Онлайн кіноподорож в 29 країн світу

Фестиваль такого напрямку в Україні проходив вперше. Його можна назвати  унікальним. Адже цього пандемічного року багато людей вимушено опинилися «замкненими» у своїх країнах, містах і селах. З цим же фестивалем з’явився шанс здійснити онлайн кіноподорож в 29 країн світу: Бразилію, Чилі, Перу, Малі, Сенегал, Данію, Гану, Канаду, Сербію, Іран, США, Францію, Болгарію, Індію, Туреччину, Швейцарію, Пакистан, Аргентину, Бельгію, Ірландію, Фінляндію, Португалію, Італію, Молдову, Великобританію, Німеччину і, звісно ж — Україною.

Фестиваль придуманий й реалізований Тетяною Станєвою — етнічною болгаркою, яка народилася в українській Бессарабії. Фольклорист за освітою та режисер за покликом, — вона плекала мрію розказати про свій рідний край, показати його в кіно — чи не вперше, зробити його новою, цікавою, привабливою локацією для української і світової кіноіндустрії.

Була зібрана команда, підтримати фест — Держкіно і в решті решт реалізовано справжній «сільський» фестиваль кіно на весь світ і про цілий світ.

Чому сільський? Якби не «червона зона», — він проходив би в т.з. «Українській Бессарабії» — в болгарському селі Криничне на березі найбільшого природного прісноводного озера України — Ялпуг. Але повністю змушений був піти в онлайн. Зате його фільми змогли дивитися абсолютно безкоштовно в будь-якій точці України та світу відповідно.

Всі, хто дивився конкурсну і позаконкурсну програму (загалом 51 фільм) відмічали, що «ОКО» був надзвичайно цікавим для сімейного перегляду. Більше того, для дітей шкільного віку, що сидять на дистанційці — це не тільки стало вікном у світ, а й відкрило нові знання про країни, континенти, народи і звичаї. Адже з тисячі фільмів, поданих на конкурс, було відібрано 44 стрічки з Європи, Азії, Африки, Латинської Америки та України. Чого тільки в них не було: і китобійне ремесло в Богом забутому індонезійському поселенні або світ африканських відьом, амазонські джунглі, українські мольфари, священне урочище десь в Західній Україні, історії столітнього українця і перуанського рибалки-одинака, що доживає свого віку разом з пляжем, де він мешкає.

ПЕРЕМОЖЦЕМ В УКРАЇНСЬКІЙ ПОВНОМЕТРАЖНІЙ ПРОГРАМІ СТАВ ФІЛЬМ, ЗНЯТИЙ ЗА ПІДТРИМКИ ДЕРЖКІНО — «ПОРТРЕТ НА ТЛІ ГІР» РЕЖИСЕРА МАКСИМА РУДЕНКО

Серед усього цього розмаїття поважному і представницькому журі у складі — кінорежисера та сценариста  Михайла Іллєнка, режисера та продюсера Сергія Проскурні, акторки Римми Зюбіної, співачки і фольклористки Каті Chilly, болгарського кінорежисера Василія Баркова, фольклористки та професорки Київського національного університету ім. Т. Шевченка Олени Івановської, кінокритика і продюсерки Аксині Куріної — треба було обрати кращих.

Переможцем в українській повнометражній програмі став фільм, знятий за підтримки Держкіно — «Портрет на тлі гір» режисера Максима Руденко, який отримав, крім диплому, — 25 000 грн. В міжнародній повнометражній програмі переміг данський фільм «Ламалера» режисерки Карстен Таді, який також отримав 25 000 грн. В цій же номінації диплом отримав ще один данський фільм «Вигнання Гушегу» Еміля Норгаарда Мунка.

У міжнародній короткометражній програмі за рішенням журі першу премію (по 13 000 грн.) поділили між собою стрічки: «Поговоримо про сни» італійського режисера Брунно Роккі та «Ці чорнила течуть глибоко» канадської режисерки Азії Юнгман. В цій же номінації дипломи отримали фільми — «Вечеря для мертвих душ» італійця Ігнасіо Фігуса «За талановите відтворення духовної практики» та «Ла Рамада» режисера з Перу Фернандо Торреса «За відчуття сили і вміння розділити чужу самотність».

В українській короткометражній номінації премію присуджено не було, адже за словами журі «серед цього параду країн-учасниць, українська програма, яку сприймали в  міжнародному контексті, — програє в аспекті міжнародності і свого представлення у світі». Тут диплом і спеціальну відзнаку журі «За відтворення героїчного досвіду» отримала стрічка «Миротворці у горах Сванетії» режисера Андрія Кіршина та продюсера, військового і волонтера Мирослава Гая. Спонсором нагород виступив онлайн-кінотеатр MEGOGO.

«З усіх мистецтв для нас найважливішим є документальне кіно. Тому здорово, що в країні з’явився новий фестиваль документального кіно. І ще ура, що кінофестиваль ОКО — погляд на кіно вчених-етнографів, інша оптика осмислення кіно. Документальне кіно — здорова альтернатива той картині реальності, яку формує мейнстрім мас-медіа. Організаторам велике людське спасибі, за те, що змогли реалізувати свою ідею всупереч безлічі перешкод», — резюмує свої враження про фест  кінокритикиня і членкиня журі Аксиня Куріна.

Фестиваль зі салоганом «Подивись на світ іншими очима!» представив різноманіття нашого світу, висвітлюючи його в різних стилях і баченнях й довів, що етнографія — це не тільки наукові дослідження, обряди, пісні і танці. Це — ідентичність, самопошук, відчуття себе відносно світу, часом світле і надихаюче, а часом ностальгійне і болісне. Тема ніколи не вичерпається, як і фільми на цю тему, — переконана команда «ОКО». Адже етнографія — це про пересічну людину, яка є героєм нашого часу. А поки існує людина, вона завжди буде в центрі уваги кінематографістів, що знімають фільми в цьому жанрі.