Щороку дирекція Колонного залу ім. Лисенка присвячує один вечір постановці творів музично-драматичного жанру. Цього разу тематика опер стосувалася вищого персоналу музичного театру – «Диригент оркестру» Д. Чимарози і «Директор театру» В. Моцарта.
Пародія на постать маестро підняла настрій публіці. На сцену вийшли оркестранти без фраків і концертних костюмів: флейтист – із газетою, далі скрипальки збіглися докупи, як горобці до хліба, а контрабасист виніс свій інструмент і почав вивчати в ньому «запчастини». Вражаючим був вихід кучерявої білявки-альтистки в червоній сукні з відкритим декольте. А потім динамічно, як вихор, вибіг до оркестрантів маестро (баритон Андрій Маслаков). Його червона блуза гармонійно поєднувались з кольором сукні блондинки, а пристрасний погляд і миттєва зупинка диригента перед улюбленою дамою серця закінчились щирими обіймами, що обірвалися, бо оркестранти виявляли нетерпіння в очікуванні репетиції…
Маестро показував циркові жести – це й руки на брудершафт, і високі стрибки «вболівальника на футбольному полі», й махання паличкою, наче лицарською шпагою, й присідання, позиція ніг при гімнастиці – на ширині плечей і ширше, повітряні поцілунки. Роль маестро з гумором і дуже майстерно виконав відомий баритон, соліст Національної опери України Андрій Маслаков.
Дійство відбувалося на… палубі корабля. Оркестр грав технічно. Усі зупинки через вигуки квазі-диригента ніяк не зірвали виконавцям відчуття метру. Велика заслуга в цьому належала справжньому диригентові Віталію Протасову, що ховався за ширмою, й музикантам Симфонічного оркестру філармонії. Режисером-постановником дійства виступила студентка п’ятого курсу НМАУ ім. П. Чайковського Юлія Журавкова, дипломною роботою якої й стала постановка опери Д. Чимарози «Диригент оркестру» (творчий керівник проекту – Ірина Нестеренко, художник – Сергій Лукашев, концертмейстер – Світлана Луковська, клавесиністка – Марія Віхляєва).
Опера закінчилася вдоволеними вигуками квазі-диригента, його подякою оркестрантам в стилі співу Sprechstimme й вшануванням музики та мистецтва. За хвилину диригентський подіум перетворився на руль корабля. Із балкона на сцену опустилися білі паруси, а маестро виголосив : «Назустріч новим горизонтам підніме вітер паруса», й оркестранти вирушили у мистецьке кругосвітнє плавання…
У другій дії вечора прозвучала опера «Директор театру» В. А.Моцарта, яку поставив випускник режисерського факультету НМАУ ім. П.Чайковського Олег Гандзя. Сцену розділили на дві частини. З одного боку розмістився оркестр, а з іншого – кабінет директора, в якому порався на місці шефа комічний Буфф (Андрій Маслаков), що зображав радника головної театральної персони. Музику увертюри перебивали крики директора (Сергій Бортник). Він втікав від артистів по всьому залу філармонії й вискакував на сцену за порятунком. Опера почалася театральним діалогом без співу між Буффом і директором, які комічно сперечалися про ситуацію в театрі, про репертуар, і обговорювали можливість покращання фінансового стану за рахунок дешевих опер. Примадонни (одна за одною) переривали «ділову» розмову, щоб заспівати директорові арію та умовити його взяти їх у театр солістками. Усе закінчилося великим фінальним ансамблем-суперечкою, де кожна вигукувала: «Я буду першою солісткою»: мадам Герц (Єлизавета Ліпітюк), мадам Зільберклянг (Валентина Матюшенко), мадам Пфайль (Ольга Габуліна) та спонсор – банкір Ейлер (Олександр Киреєв) майстерно зіграли свої ролі та виконали вокальні партії.
Театральний вечір закінчився щирими аплодисментами слухачів. А ректор НМАУ Володимир Рожок, який був присутній на концерті, запропонував організаторам вечора (дирекції Італійського інституту культури в Україні) перенести ці одноактні вистави на сцену Оперної студії Музичної академії, щоб їх частіше виконували, бо інтерес публіки дуже великий, та прикрасили афішу Великого залу консерваторії.
