Рік тому помер Булат Окуджава
Анатолій ЛЕМИШ, «День»
Поставлю стару, заграну платівку. Нехай кружляє чорний диск і звучить
знайомий голос доки я писатиму ці сумні нотатки.
11 червня минулого року Калузькі обласні збори вирішували питання про
присвоєння звання «почесний громадянин міста» композиторові Т. і Булату
Окуджаві, який свого часу працював там учителем. Проти кандидатури Окуджави
виступив якийсь колишній замполіт, заявивши, що мешканцям Калуги невідома
громадянська позиція поета. І Окуджаву відкинули, удостоївши честі композитора
Т., відомого своєю піснею «Ленін завжди живий».
Замполіт кривив душею. Йому, як і всій країні, прекрасно була відома
громадянська позиція Окуджави. Неголосна, але тверда.
Так сталося, що наступного після провінційних «калузьких дебатів» дня
Булат Шалвович помер у Парижі.
Дружина його, Ольга Арцимович, сказала, що від самотності.
Епоха закінчується не за календарем. Після того, як із життя пішов Окуджава,
просто фізично став відчутний розрив часів — між нами нинішніми й тими,
хто співав, зачарований лебединою чистотою рядків: «Возьмемся за руки,
друзья, чтоб не пропасть поодиночке...» Скількох підтримали, зміцнили у
вірі в людське благородство й об’єднали його пісні! Вони стали паролем,
за ними знаходили друзів і однодумців. Безкінечно можна цитувати його рядки
— дивовижно, буквально всі його пісні, начебто суто особисті, мали довге,
щасливе відлуння.
«Возьмемся за руки, друзья...» Сьогодні цей заклик видається недоречним
і архаїчним, наче плівка епохи «магнітвидаву», що обсипається, і чорна
заяложена платівка поруч із компакт-диском. Однак окуджавівські пісні-рукописи
не горять і не старіють.
Це тільки сьогодні здається, що окуджавівська — людяна, романтична,
лицарська — тема в пісні і, ширше, в літературі, в мистецтві — зникла безповоротно.
Просто немає нікого, хто міг би лише своєю появою об’єднати, вдихнути життя
в роз’єднану на клапті культуру, як це зробили Окуджава й Висоцький. Їх
немає, і лунає над світом тихий дзвін. Подзвін за синім тролейбусом, за
закоханою мурашкою, за крокуючим у вогонь паперовим солдатиком...
