Публіка виявляє ненаситну цікавість до всього, за винятком того, що дійсно варто знати.
Оскар Уайльд, видатний ірландський англомовний поет, драматург, прозаїк, есеїст

«Мельпомена Таврії» під... зорями

У Херсоні відбувся найвідоміший театральний фестиваль
17 вересня, 2020 - 10:28
ПІД ЧАС ФЕСТИВАЛЮ У ЦЕНТРАЛЬНОМУ ПОТЬОМКІНСКОМУ СКВЕРІ ПРАЦЮВАЛА ІМРОВІЗОВАНА СЦЕНА. НА ФОТО: ВІТАЛІЙ БОНДАРЕВ У ВИСТАВІ «МОНЯ» Е.СЕВЕЛИ (ХАРКІВСЬКИЙ ТЕАТР ОДЕСЬКОГО РОЗЛИВУ «ЛАНЖЕРОНЪ») / ФОТО НАДАНО ОРГАНІЗАТОРАМИ ФЕСТИВАЛЮ

Об’єктивні карантинні обставини більш ніж на півроку закрили усі видовищні заклади країни, і ось настав щасливий момент, коли театральні актори нарешті зустрічаються зі своїми глядачами. Віддаючи травневий «борг» у вельми креативний спосіб, Херсонський театр ім. М.Куліша у вересні провів таки ХХП фестиваль «Мельпомена Таврії». Але затишна глядачева зала продовжує сумувати за гучними оплесками, які зазвичай лунають на виставах херсонців, натомість цього разу зраділи зорі, для яких несподіваним чином стало доступним театральне мистецтво.

Всі вистави відбувались під відкритим небом. Внутрішній театральний дворик перетворився на імпровізовану залу, де центральний великий ганок зі сходами став сценою, а у просторі перед ним облаштували місця для спраглих шанувальників театру. Тут з ними зустрілись актори Донецького обласного театру з Маріуполя, які  показали виставу «Вірочка» за А.Чеховим, а одесити з Театру на Чайній познайомили з п’єсою «Старі» А.Ніколаї. Київський український малий драматичний театр привіз нещодавню прем’єру «120 ударів на хвилину» К.Муракамі. Миколаївський художній російський драмтеатр осучаснив давню п’єсу «Лавка» О.Гельмана, довівши, що перипетії стосунків чоловіка і жінки не втрачають актуальності.

У центральному Потьомкінскому сквері всі фестивальні дні функціонувала літературно-музична сцена, приваблюючи зустрічами з музикантами й відомими письменниками та драматургами.  Херсонський театр ляльок теж облаштував сцену просто неба, дітлахи побачили виставу «Пан Кіт та правила етикету», а дорослі глядачі зустрілись з багатолітнім учасником «Мельпомени Таврії» — Театром Одеського розливу «ЛанжеронЪ» з Харкова і побачили виставу «Моня» Е.Севели.

Театр ім. М.Куліша має театральних підопічних — Інклюзивний театр «Звичайна роль — особливий актор». Аматори мали честь виступити на фестивальній сцені і треба зазначити, що робили це з таким же ентузіазмом, як і професійні актори. Ігрову виставу «Пригоди Соломона» глядачі побачили у «Парку Юрського періоду», що розташувався на міській Набережній Дніпра. На цій же Набережній глядачі зустрічали Річковий парад, що був присвячений Фестивалю. Катери, яхти, байдарки і човни везли акторів з прапорами Мельпомени і це видовище стало справжнім святом для місцян, що скучили за культурними розвагами.

