Митрополит Шептицький у музиці

Цього разу оркестранти повторили «Українську сюїту» для симфонічного оркестру Андрія Гнатишина — маловідомого в Україні львівського композитора, який розпочав свій музичний шлях навчанням у Станіслава Людкевича, а завдяки стипендії Андрея Шептицького продовжив його у Новій Віденській консерваторії. У новій програмі поруч із музикою Гнатишина прозвучали твори ще двох композиторів — ключових для музичної історії Львова особистостей — Василя Барвінського та Антіна Рудницького. І хоча доля їх обох пов’язана зі Львовом, вона склалася дуже по-різному.

Василь Барвінський був засуджений і засланий до мордовських таборів. Антін Рудницький деякий час працював у Харкові та Києві, потім повернувся до Львова, а згодом, безпосередньо перед Другою світовою війною, з дружиною емігрував до США. Барвінський і Рудницький разом були серед засновників славнозвісного СУПРОМу (Союзу Українських Професійних Музик). До того ж, Барвінський був одним з вчителів Рудницького із гармонії.

 У 1937 р. Андрей Шептицький запропонував Антіну Рудницькому та видатній оперній співачці Марії Сокіл-Рудницькій (дружині композитора) здійснити благодійне концертне турне до США. Після другого американського турне у 1938 р. пара вже не мала можливості повернутися на Батьківщину через Другу світову війну.

Таким чином, твори, що прозвучали у концерті, представили два різні погляди на українську музику. Два  різні боки залізної завіси. Погляди двох неповторних, яскравих творчих особистостей, які жили й творили у XX столітті.  Композиторів, чия творчість формувалась поміж цінностей митрополита Андрея. На жаль, ще мало українців знають про цих композиторів, хоча їхня музика  є надзвичайним внеском в українську культуру.

Живими враженнями від концерту ділиться музикознавиця Ольга ЛОЗИНСЬКА: «Доречна назва концерту «Імпульс» запустила низку рефлексій про живі концерти, виживання масштабних колективів і українську музику зокрема. INSO експериментує із розташуванням оркестру, який, вочевидь, є абсолютно не вигідним для диригента і, особливо, для його комунікації із солістом. Якщо струнна група розташовується в перших рядах партеру, то духові та ударні, разом із роялем — на самій сцені, з безпечною дистанцією один від одного. З точки зору карантинних обмежень, філармонія совісно дбає про безпеку, та момент зведення балансу звуку стає неабияким виявом професійності диригента. І Ярослав Шемет з цим блискуче впорався! Український колорит програми складався із малознаних для публіки творів Антіна Рудницького та Андрія Гнатишина, а також Фортепіанного концерту Василя Барвінського. Блискуче виступила з концертом Барвінського піаністка Оксана Рапіта, відома також як палка промоутерка української музики».

Нагадаємо, наприкінці серпня, після 5-місячної паузи — симфонічний оркестр «INSO-Львів» дав свій перший концерт у великому складі у спеціально трансформованому концертному залі Львівської національної філармонії і започаткував цим серію концертів «Імпульс». Спільно з Ярославом Шеметом — одним з найбільш відомих українських диригентів молодого покоління, — «INSO-Львів» продовжують шукати нові можливості і сенси для творення музики в непевні пандемічні часи обмежень і втрат. Заради нових відкриттів, нових емоцій, нового постпандемічного життя.