Онлайн-концерти і нова комунікація

З початком пандемії коронавірусу Covid-19 увесь світ перейшов в онлайн. Опера, балет, концерти, вистави, галереї, музеї — тепер усе можна «відвідати «, не виходячи з дому. Пристосувалися до нових умов існування і вітчизняні заклади культури. А як карантин вплинув на Львівський будинок органної та камерної музики? Цей концертний зал за останні два роки під керівництвом нових менеджерів зробив собі ім’я виступами всесвітньовідомих солістів, масштабними симфонічними та унікальними камерними проектами, оновленим інтер’єром та креативною командою. Про існування культури в онлайн-режимі розповіли директори Львівського органного залу Іван Остапович та Тарас Демко.

— Чи  складно було пристосуватися до нових умов?

Іван ОСТАПОВИЧ: — Як тільки у Львові оголосили карантин, ми одразу оприлюднили план концертів, які будемо транслювати онлайн. По-перше, це концерти наших органісток Надії Величко та Олени Мацелюх. Вони відбуваються наживо, але без присутності глядачів у залі. По-друге, записи виступів відомих виконавців, які були в минулі роки. Ми і до карантину робили стріми деяких концертів, як це відбувається у всесвітньовідомих концертних залах. Тож, виходячи на карантин, були підготовлені, мали відповідну техніку та розуміння, як робити трансляції.

Тарас ДЕМКО: —  Наші трансляції складаються з двох частин — концертна та освітня. Уже вийшло чимало лекцій про культуру в рамках подій Галицького музичного товариства, партнером якого є Львівський органний зал. Ми віримо, що український медійний простір має наповнюватися якісним продуктом. Одна з місій Органного залу — промувати українську музичну культуру, знайомити із особливими темами і навіть торкатися незручних питань.

— Які події плануються до кінця карантину?

Т.Д.: — Ми будемо транслювати концерти наших солісток з оновленими програмами, в режимі реального часу.  Завжди важливо наголошувати, що концерти відбуваються наживо. Адже мистецтво виконання — це певний ритуал, коли ти приходиш та розділяєш «священний час» із виконавцем та музикою.

Інша частина діяльності — оприлюднення архіву нашого менеджменту за роки роботи в Органному. Цікаво стежити, як склалася доля того чи іншого музиканта сьогодні. Деякі вже працюють в інших країнах чи містах. Ми бачимо, що ці спогади важливі не лише нам. Люди коментують наші відеозаписи у соцмережах: можна почитати, як хтось пригадує, що вони були тоді на цьому концерті, як тоді гріло сонечко, як по-особливому звучав орган чи скрипка.

І.О.: — Я би хотів зауважити одну річ, яку ми оцінили в умовах нової цифрової реальності з початком карантину. Глядачі наших трансляцій коментують їх, починають між собою комунікувати, діляться думками. Це було неможливим, коли люди відвідували концертний зал: спілкувалися лише малі групи знайомих між собою людей. Сьогодні, коли контент потрапляє в Мережу, відкриваються нові шляхи для комунікації людей з будь-якого куточку світу.

— Чи відрізняється ваша онлайн-аудиторія від офлайнової? Які канали комунікації ви використовуєте?

Т.Д.: — Нашим головним каналом комунікації завжди була сцена і концертний зал. Він вміщує до 400 слухачів. Сьогодні цей канал заблоковано. Але ми продовжуємо спілкуватися з нашою аудиторію через медіа, пресу. Останні тижні стрімко зростає кількість підписників нашого YouTube-каналу. Сторінка Органного залу у Facebook дозволяє бути на зв’язку з глядачами не лише з України. У своєму Instagram ми показуємо те, чим ми гордимося: це пам’ятка архітектури, це унікальні люди. Зараз ми дуже активно розвиваємо Telegram-канал, дуже нетиповий, як для концертного залу. Він називається «Органна мемарня». Вирішили не спамити підписників новинами Органного залу, а давати їм те, що їм миттєво покращить настрій: позитивний легкий контент. Розуміємо, що всі сьогодні переобтяжені інформацією. Але коли наша креативна команда на основі багатостолітньої традиції музикування придумує черговий мемчик чи прикол, — це цікаво.

— Карантин колись закінчиться. Що з онлайн-епохи Органного залишиться й надалі?

Т.Д.: — Під час вимушеного простою ми обговорювали всією нашою креативною командою нові ідеї. За час карантину придумали близько 10 нових програм та підходів до їхньої промоції, винайшли кілька нових послуг і готові вийти на ринок з ними, щоб стати кращими та поширювати ідеї мистецтва ще інтенсивніше. Будемо залишати деякі формати. Зокрема, транслювати більше концертів наживо, фокусуватися на медійних речах: короткі коментарі, сторіз, прямі включення. Як показала практика, багато процесів можна робити дистанційно. Як менеджери Органного ми ніколи не були занадто формалізованими, але зараз нам стало простіше комунікувати з владою міста, партнерами через Facebook чи Zoom-відеоконференції. Раніше треба було записуватися на прийом чекати кілька днів, зараз можна не витрачати час, а поговорити моментально.

— Як ви ставитеся до технології доповненої реальності, які зараз починають широко застосовувати, наприклад, музеї, галереї? Давайте пофантазуємо, як могли б виглядати перформанси Органного залу через n років?

Т.Д.: — Мені дуже не характерна консервативність, але я думаю, що фізичну присутність не замінить ніщо. Мистецький акт і є цінним, бо складається із неповторних молекул, частинок, які створив митець та історія, будь це матеріали фарб, поношеність часом чи сліди катаклізмів. Саме тому ми цінуємо пам’ятки матеріальної спадщини. Цифрові клони — це зовсім не те, це віддзеркалення ідей.

Звичайно, сучасні технології допомагають зробити шоу з концерту. Ми користуємося досягненням цифрової епохи, наприклад, виконуємо музично-світлові шоу.

І.О.: — Сьогодні вже всі зрозуміли, що потреба стрімко діджіталізуватися стоїть гостро. Всі вмикаються у цифрову реальність. І надалі ця діджиталізація буде все більше присутня в нашому житті. Але це зовсім не скасовує фізичної присутності та відчуття сакральності від того, що ти щось бачиш на власні очі й торкаєшся руками. Це не зміниться ніколи. Ми можемо побачити єгипетські піраміди через Google Maps, але це не означає, що ми не захочемо їх побачити наживо.

— Що б ви порадили іншим закладам культури робити у нових умовах?

І.О.: — Коли маємо великі плани на розвиток, будь-яка криза б’є сильно. Але ми живемо в Україні і, здається, вже звикли до криз. Ми всі виходимо з них сильнішими.

Т.Д.: — З практичних речей хочеться порадити не дати про себе забути, створювати контент ще інтенсивніше, ніж раніше. Не ховатися за проблемами та показувати свою особистість, своє ставлення до роботи. Не забувати про цінності та слідувати світовим трендам. Наприклад, ми в Органному пошили багаторазові захисні маски з нашим новим логотипом, будемо їх розігрувати та продавати. Таким чином наша аудиторія може підтримати улюблений концертний зал у непростий час.

І.О.: — Фінансове планування дуже важливе. Воно дозволяє мати певний запас, фінансову подушку. Наприклад, ми можемо купити дезінфектори чи маски для працівників і не залишитися з нулем на рахунку. Це дуже важливо для культурних інституцій.

Т.Д.: — Також важливо пам’ятати, хто ти і чого ти працюєш. Львівський будинок органної та камерної музики — це велика система, де існують різні форми мистецтва. Наша мета — задовольняти культурні запити  слухачів.