Родзинкою фестивалю стала читка п’єси білоруського драматурга А. Курейчика «Ображені. Бєларусь». Вона є заключною у трилогії, постановку якої почали здійснювати в Театрі ім. М.Куліша. Надаємо, вистава «Ображені. Росія» є в репертуарі, чекає на втілення «Ображені. Україна» і ось останній твір, який був написаний драматургом по слідам подій, що відбуваються зараз у сусідній державі. Читку п’єси, що має ознаки жанру «театр.doc», режисер Сергій Павлюк перетворив на ескіз майбутньої вистави. Діють кілька персонажів без імен, а лише з назвами-визначеннями: Мертвий, Позитивна, Юний, Шаноблива, Старий, Нова. По обидва боки сцени режисер поміщає два емоційних полюси. Поряд з трибуною Нової — біло-червоний прапор, а місце Старого означено прапором радянських часів, можна зрозуміти, хто ці персонажі. Між точками старої і нової дійсності — народ, представники якого з яскравими і впізнаваними рисами характерів своїми монологами реагують на те, що відбувається. Сюжетні лінії кожного розпочинаються самостійно, але згодом драматург так переплітає їх і поєднує, що утворюється єдиний простір оповіді й вимальовується картина п’єси зі страшною правдою. Чого вартий лише один фрагмент розповіді про обстановку на виборах білоруського президента — «Спостерігачі є, вони спостерігають, але у ті вікна, що заклеєні папером...». У читці було дано художній образ подій з виразними трагікомічними моментами, але з телеекранів, що на сцені теж виглядали персонажами, демонструвалася жорстока реальність з арештами і побиттям людей. Такий наявний дисонанс театру і дійсності суттєво підсилював емоційне тло драматургії.

Вистава «Не плачте за мною ніколи» М.Матіос у виконанні відомої акторки Лариси Кадирової — спільний проєкт Херсонського театру ім. М.Куліша та Національного театру ім. І.Франка. Ця постановка знайома херсонцям, але цього разу виставу «занурили» у вельми незвичайний простір, можна сказати, у руїни... Обласного палацу культури. Таким чином Оргкомітет фестивалю і його директор Олександр Книга прагнули привернути увагу до кричущого факту — занедбання старовинної, але величної будівлі міста. Втім, такий сценічний простір, що наче уособив стан сьогоднішньої культури і країни, надав нових сенсів тексту Марії Матіос про мудрість баби Юстини, яка простотою своїх думок про рід і важливість традицій сягає висот філософських висновків про буття людини, про зв’язок поколінь, про те, що, зрештою, усі люди на цій землі — «рідня»!

Існує ще один майданчик у Театру ім. М.Куліша — справжнє місце релаксу і творчих експериментів — База зеленого туризму «Чумацька криниця», що знаходиться просто в лісі неподалік Херсона. Спробувавши колись одного разу зіграти виставу в лісі, буквально поміж дерев, води, трави, олешківського піску, свіжого вітру та співу птахів і зрозумівши, які можливості дає для театру жива природа, Театр зробив «Чумацьку криницю» постійним майданчиком для своїх вистав і творчості гостей Фестивалю. У казку «Сну літньої ночі» У.Шекспіра засобом імерсивного театру допомогли зануритись актори Театру ім. М.Куліша. Глядачам тут не давали спокійно сидіти й споглядати за фантазіями колоритних героїв, їх буквально вели «стежками» сюжету по території. Треба було вражати! Темряву долали з допомогою вогняних факелів, фантазію включали на повну, можна було й посидіти на пні, відмахуючись від машкари, відчути прохолодну свіжість озера, допомогти пустотливому духу Паку залізти на дерево, повалятись разом у сіні й добре пореготати над перевтіленнями персонажів бодай у Віслюка, Павутинку, Зернинку, Метелика чи Горошка!

Дійство Київського Дикого театру, який привіз виставу «Кайдаші 2.0» Н.Ворожбит теж було наче створено для сцени поміж дерев. І нехай це було не те село, яке колись описав І.Нечуй-Левицький, реалії сьогоднішнього дня, в яких можна було вгадувати непривабливі риси сучасників, по-справжньому засмучували... Невже українці такі, невже у нації все загублено? Може, те дзеркало, в яке театр запропонував поглянути глядачеві, жахне і розуміння примусить схаменутися? Надія мала, але сила мистецтва велика!

