Найстрашніші в житті ті люди, які прочитали одну книжку. З людиною ж, яка багато читає, завжди матимеш про що поговорити, і тобі поруч з нею нічого не загрожуватиме.
Іван Малкович, український поет і видавець, власник і директор видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»

Мандрiвна святиня вікінгів

Збудований ще у ХІІ столітті дерев’яний костел Ванг — нині один із найдавніших храмів Польщі, який щороку відвідує 200 тисяч туристів
23 березня, 2021 - 17:47

На пів дорозі відважних мандрівників на найвищу вершину гір Карконош — Снєжку (1602 м) чекає приємна несподіванка — сакральна споруда, побудована вікінгами в ХІІ столітті в формі їхніх кораблів — дракарів. Те, яким чином ця дивовижна споруда опинилася в горах на кордоні між Польщею і Чехією, — окрема цікава історія.
Дерев’яний костел ХІІ століття вірно прослужив своїм парафіянам — мешканцям місцевості Ванг над озером Ванг у Норвегії до початку ХІХ ст. Дослідники припускають, що локалізація у Ванг не є рідною для костелу. Його конструкція свідчить, що початково споруда перебувала в іншому місці, а згодом «помандрувала» до Ванг. Виконана вона була зі скандинавської сосни, просякнутої живицею, без ужитку жодного гвіздка.

Унікальність її в тому, що вона належить до рідкісного типу костелів, які називають ставкірка. Себто — це церкви каркасного або щоглового типу — спосіб їхнього зведення було запозичено з кораблебудування. В період Середньовіччя вони були досить поширеними в Північно-західній Європі. В Норвегії їх налічували близько тисячі. Після Реформації більшість із них були розібрані і замінені на більші за розмірами святині. Вже в ХІХ столітті їх залишилося лише близько сотні, а сьогодні їх налічують тільки 30, 28 у самій Норвегії, один у Швеції та один — той, про який ідеться. Найкраще збереженим вважається костел Бургунд у Норвегії, побудований у 1180 році.

СВЯТИНЯ ЗА... 427 МАРОК

Стіни таких костелів — це дерев’яні рами, боки яких — колони-опори для даху. Середина таких рам заповнена дерев’яними вертикальними балками. Ціла конструкція міститься на кам’яному фундаменті. Вертикальні балки з’єднували з допомогою спеціальних поперечних рівчаків, заповнених пір’ям. Це допомагало дереву витримувати натиск суворих кліматичних умов. Як показала практика, будівлі такої конструкції можуть простояти тисячу років.

Оскільки час невблаганно руйнує все, особливо рукотворні речі, то так мало статися і цього разу. Костел занепав, а паства розрослася і визнала, що час та місце будувати нову культову будівлю. А щоб заробити грошей на нову споруду, послідовники протестантизму креативно вигадали продати старий костел. Покупець знайшовся доволі швидко — ним став пруський король Фредерік Вільгельм IV. Велика заслуга в цій торговій операції належить дрезденському маляру Йохану Христіяну Клаузену Далю. Даль довгий час боровся за відновлення костелу на території Норвегії. Однак усі його спроби знайти спонсорів, готових допомогти зберегти унікальну пам’ятку на місці, виявились марними. Дійшло до того, що він переконав місцевого вікарія виставити костел на аукціоні і викупив його на власний кошт, але згодом художник знайшов підтримку в особі спочатку принца-спадкоємця, а згодом короля Прус. Останній заплатив за святиню з місцевості Ванг близько 427 марок.

Даль і його напарник — художник Франц Вільгельм Шерц замалювали костел і всі його деталі. Тепер їхня документація — цінне джерело про будівництво і конструкцію подібного типу пам’яток. Костел розібрали, пронумеровавши кожну деталь, у скринях морем перевезли до Щетина, портового міста, що тоді входило до складу Прус. Далі його транспортували до Королівського музею в Берліні. Костел планували встановити на острові Павичі поблизу Потсдама.

ДОРОГА В ГОРИ

Однак графиня Фредерика фон Реден з оточення пруського короля запропонувала передати цю унікальну споруду євангелійській парафії в Карпачу. Королю сподобалась ідея, що його нове придбання не тільки засяє в усій своїй красі як музейний експонат, а й буде приносити користь як активно діюча сакральна споруда.

Костел знову в скринях, частково водним шляхом — річкою Одрою, частково на возах доставили в гори. Так, у 1842 році святиня з Ванг опинилася в Карпачу в Нижній Сілезії на висоті 885 м над рівнем моря. Фредерик Вільгемьм IV особисто заклав перший камінь під фундамент святині 2 серпня 1842 року на землях, спеціально подарованих для цієї цілі графом Христіаном Леопольдом фон Шаффготш.

Складний процес реконструкції на основі малюнків і креслень Даля і Шерца рушив. Це було непросте завдання для тесель, які ніколи не бачили церкви в первинному вигляді, ані жодної будівлі подібної конструкції. Більшість привезених матеріалів через поганий стан збереженості було викинуто — фактично використали 1/15 від основних матеріалів. Оригінальними залишилися кілька стовпів, багато декоровані дверні портали, підвіконня.

Ціла зовнішня галерея була вибудована наново, також були замінені дошки стін. Реконструювали і давно загублену апсиду, хоч і з недоречним бароковим дахом. Галерею теж було реконструйовано, але додано кілька нових вікон, яких не було в оригіналу. Дверні прорізи були вивернуті навиворіт, різьбленням всередину. Оздобну стелю над хором не реставрували, можливо, тому, що в протестантській церкві вона здавалася занадто католицькою. Оновили також дах.

Біля костелу вибудовано кам’яну вежу-дзвіницю, що охороняє споруду від сильного вітру з гір, а навколо — кам’яний невеликий мур. Костел оточено ганком, що в давні часи слугував місцем, де залишали зброю, перш ніж ввійти до святого місця. За костелом міститься маленький цвинтар для євангелійської громади — він функціонував до 1946 року, однак поховання заслужених осіб за згодою парафії відбуваються досі.

ЗАСЛУГИ РІЗЬБЯРІВ

Кропітка робота відновлення давньої святині зайняла два роки, а загальна вартість праць становила понад 75 000 марок. 27 липня 1844 р. пруський монарх з дружиною, нідерландський принц Фредерік, разом із величезним натовпом були свідками освячення Die Bergkirche unseres Erlцsers zu Wang (гірської церкви Нашого Спасителя з Ванг). Колишній власник і натхненник відновлення святині Даль на урочистій події не був присутній.

Пізніше, по Другій світовій війні, Нижня Сілезія стала частиною Польщі. В 1950—1960-х роках знову відбувалися праці з метою реконструкції будівлі, зокрема, було змінено дах на такий, що був ближчий до оригінальної споруди. Нині святиня Ванг — це діючий Гірський костел Нашого Спасителя. Щонеділі і на свята тут відбуваються служби, також тут вінчають молоді пари. Під час урочистості шлюбу запалюють воскові свічки, що стоять на старовинних кам’яних різьблених канделябрах.

Святиня прикрашена численними різьбленнями по дереву, що зображують як сюжети на релігійну тематику, так і повсякденні сцени з життя вікінгів. Дослідники говорять, що вони ілюструють споконвічну боротьбу добра і зла в баченні давніх майстрів різьби по дереву. При вході до святині візитерів вітають голови левів, що збереглися від оригінального храму. Також над дверима міститься рунічний напис — підпис творця майстерної оригінальної різьби. При святині, в місцевості Ванг, стояв теж рунічний камінь, що досі на своєму первинному місці.

На сьогодні святиня Ванг — найдавніший дерев’яний костел Польщі, який щороку відвідують близько 200 тисяч туристів. Незважаючи на пережиті пригоди і реконструкції, його зараховують до оригінальних пам’яток доби вікінгів. Як і свої творці, він подолав численні водні й сухопутні шляхи, щоб відвоювати належне собі місце в далекій чужоземній країні.

Яніна БУТЕНКО. Фото надані автором
Газета: 
Рубрика: