозі меценатів. На щастя, у нашого театру є друзі, які час від часу надають нам безкорисливу фінансову підтримку. Це люди успішні та скромні — вони просять не називати їх імен, вони роблять так виключно з любові до мистецтва — і ми їм дуже вдячні за це.

— Кілька років тому в Україні бурхливо обговорювали  тему Закону про меценатство. Потім все стихло... Чи на часі ще така тема? І які положення, на ваш погляд, важливі у проєкті такого закону?

— Це складне питання. Всім відомо, куди викладена дорога благими намірами...  Ухвалення такого закону може мати несподівані наслідки: адже їм можуть скористатися люди, далекі від мистецтва і нечисті на руку. Звичайно, Закон про меценатство потрібен — але він повинен бути розроблений особливо ретельно, кращими фахівцями, що розбираються у фінансових питаннях і розуміючими при цьому специфіку театральної справи. З цим питанням не можна поспішати. А ті, хто щиро хоче допомогти театру, завжди знайдуть спосіб зробити це.

«ФІЛОСОФ ГРИГОРІЙ СКОВОРОДА — ІСТИНО РОМАНТИЧНИЙ ПЕРСОНАЖ НАШОЇ ІСТОРІЇ»

— Розкажіть детальніше про проєкт «Григорій Сковорода»?

— Україномовні спектаклі одесити сприймають чудово. У нашому репертуарі сьогодні з однаковим успіхом йдуть вистави і на російській, і на українській мовах — наприклад, та ж «Олеся» Івана Уривського. Інтерес до української історії та культури зростає з кожним днем. Філософ Григорій Сковорода — істино романтичний персонаж нашої історії, факти його біографії і тексти його творів — це прекрасна база для створення яскравого видовища. Зараз йде активна робота над сценарієм, ведемо переговори з режисером. Візуальну основу проєкту забезпечить видатний художник сучасності, керівник Одеського Художнього музею Олександр Ройдбурд, чиє ім’я для справжніх цінителів мистецтва — саме по собі гарантія якості. До цього проекту ми ставимося з особливою пошаною...

— Чи вважаєте  Одесу театральним містом? Які тенденції щодо цього тішать, а які тривожать?

— Одеса — місто з багатою театральної історією, з чудовими традиціями, з видатними персонами минулого і сьогодення. Звичайно, одесити бувають різні: є ті, хто не пропускає жодної прем’єри, є і ті, хто взагалі жодного разу в житті не був у театрі! І зараз час по-справжньому складний: на жаль, для багатьох сімей відвідування театру — це, перш за все, фінансова проблема — грошей на театр вистачає далеко не у всіх. А зараз ситуацію погіршила пандемія коронавируса — бажання зайвий раз відвідувати людні місця у багатьох відпала... Так що говорити про розквіт театральної справи в Одесі зараз було б наївно. Але ми віримо в краще, тому що за ніччю завжди приходить світанок, а будь-яка чорна смуга рано чи пізно змінюється білою, мистецтво живого театру буде затребуване завжди!

 — Чи можна нині  говорити про «братерство лялькарів» в Україні, зважаючи на чималу кількість театрів і майстрів цього напрямку?

— Безумовно, можна. Братство лялькарів в Україні існує і активно розвивається. На початку нашої розмови я вже наводив приклади постійної взаємодії Одеського театру ляльок з українськими майстрами-лялькарями з інших міст. Активно діє організація «УНІМА-Україна», велике сприяння в інтеграції театрів з різних міст сьогодні надає Національний Союз театральних діячів України. Проводяться фестивалі, огляди-конкурси, семінари. Українські театральні навчальні заклади готують гідну зміну майстрів-лялькарів — і ми завжди готові надавати випускникам, художникам і режисерам наш театр як базу для дипломних робіт. Ми шукаємо молоді таланти. Приводи для оптимізму є. Ми віримо в краще. І запрошуємо всіх до Одеси — і в якості глядачів, і в якості соратників для нових звершень. Український театр ляльок живе — і буде жити ще краще! Ми в це твердо віримо.