Оптимістична крапка Фестивалю була веселою, запальною, по-справжньому театральною. Під таврійськими зорями вирувала стихія театрального капусника. Було смішно, вигадливо, талановито, актори вкотре доводили, що вони вміють існувати на сцені у всіх іпостасях — танцювати, співати, шуткувати, грати, веселити безмежно! Тема була актуальною — виганяли й протистояли козням Короновіруса (в його ролі виступив постановник капусника — головний театр Театру Сергій Павлюк). Звісно, мистецтво перемогло! Терези, на яких зважувались хвороба й талант, однозначно переважались здоровим сміхом і акторською майстерністю! Доречним рефреном капусника стала фраза — «Нам тут жити»! Так, жити тут, під цими херсонськими зорями, українським небом. Любити свою землю, робити її кращою своїм мистецтвом! Виходити на сцену проти усіляких вірусів єдиним культурним фронтом!


Номінації ХХІІ театрального фестивалю «Мельпомена Таврії»"

«Краща жіноча роль»
Лариса Кадирова, народна артистка України
Вистава «Не плачте за мною ніколи» М. Матіос
Херсонський обласний академічний музично-драматичний театр ім. М. Куліша / Національний академічний драматичний театр ім. І. Франка (спільний проєкт)

«Краща чоловіча роль»
Віталій Бондарєв, заслужений артист України
Вистава «Моня» Е. Севели
Театр Одеського розливу «ЛанжеронЪ» (м. Харків)

«Творчий діалог мистецтва і природи»
Вистава «Сон літньої ночі» В. Шекспіра (режисер Є. Резніченко)
Херсонський обласний академічний музично-драматичний театр ім. М. Куліша

«Краща жіноча роль другого плану»
Вікторія Кириченко за роль Пака
Вистава «Сон літньої ночі» В. Шекспіра
Херсонський обласний академічний музично-драматичний театр ім. М. Куліша

«Краща чоловіча роль другого плану»
Сергій Мевша за роль Горошка
Вистава «Сон літньої ночі» В. Шекспіра
Херсонський обласний академічний музично-драматичний театр ім. М. Куліша

«Кращий акторський ансамбль»
Вистава «Кайдаші 2.0» Н. Ворожбит
Дикий театр (м. Київ)

«Кращий акторський дует»
Віолета Мамикіна, заслужена артистка Росії та Андрій Карай
Вистава «Лавка» О. Гельмана
Миколаївський академічний художній російський драматичний театр

«Віртуозне акторське партнерство»
Денис Фалюта, Владислав Костика, Ганна Мільошина
Вистава «Старі» А. Ніколаї
Театр на Чайній (м. Одеса)

«Краще музичне оформлення»
Вистава «Вірочка» А. Чехова (режисер-постановник, музичне оформлення - Л. Колосович, заслужена артистка України)
Донецький обласний академічний драматичний театр (м. Маріуполь)

«Краще сценографічне оформлення»
Сценограф Юлія Заулична
Вистава «Кайдаші 2.0» Н. Ворожбит
Дикий театр (м. Київ)​

«Музично-сценічний експеримент»
Вистава «120 ударів на хвилину» за мемуарами Х. Муракамі (режисер С. Весельський)
Український Малий драматичний театр (м. Київ)

Спеціальний приз «Захоплення» Експертної ради фестивалю
Акторам-аматорам та їхнім батькам
Вистава «Як папуги стали кольоровими» Ф. Шапіро та М. Пляцковський (режисер І. Корольова, заслужена діячка мистецтв України)
Інклюзивний театр при бібліотеці «Звичайна роль – особливий актор» (м. Херсон)

Алла ПІДЛУЖНА, театрознавця, Херсон — Київ
Газета: 
Рубрика: